French
DeutschВтрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (червень 2023) — Вікіпедія
 | Втрати з українського боку публікуються в обмеженому форматі та з затримкою! Перевага віддається офіційній інформації, озвученій органами виконавчої влади та відповідними Указами Президента України[1]. |
У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні за червень 2023 року (включно).
| 2014 |  | |
|---|---|---|
| 2015 | ||
| 2016 | ||
| 2017 | ||
| 2018 | ||
| 2019 | ||
| 2020 | ||
| 2021 | ||
| 2022 | ||
| 2023 | ||
| 2024 | ||
| № | Світлина Емблема | Прізвище, ім'я, по-батькові | Про особу | Дата смерті | Обставини смерті |
|---|---|---|---|---|---|
| 11805 | .png) |  Бомко Микола Дмитрович («Монгол») | 22 травня 1973, Вінниччина. Проживав у Дрогобичі, працював у Державній прикордонній службі України на пункті пропуску Рава-Руська. Декілька років тому разом із сім'єю переїхав до Болехова. Після початку повномасштабної війни разом з двома синами пішли захищати країну. Він служив штаб-сержантом, головним сержантом 1 взводу оперативного призначення 3-го батальйону «Свобода» 4 Бригади швидкого реагування НГУ «Рубіж» Національної гвардії України. | 1 червня 2023 | Загинув поблизу Спірного Бахмутського району. Прощання відбулося 7 червня на цвинтарі м. Болехів[2]. |
| 11806 | .svg) | Дячук Ігор Володимирович | 41 рік, с. Чорний Потік. Учасник АТО у 2014 році. Воював старшим стрільцем 108 батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Рідний брат Ігоря також у складі ЗСУ. | 1 червня 2023 | Загинув неподалік селища Спірне Бахмутського району Донецької області[3]. |
| 11807 | | Верещагін-Янко Станіслав Олегович («Яник») | 30 вересня 1982. Мешкав в Києві. У червні 2022 року долучився до батальйону «Свобода» Бригади швидкого реагування НГУ «Рубіж». | 1 червня 2023 | Прощання відбулося 8 червня у київському крематорії (Байковий цвинтар)[4]. |
| 11808 |  | Левко Руслан(«Бандера») | 32 роки, м. Стрий Львівської області. Навчався у Стрийському фаховому коледжі Львівського національного університету природокористування. Тривалий час працював у Чехії. Був учасником Революції Гідності. Із початком військової агресії РФ вступив до НГУ та проходив службу у лавах батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького. Неодноразово виконував бойові завдання у зоні АТО/ООС. За особистий героїзм військового нагородили відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», медаллю «За оборону гори Карачун», відзнаками Верховної Ради України, Національної гвардії України та Міністерства внутрішніх справ. Після 24 лютого 2022 виконував завдання у столиці та на території Київської області, згодом боровся із військовими РФ на східному напрямку. | 1 червня 2023 | Прощання відбулося 7 червня 2023 у гарнізонному храмі. Похований на Личаківському цвинтарі[5]. |
| 11809 | .svg) | Штил Ерік Владиславович | 2 лютого 1998, м. Ужгород. У 2015 році закінчив Багатопрофільний ліцей «Інтелект». Під час навчання в школі займався туризмом й отримав звання «Кандидата у майстри спорту України». У 2019 році був призваний до строкової військової служби, закінчив службу у 2020 році. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну долучився до лав територіальної оборони. З 2 квітня 2022 року пішов на захист України та до останнього дня свого життя боронив Батьківщину. | 1 червня 2023 | Загинув на полі бою від отриманого вогнепально-осколкового поранення голови[6]. |
| 11810 |  | Ковальчук Микола Віталійович | 4 вересня 1983, селище Колки, Луцького району, Волинської області. Старший водій 1-стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти в/ч А7086, 2-й окремий стрілецький батальйон. З 2014 року брав активну участь в АТО на Сході країни. | 1 червня 2023 | Був нагороджений: відзнакою і нагрудним знаком Президента України «ЗА УЧАСТЬ В АНТИТЕРОРИСТИЧНІЙ ОПЕРАЦІЇ» указ Президента від 17 лютого 2016 року. Нагороджений нагрудним знаком "Учасник бойових дій в російсько-українській війні.(від 24 серпня 2019 р.) Нагороджений грамотою і нагрудним знаком «Учасник АТО» від 14 жовтня2020 року. Загинув під час обстрілу позиції в районі населеного пункту Степове Василівського району Запорізької області. Отримавши множинні наскрізьні та сліпі поранення тулуба та кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів[7][8]. |
| 11811 |  | Легач Василь Васильович(«Паяльник»)  | 27.07.1989. Нагороджений званням "Почесний громадянин Тячівської міської територіальної громади" посмертно. Отримав відзнаку почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних сил України "Хрест хоробрих". Посмертно нагороджений почесною нагородою "Захисник рідної землі" згідно розпорядження №425 виконавчого комітету Мукачівської міської ради. | 1 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання в околицях н.п. Ступочки Донецької області (Бахмутський напрямок) [9] |
| 11812 … 11815 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 1 червня 2023 | |
| 11816 |  | Вавелюк Володимир | 36 років, Камінь-Каширський, Волинь. Матрос. Житель с. Галузія. | 2 червня 2023 | Загинув внаслідок мінометного поранення, отриманого в Донецькій області[10]. |
| 11817 |  | Оністрат Остап Андрійович («Бендер») | 21 рік, м. Київ. Навчався у Києво-Могилянській академії, але призупинив навчання через повномасштабне вторгнення. Добровільно долучився до ЗСУ 1 червня 2022 року. Оператор БПЛА, 68-ма окрема єгерська бригада. Син українського бізнесмена та банкіра Андрія Оністрата. | 2 червня 2023 | Загинув під Вугледаром. Похований 6 червня 2023 на київському кладовищі «Берковці»[11]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[12]. |
| 11818 | .png) | Савєльєв Владислав Михайлович («Nomad»)
| 14 серпня 1996, м. Кіровоград. Виріс у родині військовослужбовців. Закінчив гімназію № 9 у м. Кропивницькому. Навчався у Харківському національному університеті Повітряних сил імені Івана Кожедуба, який закінчив з відзнакою у 2019 році. Пілот, майор повітряних сил України. | 2 червня 2023 | Зранку 2 червня 2023 року разом із пілотом «Juice» (Андрієм Пільщиковим) на двох МіГ-29 здійснили успішний бойовий виліт у східному напрямку, запустивши ракети HARM. Увечері того ж дня Владислав Савєльєв виконував ще один бойовий виліт. Під час нього було успішно запущено керовані бомби JDAM, які досягли своїх цілей. Однак у районі Покровська (Донецька область) його літак був уражений силами ворожої ППО [13]. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)[14][15]. |
| 11819 | | Горонді Едуард Олександрович | 9 лютого 1992, м. Мукачево. Учасник АТО 2014 року. Долучився знову до ЗСУ після повномасштабного вторгнення. З 2022 служив у військовій частині А7084, 101-ша окрема бригада територіальної оборони, молодший сержант. | 2 червня 2023 | Загинув на «нулі». Похорон відбувся 11 червня 2023 в Мукачеві[16][17]. |
| 11820 |  | Бак Юрій | 54 роки, м. Львів. Закінчив колишнє Харківське вище військове училище та Харківський національний університет внутрішніх справ. Більшу частину життя присвятив службі у Національній гвардії України. Військовий перебував у складі 45 полку імені Олександра Красіцького, 2 окремої Галицької бригади та Навчального центру імені Василя Вишиваного. Зокрема, працював заступником командира з озброєння-начальником технічних частин НГУ. Також обіймав посаду начальника автомобільних та бронетанкових служб технічного забезпечення внутрішніх військ МВС. Виконував бойові завдання у зоні АТО у складі однієї з військових частин Західного територіального управління. За особисту мужність захисника нагородили нагрудним знаком «Учасник АТО». Після початку повномасштабної війни полковник був заступником командира 2 стрілецького батальйону військової частини Нацгвардії України. | 2 червня 2023 | Прощання відбулося 5 червня 2023. Похований на Сихівському кладовищі у Львові[18]. |
| 11821 | | Майорчак Микола | 30 років, с. Вовків Львівської області. Закінчив історичний факультет ЛНУ імені Івана Франка. У 2021 році чоловік вступив на аспірантуру до Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України та вивчав археологію. Науковець брав участь у археологічних експедиціях, досліджував античну епоху, історію раннього християнства та поселення липицької культури. Також був учасником проєкту «Локальна історія», де записував свідчення очевидців національно-визвольних змагань в Україні. Крім того, обіймав посаду старшого наукового співробітника Львівського історичного музею. Був учасником Революції Гідності. Із початком повномасштабного вторгнення став на захист України. Спочатку перебував на військовій службі в одному з відділів Львівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Згодом виконував бойові завдання у лавах 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». | 2 червня 2023 | 6 червня похований на Личаківському цвинтарі у Львові[19]. |
| 11822 |  | Кукін Геннадій | 47 років, м. Новий Розділ. Був мобілізований на військову службу 11 грудня 2022 року. Проходив службу в складі 3 механізованого батальйону військової частини А0501. | 2 червня 2023 | Загинув в районі населеного пункту Новоселівське Луганської області[20]. |
| 11823 | | Колубатко Василь | 52 роки, м. Лозова. З перших днів вторгнення став на захист України, сиротами лишились двоє доньок. | 2 червня 2023 | Загинув під час артобстрілу. 7 червня відбувся похорон в місті Лозова[21]. |
| 11824 | | Сікорський Антон Миколайович | 29 травня 1984 р, м. Первомайськ Миколаївської обл. Молодший сержант, командир третього єгерського взводу третьої єгерської роти 1 єгерського батальйону 68 окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша. Закінчив ТНУ ім. Вернадського за спеціальністю Біохімія. Строкова служба в 2007—2008 в бригаді берегової оборони в АРК. Працював у фармацевтичних компаніях «Дарниця», «Артеріум», «Асіно», Київський вітамінний завод, Соффарма. Розробляв і патентував нові лікарські засоби. 24 лютого 2022 року був в Мадриді у відрядженні, але повернувся в Україну і 6 березня 2022 року пішов добровольцем захищати Україну. Спочатку був медиком роти, потім командиром взводу. Виконував бойові завдання біля Вугледару, Пречистівки, Павлівки. Без батька залишився 2-річний син. | 2 червня 2023 | 2 червня 2023 року загинув під час виконання бойового завдання. Похований 15 червня 2023 року на Берковецькому міському кладовищі Києва. 42 ділянка, 14 ряд. |
| 11825 |  | Кобір Григорій | 1969, с. Тинів поблизу Дрогобича, але багато років жив у місті Самбір. Брав участь у врегулюванні конфлікту в Нагірному Карабаху. Після армії він 10 років пропрацював на заводі у Дрогобичі, потім — займався приватним бізнесом. Був активним учасником Революції Гідності. Входив до складу «Самооборони Самбірщини», а у найгарячіші моменти розстрілів Небесної Сотні перебував на Майдані. З 2014 року регулярно почав їздити на схід допомагати нашим захисникам. На Самбірщині Григорія знали як футболіста. Він грав за багато різних клубів, останній з яких ФК «Стріла». До ігор команда підготувала нову форму, але Григорій не встиг ї приміряти, бо почалась повномасштабна війна. У перші дні після вторгнення він добровольцем зголосився патрулювати вулиці міста, а на початку травня 2022 року доєднався до лав Збройних сил України. Служив старшим техніком роти понтонно-мостового батальйону в/ч А 3817. Саме він оглядав, готував та ремонтував техніку для виконання бойових завдань. | 2 червня 2023 | Під час одного з них, 2 червня 2023 року, внаслідок артилерійського обстрілу загинув. У пам'ять про Героя у Самборі заснували щорічний футбольний турнір. Перший відбувся у липні 2023 року[22]. |
| 11826 |  | Проценко Олег Васильович | 25 липня 1992, с. Переволочна Прилуцького району Чернігівської області. У 1998 року пішов до 1 класу Переволочнянської школи. У 2002 році разом з сім'єю переїхав до с. Охіньки. У 2009 році закінчив 11 класів Охіньківської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Протягом 2009—2010 років навчався в Дігтярівському СПТУ. У 2010 році пішов трактористом працювати до СТОВ «Батьківщина». У 2012 році вперше став до лав ЗС України, службу та навчання проходив у Житомирі. Одружився у 2014 році. Після початку повномасштабної війни чоловік долучився до Захисників України. Був призваний на військову службу Прилуцьким РТЦК та СП 27 грудня 2022 року. Був водієм розвідувального відділення розвідувального взводу десантно-штурмового батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[23]. | 2 червня 2023 | Загинув поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області. Похований на місцевому сільському кладовищі у селі Охіньки Прилуцького району Чернігівської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[24]. |
| 11827 |  | Багно Сергій («BAGGI») | 24 роки, м. Охтирка Сумської області. Після закінчення школи здобув фах тракториста-машиніста у Богодухівському професійно-технічному ліцеї. Пройшов строкову військову службу, а згодом вирішив залишитися в армії, тому підписав контракт. На момент повномасштабного російського вторгнення Сергій служив у 72-ій окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Був у складі самохідного артилерійського дивізіону. | 2 червня 2023 | Загинув біля селища Катеринівка на Донеччині. Під час виконання бойового завдання отримав смертельні поранення внаслідок ворожого обстрілу. Похований на Алеї Слави цвинтаря у рідному місті[25]. |
| 11828 | .svg) | Крисюк Михайло Васильович | 50 років, селище Степань. Навчався в місцевій школі. Закінчив Радивилівське професійно-технічне училище №26, де здобув кваліфікацію оздоблювальника деревообробного виробництва, верстатника. Працював столяром, пізніше – машиністом котелень в ОЗ ЗСО «Степанський ліцей». Служив у 60-му батальйоні «Поліські вовки» 104-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Обіймав посаду кулеметника. | 2 червня 2023 | Загинув поблизу селища Дружба на Донеччині внаслідок ворожого мінометного обстрілу [26]. |
| 11829 | | Михайленко Андрій Русланович | 22 травня 1997, м. Василівка Запорізької області. Сапер інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу механізованого батальйону військової частини А4007 | 2 червня 2023 | Загинув внаслідок поранення, отриманого від розриву осколкової гранати, біля Авдіївки Покровського району Донецької області [27]. |
| 11829 … 11829 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 2 червня 2023 | |
| 11830 | | Довган Ігор | 18.10.1980, 42 роки, с. П’ятничани. Проживав в м. Стрий. 4 березня 2022 року долучився до лав ЗСУ. 3 серпня 2022 року обороняв Миколаївщину, Херсонщину, Кремінну, а з кінця січня 2023 року брав участь у боях Бахмутського району Донецької області. Служив бойовим медиком. | 3 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району. Похований на Алеї Слави у Стрию 8 червня 2023 року. Залишилося двоє синів [28][29]. |
| 11831 | | Рибак Ігор | 35 років, м. Лозова. Навідником-оператор. | 3 червня 2023 | Загинув поблизу Берестового Куп'янського району[30]. |
| 11832 | | Чепець Андрій | 27 років. На фронті перебував з 2016 року. Старший солдат. | 3 червня 2023 | Загинув поблизу Берестового Куп'янського району. Прощання із захисником відбулось 6 червня у селі Мар'ївка[31] |
| 11833 |  | Магазінов Сергій («Чіф») | 42 роки, м. Горлівка Донецької області. Закінчив автотранспортний технікум. Працював автомеханіком. У 2014 році, коли російські військові окупували Донбас та рідне місто, він із родиною був змушений переїхати до Вишгорода на Київщині. 24 березня 2022 долучився до ТРО Київської області. У жовтні 2022 перейшов на службу в 81-шу окрему аеромобільну бригаду. | 3 червня 2023 | Загинув біля селища Білогорівка на Луганщині. Під час виконання бойового завдання боєць отримав смертельні поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Похований у Вишгороді на Київщині[32] |
| 11834 | | Максимець Тарас | 10 березня 1994, м. Червоноград. Старший солдат, майстер-номер обслуги 148-го окремого гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону. З 2014 року працював гірничомонтажником на шахті «Великомостівська». | 3 червня 2023 | Помер в районі села Перлявка Житомирської області[33] |
| 11835 | | Войтюк Дмитро Вікторович («Чечен»)
| 3.01.1993, 30 років, м. Сарни Рівненської області. Після школи вступив у вище професійне училище № 21, а потім — у Мирогощанський аграрний фаховий коледж. Згодом переїхав до Києва за коханою, там і жив далі. Закінчив Національний університет біоресурсів і природокористування і став магістром енергетики. Тривалий час служив у поліції. Був старшим екіпажу й офіцером — лейтенантом поліції. Згодом обійняв посаду менеджера з продажу в ТОВ «Електросистеми України». Під час повномасштабного вторгнення записався у добровольці ТРО. Далі вони стали 104-ою окремою бригадою ТРО ЗСУ. Спочатку захищали периметр міста, потім вирушили до кордону з Білорусією. Там чоловік став командиром відділення, а вже згодом — командиром взводу, молодший лейтенант. У квітні 2023-го їхній підрозділ перемістили на Бахмутський напрямок. | 3 червня 2023 | Загинув в районі села Дачне на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельні поранення під час ворожого артилерійського обстрілу. Похований у рідному місті Сарни [34][35]. |
| 11836 |  | Чорній Юрій Мирославович | 17 травня 1970, с. Підсадки, Львівська область. Навчався у Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №31 міста Львова. Здобув освіту у Львівському професійному коледжі готельно-туристичного та ресторанного сервісу. Після завершення навчання проходив військову службу у Дрездені. У мирний час працював у Чехії. Повернувшись до Львова, працював у галузі поліграфії. Сержант, командир стрілецького відділення | 3 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання [36] |
| 11837 | | Полін Олексій Валерійович («KASPER»)
| 5 березня 1991, м. Сарни. Навчався у НВК «Школа-колегіум» ім.Т.Г.Шевченка з 1998 по 2006 роки. Після закінчення школи вступив до Сарненського педагогічного коледжу РДГУ на спеціальність «Фізичне виховання». Після закінчення коледжу, з 2010 по 2014 роки, навчався у Харківському національному університеті внутрішніх справ за спеціальністю «Соціологія». З 2014 по 2021 роки служив в ОВС Сарненському районному відділі поліції ГУНП у Рівненській області, на посаді начальника сектора логістики. У 2015 році брав участь в АТО/ООС, за що був нагороджений відзнакою Президента України. У 2021 році звільнився з органів поліції у званні капітана поліції. На початку повномасштабного вторгнення добровольцем пішов в ТРО. Далі вони стали окремою 104 бригадою ЗСУ. Спочатку захищали периметр міста Сарни, далі перемістилися до кордону з білоруссю. У квітні 2023 року хлопців перемістили на Бахмутський напрямок. Служив в 60-му батальйоні «Поліські вовки», командир стрілецького відділення в/ч А7072 (104-а окрема бригада територіальної оборони), молодший сержант ЗСУ. | 3 червня 2023 | Загинув 3 червня 2023 року, в результаті бойових дій поблизу н.п.Дачне Донецької області, разом зі своїм земляком Дмитром Войтюком. Похований на Алеї Героїв у м.Сарни [37]. |
| 11838 |  | Гусєв Андрій Валерійович
| 24.11.1980. Вищу освіту здобув у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара за фахом журналіста-міжнародника. Під час російського вторгнення в Україну у званні підполковника був командиром групи спеціального призначення 3-го окремого загону спеціального призначення «Омега» Центру спеціального призначення Національної гвардії України. Був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ степеня. | 3 червня 2023 | Загинув 3 червня 2023 року в Харківській області. Поховано в м. Дніпро[38]. Герой України (23 серпня 2024, посмертно)[39]. |
| 11839 |  | Гирич Іван | 50 років, с. Жупани Козівської громади. Після початку повномасштабного вторгнення вступив до лав ЗСУ. Служив у військовій частині А4447. | 3 червня 2023 | З червня 2023 року боєць зник безвісти. Його загибель у населеному пункті Мала Токмачка Запорізької області підтвердили в вересні 2024 [40] |
| 11840 |  | Кава Тарас Михайлович («Снікерс») | 14 березня 1983, с. Чесники Рогатинського району. Навчався в місцевій школі, згодом продовжив здобувати освіту в Рогатинському СПТУ № 35, де отримав професію тракториста-машиніста. З 1999 по 2001 пройшов військову службу. У мирний час працював у СВК ім. Михайла Грушевського та за кордоном. До лав ЗСУ був мобілізований 14 березня 2002 (у свій день народження). Проходив службу у військовій частині Т0950. Був гранатометником 1-го штурмового відділення, 1-го штурмового взводу штурмової роти. 28 лютого був спрямований на оборону фортеці Бахмут. 23 березня 2023 отримав контузію. 3 травня отримав осколкове поранення. 4 травня померла його мама після важкої хвороби. | 4 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання на околицях Іванівського Бахмутського району на Донеччині. Отримав осколкові поранення близько 15:45. Залишилися син і донька[41]. |
| 11841 |  | Зелінський Сергій Петрович («Марафон») | 19 липня 1982, 40 років, с. Кізомис Херсонської області. Після закінчення школи навчався у Херсонському державному аграрно-економічному університеті за спеціальністю "Менеджмент". З 2014 року займався активною волонтерською діяльністю та очолював спілку воїнів АТО Білозерської громади. До повномасштабної війни був підприємцем, став співзасновником ветеранського бізнесу — піцерії «Сіль і перець». Був в окупації в Херсоні, співпрацював з СБУ. За його допомоги підривали колаборантів. Він виготовляв вибухівку. Після того як виїхав з окупації вступив до лав ССО. Був заступником командира групи «Грека». Брав участь в розвідувальних операціях. | 4 червня 2023 | Загинув в стрілецькому бою в Харківській області. Прощання відбулося 8 червня в Хмельницькому. Залишилися мама, дружина, син і донька, сестра[42][43]. |
| 11842 | | Стефанишин Микола | 49 років, с. Мостище Олешанської громади. Останні кілька років проживав в Івано-Франківську. На захист країни військовослужбовець став на початку повномасштабного вторгнення РФ. Спочатку працював у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, проходив військовий вишкіл. У лавах ЗСУ служив старшим солдатом. Воював на Донеччині. На початку травня 2023 року був у відпустці, приїздив до рідного села. | 4 червня 2023 | Загинув під час чергування на контрольному пункті поблизу села Новокалинове Покровського району Донецької області. Похований на Алеї героїв в Чукалівці біля Івано-Франківська[44]. |
| 11843 | | Куценко В'ячеслав Володимирович | 1 березня 1980, м. Українка. Долучився до лав ЗСУ 17 січня 2023 року. | 4 червня 2023 | Загинув поблизу населеного пункту Сторожеве Волноваського району в Донецькій області під час виконання обов'язків військової служби при захисті Батьківщини[45]. |
| 11844 | | Чудівський Сергій | 21 червня 1997, селище Березна Чернігівської області. Навчався у місцевій школі. У 2017 році закінчив Чернігівський кооперативний фаховий коледж, де вчився на технологічному відділенні. Працював кондитером. З перших днів повномасштабного російського вторгнення захищав країну в одній із бригад Національної гвардії України. Був розвідником. | 4 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання біля села Білогорівка на Донеччині. Похований у рідному селищі[46] |
| 11845 | .svg) | Савлук Павло («Рудий») | 39 років, селище Кирнасівка Вінницької області. Навчався в Брацлавському училищі, де здобув професію слюсара-електрика. Одружився і згодом з родиною переїхав до міста Приморськ Запорізької області. Усе життя працював будівельником. З 2014 року займався волонтерською діяльністю. У лютому 2022 року став бійцем 114-го батальйону 110-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Служив у протитанковому взводі роти вогневої підтримки. | 4 червня 2023 | Загинув поблизу села Новопіль на Донеччині. Під час виконання бойового завдання отримав смертельні поранення внаслідок влучення в його окоп бомби ФАБ-500 з боку російських окупантів. Похований в рідному селі[47] |
| 11846 | | Скоблій Іван («Прапор») | 48 років, м. Новий Розділ. Навчався у місцевій школі № 4. У 1993 році закінчив Новороздільське ПТУ № 5, здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів. Останнім місцем роботи був супермаркет «Сільпо», де чоловік був охоронником. В 2020 році підписав контракт із ЗСУ. Служив оператором-навідником БМП у 109-му батальйоні 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Виконував бойові завдання на території ООС. Під час повномасштабного вторгнення продовжував разом із побратимами захищати Україну від окупантів. | 4 червня 2023 | Загинув біля села Званівка на Донеччині. Вирушаючи на бойове завдання, боєць підірвався на ворожій міні. Похований на Малехівському кладовищі у рідному місті[48]. |
| 11847 |  | Дунай Сергій | 1 серпня 1971, с. Карначівка на Тернопільщині. Усе життя займався футболом: спочатку виступав за місцеву команду «Каменяр», потім входив до складу «Стандарта» (Вишгородок), а також грав у ветеранському чемпіонаті Тернопільської області за клуб «Ветеран» з Ланавців. До початку повномасштабного вторгнення Сергій брав участь у російсько-українській війні, але повернувся до мирного життя, у якому був вчителем математики та інформатики Лопушненської школи. У березні 2022 року Сергій став на захист України знову. Був командиром механізованого взводу 3 механізованої роти військової частини А3719, мав звання капітана. | 4 червня 2023 | Загинув унаслідок ворожого мінометно-артилерійського обстрілу поблизу села Діброва на Луганщині[49] |
| 11848 |  | Удод Віктор | 49 років, с. Богуші Рівненської області. Жив у селищі Новопаволоцьке Житомирської області. Здобув фах столяра, будівельника, паркетника у Соснівському професійно-технічному училищі № 8. Пройшов строкову військову службу. Одружився, виховував чотирьох дітей. Був механізатором. Під час повномасштабного російського вторгнення був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у військовій частині А4773. Обіймав посаду старшого навідника | 4 червня 2023 | Загинув виконуючи військові обов'язки біля села Володине на Донеччині. Загинув в селі Паволоч на Житомирщині[50]. |
| 11849 |  | Тімукін Іван Анатолійович | 11 листопада 1987 с. Бехтери, Голопристанського району, Херсонській області. Закінчив Бехтерську ЗОШ, після закінчення 9 класу змушений був працювати, так як батьки померли. Із початком повномасштабного вторгнення виїхав з Харківської області де працював, як ВПО до сестри в м. Ужгород і добровільно пішов на захист України. 1 червня 2022 року був призваний до лав ЗСУ. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках спочатку у складі 53 ОМБр на Донецькому напрямку: Бахмут, Мар'янка, Костянтинівка, потім на Херсонському, а з січня 2023 року перевівся в нову 23 ОМБр. | 4 червня 2023 | Загинув при виконанні бойового завдання на Запорізькому напрямку поблизу н.п. Левадне потрапив під мінометний обстріл ворога і отримав поранення не сумісне з життям. Похований 21 червня на Берковецькому кладовищі у м. Київ, 42 ділянка, 17 ряд. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Залишилася молодша сестра, яка також несе службу в лавах ЗС та кохана дівчина Юлія, яка вірно чекала Івана з війни |
| | Павлечко Роман («Павлик») | 37 років, с. Слобода-Небилівська, Івано-Франківської області. Спочатку навчався у місцевій школі, а з 5 класу – у Небилівській. У 7 років, коли помер його батько, був змушений працювати, щоб допомагати родині. У 16 років вирушив на заробітки за кордон, а в 18 почав службу в українській армії, був зв’язківцем. Після закінчення служби знову поїхав за кордон. Після початку повномасштабного вторгнення добровольцем долучився до 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». У грудні 2022 року отримав важкі поранення, довго лікувався, навіть йшов на поправлення. Проте невдовзі йому знову погіршало. | 4 червня 2023 | У грудні 2022 року потрапив у реанімаційне відділення міста Дніпра з багатьма пораненнями. Після лікування його відпустили додому. Звідти потрапив у лікарню в Івано-Франківську. Йому стало краще і його виписали. У Романа прокинулася велика жага до життя. Купив собі трактор, щоб після повного одужання працювати на полі, хоча до поля ледь ішов. Невдовзі йому знову погіршало. Після обстежень чоловіка прооперували, але покращення не було. І 4 червня 2023 року він помер.[51] | |
 | Баліцький Кирило Васильович | 23 березня 1990, с. Колодяжне. Після закінчення школи продовжив освіту в Баранівському ліцеї. Працював на кар'єрі у ТОВ «Граніт». У січні 2023 долучився до лав ЗСУ. Солдат, стрілець-санітар 1-го механізованого батальйону. | 4 червня 2023 | Загинув поблизу села Рівнопіль, Донецька область[52]. | |
| 11850 | | Ковтун Василь Михайлович | 20 жовтня 1974, с. Атюша Коропської громади. У 1992 році закінчив 10 класів Атюшівської середньої школи й пішов навчатися до Ніжинського сільськогосподарського технікуму. Відслужив у армії. Після служби пішов працювати в СВК «Правда» трактористом, де і працював до реорганізації. Останній час працював опалювачем Атюшівської ЗОШ I—III ступенів ім. Станіслава Ковтуна. Із 16 січня 2023 року був мобілізований і перебував на військовій службі, захищав Україну у складі 31-ї окремої механізованої бригади. | 5 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області поблизу населеного пункту Новоочеретувате[53]. |
| 11851 | .svg) | Максимчук Юрій | 31 жовтня 1993, с. Бистриця Надвірнянського району. | 5 червня 2023 | Загинув військовослужбовець 5 червня 2023 під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку[54]. |
| 11852 |  | Тарасіч Олександр Олександрович | 34 роки, житель м. Вараш. Молодший сержант, командир відділення однієї із рот 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Мобілізований у січні 2023 року[55]. | 5 червня 2023 | Загинув у бою біля м. Мар'їнка Донецької області під час виконання бойового завдання. Похований 10 червня на Алеї Героїв на кладовищі у с. Стара Рафалівка. |
| 11853 | | Ярецький Мирон Богданович | 6 липня 1984 | 5 червня 2023 | Похований на Алеї Героїв кладовища с. Чукалівка 20 червня 2023[56]. |
| 11854 | | Сахнік Станіслав | 29 грудня 1999. Лейтенант. | 5 червня 2023 | Похований 22 червня на цвинтарі в селі Хриплин[57]. |
| 11855 | | Голубка Іван Васильович  | 12.01.1996, с. Дебеславці, Коломийський район, Івано-Франківська область. Був командиром БМП 109 батальйону у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». | 5 червня 2023 | Загинув поблизу села Григорівка Бахмутського району під час штурму позицій РФ. Похорон відбувся 21 червня в рідному селі[58] Герой України (посмертно, 5 грудня 2024)[59]. |
| 11856 | .svg) | Слющенко Олексій | Багаторазовий чемпіон України з бодібілдінгу та паверліфтінгу служив у розвідпідрозділі 123-ї бригади територіальної оборони. | 5 червня 2023 | 5 червня 2023 брав участь в операції на дніпровських островах, поблизу Херсона. Отримав смертельне поранення, коли намагався витягнути свого пораненого командира[60]. |
| 11857 | | Савчин Ігор Михайлович | 14 червня 1983. Мешкав в м. Долина. На військову службу чоловіка 18 грудня 2022 року призвав Калуський територіальний центр комплектування та соціальної допомоги. Служив навідником гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової бригади морської піхоти. | 5 червня 2023 | Загинув поблизу селища Велика Новосілка Волноваського району. Разом із побратимами штурмували позиції військових РФ[61]. |
| | Дімчев Дмитро Володимирович | 1 лютого 1995, с. Теплиця Болградського району Одеської області. Середню освіту здобув в ДНЗ “Арцизький професійний аграрний ліцей”. З 2015 року на службі в ЗСУ, останні роки служив у підрозділі морської піхоти. | 5 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання. Похований 10 червня в рідному селі[62]. | |
| 11858 | | Кривко Віктор | с. Теофіпілка. | 5 червня 2023 | Загинув на Запорізькому напрямку, під час обстрілу[63]. |
| 11859 | | Чайка Олександр Олександрович («Піаніст») | 12.4.1990, 33 роки, м. Переяслав Київська область. Був мобілізований 18 травня 2022. Молодший сержант 3 ОШБр. | 5 червня 2023 | Загинув біля Бахмута. Похорон відбувся 9 червня 2023 в місті Переяслав. Залишилися дружина, донька та батьки [64][65]. |
.svg) | Іванов Олександр («Опер») | 47 років, м. Суми. Закінчив будівельний коледж. Пройшов строкову військову службу. Після армії служив у міліції на посадах оперуповноваженого та слідчого. Мав високі показники з пошуку і затримання правопорушників. Звільнився у званні капітана і почав реалізовувати свій потенціал у цивільному житті. Працював на підприємстві, яке спеціалізувалось на металах. З початком повномасштабної війни Олександр вирішив, що має захищати Україну. Приєднався до лав 31-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Обійняв посаду командира машини-командира відділення та вирушив на передову. | 5 червня 2023 | Загинув поблизу села Новосілка на Донеччині. Під час ведення наступальної операції отримав смертельні поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Похований на Алеї Слави в Сумах[66] | |
| | Крушельницький Андрій Михайлович | 24 листопада 1999, с. Тудорів Чортківського району. | 5 червня 2023 | Загинув в районі населеного пункту Північне Донецької області [67] | |
 | Добрянський Геннадій («Батя») | 49 років, с. Олександрівка Миколаївської області. Здобув середню освіту в Олександрівській школі. Потім вступив до Вознесенського ПТУ-18, де навчався на електрика. У 1992-му був призваний на строкову службу та зарахований в списки Чорноморського флоту. За два роки – звільнений зі строкової служби з присвоєнням звання старшина 1 статті. Після служби змінив кілька професій, доки в 2006-му не влаштувався на залізницю, де працював монтером колії 4 розряду. 14 січня 2023 року Геннадій був мобілізований до лав Військово-морських сил ЗСУ. Він обійняв посаду головного сержанта взводу в 37-ій окремій бригаді морської піхоти. | 5 червня 2023 | Загинув під час штурмових дій поблизу селища Урожайне на Донеччині. Похований в рідному селищі Олександрівці. Залишилися батьки, дружина, донька та син [68]. | |
| | Брюх Микола Олександрович | 24 березня 1984 року. Проживав у селі Ковжиха Великорублівської громади. Матрос, стрілець-помічник гранатометника. | 5 червня 2023 | Загинув в районі селище Урожайне Волноваського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу [69] | |
| 11860 | | Рудак Андрій Тарасович | 30 листопада 1998, с. Парище у Надвірнянській громаді. З 2005 по 2012 навчався в школі. Лейтенант | 6 червня 2023 | Загинув у бою з військовими формуваннями РФ поблизу Яковлівки Донецької області[70]. |
| 11861 |  | Доценко Ілля («Грек») | 28 років, м. Сватове на Луганщині. Закінчив Луганський національний аграрний університет за спеціальністю «Облік та оподаткування». Працював в агросекторі. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення разом із рідними переїхав на Хмельниччину і вже там вирушив до військкомату, щоб приєднатися до лав захисників. Воював у складі 132-го окремого розвідувального батальйону Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Був розвідником-гранатометником. Під час війни одружився. | 6 червня 2023 | Загинув внаслідок ворожого авіаудару в районі села Омельник Запорізької області. Похований на Алеї Слави кладовища мікрорайону Ракове у Хмельницькому[71]. |
| 11862 |  | Вієнко Руслан («Розвідка») | Липень 2003, с. Мала Білозерка Запорізької області. Після школи здобув фах електрика у Запорізькому машинобудівному вищому професійному училищі № 27. Після повномасштабного вторгнення приєднався до лав ЗСУ. Служив у 5-й окремій штурмовій бригаді. Обіймав посаду стрільця-зенітника. | 6 червня 2023 | Загинув в бою з окупантами за місто Бахмут на Донеччині. Під час ворожого артилерійського обстрілу боєць отримав уламкове поранення в голову, відкриту черепно-мозкову травму і кулеве поранення плеча. Ці травми стали смертельними. Похований на Алеї Слави Кушугумського кладовища у Запоріжжі[72] |
| 11863 | | Головєй Олег («Професор») | 37 років, с. Сурсько-Михайлівка Дніпропетровської області. Мав незакінчену вищу освіту. Займався виготовленням виробів з дерева, шив чохли на ножі та пістолети. З 2016 року чоловік служив у ЗСУ за контрактом. Брав участь в АТО/ООС на Донбасі. Повномасштабне вторгнення зустрів разом із побратимами. На той момент обіймав посаду старшини батареї зенітно-ракетного дивізіону одного з підрозділів. | 6 червня 2023 | Загинув виконуючи бойове завдання біля селища Золочів на Харківщині. Боєць підірвався на ворожій міні та отримав смертельні вибухові травми. Похований в селищі Надіївка на Дніпропетровщині[73]. |
| 11864 |  | Борщук Дмитро Сергійович («Гайдамака») | 11 березня 1986, м. Фастів. Навчався в ЗОШ №22 м.Києва, закінчив Вище комерційне училище Київського національного торгівельно-економічного університету, здобув професію спеціаліста з технологій харчування. У 2014 Дмитро Борщук пішов добровольцем в АТО, а через два роки повернувся до рідного Фастова. Пішов працювати у «Житлотеплоенерго» (філія Київенерго). | 6 червня 2023 | [74][75] |
| 11865 … 11869 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 6 червня 2023 | |
| 11870 |  | Твардовський Юрій Михайлович | 1992, с. Кам'янки (Тернопільський район) Тернопільська область. старший солдат 44 окремої артилерійської бригади імені Данила Апостола[76]. | 7 червня 2023 | Загинув на запорізькому напрямку від отриманих поранень внаслідок артобстрілу. |
| 11871 | .svg) | Кавуліч Володимир | 33 роки, м. Кременчук. Школу закінчив у селі Супрунівка Полтавської громади. 2013-го військовий переїхав до Києва. Був учасником Революції гідності. З початку московсько-української війни служив (Володимир Кавуліч -ред.) у складі свободівських добровольчих батальйонів «Січ» та «Карпатська Січ». Після початку повномасштабного вторгнення став до лав Добровольчого батальйону «Феміда-Чорнобаївка». Був начальником координаційного штабу батальйону. | 7 червня 2023 | Загинув рятуючи жителів Херсонщини, які постраждали через підрив російською армією Каховської ГЕС. Сильна течія затягнула його човен під баржу[77]. |
| 11872 | | Войтина Владислав | 16 лютого 1998, м. Львів. Навчався у львівській школі № 62. Здобував освіту в Інституті права, психології та інноваційної освіти Львівської політехніки. Потім проходив військову службу у місті Кам'янка-Бузька Львівської області. Із початком агресії росії виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції/операції Об'єднаних сил у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. За особистий героїзм і відвагу був нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест». Початок повномасштабного вторгнення російської федерації зустрів на передовій. Боровся із російськими окупантами на Херсонщині, Миколаївщині, Харківщині та Донеччині[78][79]. | 7 червня 2023 | Загинув у бою з російськими окупантами. Похорон відбувся 10 червня 2023. Похований на Личаківському цвинтарі[80]. |
| 11873 | | Задерей Денис Русланович | 9 лютого 2022, с. Прип'ять, Ковельський район. Був сиротою, виховувався в прийомній сім'ї. Після навчання в Прип'ятській школі здобував освіту в Одеському військово-морському ліцеї, згодом — в Одеській військовій академії (спеціалізація «Морська піхота»). Лейтенант. З 17 липня 2019 року уклав контракт на проходження військової служби, був командиром десантно-штурмової роти. Разом з побратимами проходив навчання в Республіці Польща, де вдосконалював практичні навички та вміння для захисту своєї держави[81]. | 7 червня 2023 | З 7 червня 2023 року воїн вважався зниклим безвісти. Незабаром підтвердилася його смерть. Загинув на Донеччині[82] |
| 11874 | | Христенко Олег Андрійович («Крилов») | 19 жовтня 2001, м. Львів. З юного віку був учасником різноманітних патріотичних рухів та ініціатив. В 15 років поїхав на навчання в Польщу, провчився рік. Здобував освіту у Національному університеті «Львівська політехніка» заочно, спеціальність психологія. Паралельно він вчився на ІТ-курсах і після завершення курсів йому запропонували роботу. У перші дні повномасштабного вторгнення Росії, попри відсутність військового досвіду, самостійно поїхав до столиці та вступив до лав 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ (колишній окремий полк спеціального призначення «Азов»). Спочатку виконував бойові завдання на Київщині, згодом перебував на південному та східному напрямках. 13 січня 2023 отримав поранення. Працював над новою ІТ-розробкою для покращення боєздатності українських снайперів, однак свій останній проєкт завершити не встиг. | 7 червня 2023 | Загинув на Бахмутському напрямку під час штурму позицій на каналі Сіверський Донець—Донбас. Похорон відбувся 17 червня у Львові[83][84][85] |
| 11875 |  | Тонконог Олександр Олександрович | 25 травня 1984, м. Запоріжжя. Закінчивши школу пішов навчатися до Запорізького професійного ліцею залізничного транспорту за спеціальністю помічник машиніста. З 2005 до 2017 року здобув нову професію — токаря. З 2018—2022 роки працював на АТ «Запорізький завод феросплавів» помічником машиніста. Долучився до лав ЗСУ 2 грудня 2022. Служив командиром мінометного відділення роти морської піхоти батальйону морської піхоти в військовій частині А4548, молодший сержант. | 7 червня 2023 | Загинув в районі населеного пункту Велика Новосілка під час штурмових дій з боку противника[86] |
| 11876 | | Кобас Ігор | 45 років, с. Калинове Золочівської громади. Став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення. | 7 червня 2023 | Загинув від осколкового поранення на фронті[87]. |
| 11877 | | Пендерецький Андрій («Дюхан») | 28 червня 1976, м. Івано-Франківськ. Сапер 3-ї Штурмової Бригади. 2-й штурмовий батальйон. | 7 червня 2023 | Похований на кладовищі в Дем'яновому Лазі в Івано-Франківську[88] |
| 11878 | | Колесник Геннадій Григорович («Підкова») | 30 квітня 1973, м. Бердянськ. Долучився до полку Азов в 2015 році. Потім був начальником штабу «Національного корпусу» в рідному Бердянську. З перших днів повномасштабного вторгнення долучився до лав ССО Азов Київ. (3ОШБР). Старший сапер 2-го штурмового батальйону. | 7 червня 2023 | Загинув під час розмінування логістичних шляхів. Похорон відбувся 14 червня на Алеї Слави на Лук'янівському цвинтарі в Києві[89] |
| 11879 |  | Бортков Андрій («Цитрамон») | 30 років, родом з Дніпропетровщини, проте виріс та прожив усе життя у місті Славутич Київської області. Закінчив там школу № 2. Працював на атомних електростанціях по всій Україні. У жовтні 2022 року, чоловік був мобілізований до Збройних Сил України. Ніс службу у 128-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді. За час служби молодший сержант Бортков нагороджений медаллю «За хоробрість в бою». Він неодноразово рятував побратимів з поля бою, тому що служив бойовим медиком. | 7 червня 2023 | Загинув біля села Лобкове Запорізької області. Під час евакуації пораненого потрапив під артилерійський і танковий обстріли з боку окупантів. Осколки пробили його каску. Похований на Алеї Слави у місті Славутич Київської області[90]. |
.png) | Дуденко Назар («Guffi») | 23 роки, м. Кодима Одеської області. Після закінчення школи поїхав до Львова навчатися на перукаря. Працював діджеєм у молодіжному таборі «Лінія відриву». У 2019 році вирішив піти на військову службу за контрактом до ЗСУ. Служив у 9-му батальйоні 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Був заступником командира бойової машини — навідником-оператором. Виконував бойові завдання на території ООС, зокрема, брав участь у боях на Світлодарській дузі. Під час повномасштабного вторгнення Назар разом із побратимами боронив Миколаївщину, Херсонщину й Донеччину. | 7 червня 2023 | Загинув 7 червня 2023 року під час відбиття ворожого штурму в районі села Первомайське на Донеччині. Воїн місяць не дожив до свого 24-річчя. Похований Шершенці Одеської області. Вдома на нього чекали дружина та син, який народився у 2021 році[91]. | |
| | Білошицький Сергій Вікторович | 10 березня 1983, смт Сарата Одеської області. Навчався в Одеському професійному ліцеї будівництва та архітектури. Мобілізований до лав ЗСУ 11 січня 2023 року. | 7 червня 2023 | Довгий час вважався зниклим без вісті. Похорон відбувся 29 грудня 2023 року в селищі Сарата[92]. | |
 | Дудай Богдан Олександрович | 17.10.1997, м. Луцьк.З дитинства жив із родиною в селі Товпижин Рівненської області. Після закінчення школи вступив до Вищого професійного училища-25 смт.Демидівка, здобув освіту електрика. У 2016-2019 роках проходив військову службу в ЗСУ. Служив у 14-ій окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Брав участь в АТО/ООС. У 2018-му був нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу». Потім повернувся до цивільного життя. Працював за кордоном. | 7 червня 2023 | Загинув в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України в населеному пункті Масютівка Харківської області [93]. | |
| | Бабич Дмитро Вікторович («Смайл») | 1997, с. Михайлівка, Сумська область. Випускник географічного факультету КНУ імені Тараса Шевченка 2021 року | 7 червня 2023 | Загинув під Бахмутом [94][95]. | |
 | Шеремет Руслан Русланович | 29 жовтня 1995, селище Чоповичі. Батальйон Реванш ГУР МО | 7 червня 2023 | Залишилися бабуся, батьки та юна сестричка [96][97] | |
| 11879 |  | Марціновський Ярослав Михайлович («Цимбал») | 30 вересня 1986, с. Ценява, Коломийського району, Івано-Франківської області. Закінчив Коломийський індустріально-педагогічний фаховий коледж, здобув фах маляра-штукатура. Заробляв на життя тим, що виконував індивідуальні замовлення з укладання тротуарної плитки. Пройшов навчання та став гранатометником. Ніс службу у 47-ій окремій механізованій бригаді «Маґура». | 8 червня 2023 | Загинув поблизу населеного пункту Новоданилівка на Запоріжжі. Залишилися дружина та донька [98]. |
| 11880 | | Бобров Олександр Олександрович | 6 лютого 1981, м. Полонне, Хмельницька область. Воював у складі 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». До повномасштабного російського вторгнення активно працював на користь громади у рідному місті Полонне, працював депутатом Полонської міської ради, очолював у міськраді фракцію партії «Громадянська позиція». | 8 червня 2023 | Загинув поблизу населеного пункту Новоданилівка на Запоріжжі [99]. |
| 11881 | | Мазур Олексій Ігорович («Родео») | 11 березня 1995, м. Липовець. Маленьким переніс онкологічне захворювання, після чого вирішив, що обов''язково стане лікарем. Став на захист України до лав полку Азов у 2015 році. Служив бойовим медиком. Одружився цієї весни. Він був поранений і отримав травму ніг, міг залишитися в тилу, але не захотів — продовжив рятувати поранених і був професіоналом своєї справи. | 8 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання в селі Мала Токмачка на Запоріжжі. Снаряд влучив у авто медичної евакуації. Похований в місті Липовець. Мав останнє прохання: якщо загине, то нехай на прощанні із ним лунає пісня Nokturnal Mortum «Україна»[100]. |
| 11882 |  | Тихий Роман | 15 травня 1975, Нові Стрілища Львівської області. Згодом переїхав на Херсонщину, навчався в Антонівській загальноосвітній школі. Після завершення навчання проходив військову службу лавах морської піхоти у Севастополі. У мирний час із сім'єю проживав у Скадовську Херсонської області, працював слюсарем газового устаткування. Після початку повномасштабного вторгнення родина перебралася до Львова. У Львові Роман вступив до складу 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». | 8 червня 2023 | Похований 12 червня 2023 на Личаківському цвинтарі[101] |
| 11883 |  | Джаман Василь | 1990, проживав у селі Кулачківці. Служив навідником 35 окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського[102]. | 8 червня 2023 | Помер від смертельного поранення, отриманого поблизу села Сторожове Волноваського району на Донеччині[103]. |
| 11884 | | Ківінський Сергій | 1979, селище Клевань. | 8 червня 2023 | Загинув в районі населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області. Похований в селищі Клевань[104]. |
| 11885 | | Мельник Олександр Адамович | с. Чудель. Проживав у селі Стрільськ Сарненської громади. У лавах Збройних Сил України служив стрільцем-санітаром у 33-тій окремій механізованій бригаді. | 8 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Свобода Запорізької області[104][105]. |
| 11886 | | Амброзяк Дмитро | 1988, с. Забережжя. Служив сапером. З початку червня 2023 року вважався зниклим безвісти. | 8 червня 2023 | Загинув біля села Роботине Пологівського району Запорізької області[106]. |
| 11887 | | Мороз Сергій | с. Волиця. Був гранатометником військової частини А4447. | 8 червня 2023 | Загинув у Запорізькій області[107] |
| 11888 | | Ткач Денис Вікторович («Макді») | 8 червня 2023 | Загинув на Бахмутському напрямку | |
| 11889 | | Щербань Михайло Русланович | 15 липня 1994, м. Ладижин. Закінчив Ладижинську ЗОШ № 2. Навчався в Одеській Державній Академії Архітектури та Будівництва. Працював у ТОВ «Профсталь» в місті Києві. З 25 лютого 2022 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Служив кулеметником в одній з військових частин. З серпня 2022 року брав участь у боях під Миколаєвом, на Херсонщині та Донецьких напрямках. | 8 червня 2023 | Помер в шпиталі 8 червня 2023 року[108]. |
| 11890 | | Думінкевич Роман Степанович | 1981, с. Студінка. Служив стрільцем-помічником гранатометника штурмового відділення штурмового взводу штурмової роти військової частини. | 8 червня 2023 | 8 червня 2023 року загинув у Запорізькій області під час виконання бойових завдань, пов'язаних із захистом Батьківщини[109] |
| | Шкуран Богдан Вікторович | 1991, Полонська громада, Хмельницька область. Командир 1 штурмового відділення 3 штурмової роти військової частини А4640, 25ОШБ, 47ОМБр. | 8 червня 2023 | Загинув у Запорізькій області під час виконання бойових завдань [110] | |
| | Цимбалій Анатолій Миколайович | 1990 р.н., с. Глеюватка Криворізького району[111]. | 8 червня 2023 | Загинув при виконанні бойового завдання поблизу села Іванівське Бахмутського району Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[112]. | |
| | Савицький В'ячеслав («Сава») | с. Купчичі Чернігівської області. Навчався у Спаській школі. У 2020 році закінчив Національний університет «Чернігівська політехніка». З дитинства захоплювався футболом та вирішив присвятити себе спорту. Останні роки грав за ФК «Кудрівка» на позиції захисника. У 2022 році разом зі своєю командою став чемпіоном і володарем Кубка Чернігівської області. У червні 2022-го чоловіка мобілізували до лав Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. В'ячеслав служив навідником у 81-ій окремій аеромобільній бригаді. Виконував бойові завдання на різних напрямках фронту. | 8 червня 2023 | Загинув 8 червня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Білогорівка на Луганщині[113]. | |
 | Зорський Сергій («Бармалєй») | 52 роки, м. Запоріжжя. Здобув фах інженера-будівельника у Запорізькому будівельному технікумі. Пройшов строкову службу в Німеччині. Коли повернувся додому, працював на різних підприємствах свого регіону, зокрема, в «ЗапоріжАлюміньбуд», «Запоріжпромбуд», «Інтерпромбуд». Брав участь у будівництві Запорізького трансформаторного заводу, ПрАТ «Плутон», заводу «Перетворювач», ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», бізнес-центру «Eco Tower», веж-близнюків «Four Points by Sheraton». З 2012-го працював інженером у компанії «Запоріжкокс». У 2014—2015 роках воював в АТО на Донбасі у складі ЗСУ. Після звільнення повернувся на посаду головного спеціаліста відділу УБ ТОВ «БСГ». У 2018 році заочно закінчив навчання у Запорізькій державній інженерній академії на факультеті «Промислове та цивільне будівництво». Отримав диплом магістра з відзнакою. 25 лютого 2022 долучився до НГУ. В квітні 2022 його нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. | 8 червня 2023 | Загинув поблизу села Червона Криниця Запорізької області. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельні поранення під час ворожого артилерійського обстрілу. Похований на кладовищі Святого Миколая у рідному місті. 8 жовтня 2023 вулицю Гагаріна в Запоріжжі перейменували в вулицю Сергія Зорського[114]. | |
| | Чонка Віталій Васильович | 1974 р.н., молодший сержант, заступник командира бойової машини, 33-тя окрема механізована бригада. | 8 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі с. Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області.Відповідно до ідентифікації, проведеної 15 березня 2024 року в м.Запоріжжя, встановлено та підтверджено особу полеглого Героя, похований у селі Велика Копаня Виноградівської громади Берегівського району Закарпатської області [115] | |
| | Болгов Сергій | 34 роки, старший солдат, 33-тя окрема механізована бригада. | 8 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі с. Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області. Похований 29.10.2023 р у с. Ошихліби Чернівецького району Чернівецької області. | |
| | Мислюк Іван | 24.11.1990 р.н. сержант 33 ОБМР. | 8 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі с. Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області. Поховали воїна 28 жовтня 2023 року у селі Мамаївці Чернівецького району Чернівецької області. | |
| | Олексійовець Андрій Адамович | 13.05.1988, с. Смородськ. 29 січня 2023 року був мобілізований до війська. Заступник командира бойової машини - навідник оператор 33 ОБМР. | 8 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі с. Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області. 6 серпня 2024 року КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експерктизи" ЗОР підтвердили факт загибелі військовослужбовця.Похований 10.08.2024 р у селі Угриськ Рівненської області [116]. | |
| | Сульжик Віталій Васильович | 18.09.1987 р.н., солдат, 33 ОБМР | 8 червня 2023 | Загинув в районі с. Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області.Понад рік вважався зниклим безвісти. У "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експерктизи" ЗОР підтвердили факт загибелі військовослужбовця.Похований 02 жовтня 2024 року с. Шкарів Рівненської області. | |
| 11890 | | Хрупіна Надія Олександрівна | 6 червня 1971. Санітарний інструктор медичного пункту 1-го гірсько-штурмового батальйону, 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. | 9 червня 2023 | Загинула захищаючи Батьківщину та всіх нас від підступного та безжального ворога. 13 червня 2023 відбувся похорон в Ужгороді[117]. |
| 11891 |  | Сопіга Руслан Олександрович | с. Залісці. Солдат, військовослужбовець ЗСУ, 68-ма бригада | 9 червня 2023 | Загинув на Донеччині поблизу населеного пункту Благодатне внаслідок мінно-вибухової травми[118] |
| 11892 | | Данайтис Олександр | 53 роки, м. Красилів, Хмельниччина. Солдат, військовослужбовець ЗСУ, 68-ма бригада | 9 червня 2023 | Загинув під час штурмових дій, внаслідок артилерійського обстрілу, поблизу населеного пункту Сторожеве. Сторожове було офіційно звільнене 12 червня[119]. |
| 11893 | | Левицький Олег | 15 травня 1978, Брошнів-Осада. Закінчив загальноосвітню школу I—III ступенів в Брошнів-Осаді. Служив гранатометником. | 9 червня 2023 | Загинув на Запоріжжі[120]. |
| 11894 | | Русановський Ігор | 22 вересня 1993, с. Зашків Львівської області. Навчався у Зашківській середній загальноосвітній школі I—III ступенів імені Євгена Коновальця Львівської міської ради. Згодом здобував професійно-технічну освіту у Львові. У мирний час працював у Брюховицькому лісництві та Львівському лісовому господарстві. Захоплювався рибальством. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від окупантів. Боронив її територіальну цілісність та незалежність у лавах 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ Збройних Сил України[121]. | 9 червня 2023 | Загинув, захищаючи Україну від російських окупантів. Похований 16 червня в рідному селі[122]. |
| 11895 | | Жмур Олександр («Віки») | 26 липня 2003, м. Бровари. Випускник середньої загальноосвітньої школи № 186 м. Києва. Навчався на факультеті землевпорядкування Національного університету біоресурсів і природокористування України. Закінчив Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярський коледж екології та природних ресурсів», ще з часів коледжу мріяв долучитися до лав ЗСУ, адже батько спецпризначенець. служив у мінометній бригаді. | 9 червня 2023 | Загинув від обстрілу ворожої артилерії біля населеного пункту Спірне Бахмутського району[123]. |
| 11896 | | Здоров Роман Валерійович | 14 травня 1999, с. Костянтинівка. | 9 червня 2023 | Загинув в районі населеного пункту Левадне Пологівського району Запорізької області. |
| 11897 | | Бойко Андрій Йосипович («FANTOM») | 5 квітня 1979 р.н. Випускник Академії Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького. З квітня 2014 року служив в Збройних силах України у різних частинах ОК "Захід" . З 2015р по 2019 р брав участь у бойових діях на сході країни. З січня 2023р служив у 33-ій окремій механізованій бригаді оперативного командування «Захід» Сухопутних військ ЗСУ,займався комплектацією бригади та розробляв нарукавний шеврон "Вовк". Підполковник, заступник командира бригади з морально-психологічного забезпечення, 33 ОМБР. Дисциплінований,професійно підготовлений, сумлінний та уважний офіцер. Під час виконання своїх службових обов'язків зарекомендував себе як відповідальний, зібраний цілеспрямований офіцер, який готовий захищати територіальну цілісність України, виконуючи будь-які задачі від командування. Нагорода - Нагрудний знак "Срібний хрест"(посмертно) від Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного отримана дружиною Тетяною у листопаді 2023 р. По річниці загибелі нагороджений нагрудним знаком "Срібний хрест" від ОК "Захід". | 9 червня 2023 | Загинув на Запорізькому напрямку, поблизу с.Мала Токмачка виконуючи службові обов'язки внаслідок отриманих смертельних поранень під час ворожого артилерійського обстрілу. 3 місяці проводилася ДНК-експертиза. Похований на Алеї Героїв Микулинецького кладовища в місті Тернополі [124].Залишилась дружина, двоє доньок та старша сестра. |
| 11898 | | Унгурян Василь | м. Татарбунари Одеської області. Старший матрос, командир розвідувального відділення розвідувального взводу 35 бригади морської піхоти. Після навчання в Ізмаїльському ВПУ №9 залишився працювати на проживати в Ізмаїлі. Строкову службу проходив матросов в Севастополі, пізніше за контрактом у Болграді. В мирний час працював зварювальником на різних будівництвах. Після повномасштабного вторгнення мобілізувався до лав ЗСУ. | 9 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання в н.п. Сторожове Донецької області. Довгий час вважався зниклим без вісті. Похований 2 березня 2024 року в м. Ізмаїл[125] |
| 11899 |  | Гаврилов Руслан | 28 років, с. Новопавлівське Миколаївської області. Навчався у Миколаївському ПТУ на зварювальника, потім здобув фах тракториста у Снігурівському ліцеї. Був призваний на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації 21 грудня 2022 року. Служив у 67-ій окремій механізованій бригаді. Обіймав посаду кулеметника. | 9 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Діброва на Луганщині. Похований в селі Павлівка Миколаївської області [126]. |
| 11900 |  | Дмитрієв Максим Сергійович («Філ») | 31 липня 1984, с. Нова Некрасівка Ізмаїльського району. Навчався на зварювальника, працював на ізмаїльському судноремонтному заводі, пізніше займався будівництвом та ремонтом. Учасник АТО у складі 28-ї бригади. 28 лютого мобілізувався до 88 окремого батальону морської піхоти. | 9 червня 2023 | Загинув поблизу н.п. Сторожове Донецької області внаслідок прямого влучання в броенавтомобіль "Козак 2" керованої авійційної протитанкової ракети випущеної з гелікоптера Ка-52. Похований 19 червня 2023 в рідному селі [127]. |
| | Онищук Сергій | 56 років. Сержант. 33-тя окрема механізована бригада. | 9 червня 2023 | Загинув під час бойових дій біля населеного пункту Мала Токмачка на Запоріжжі. | |
| | Українчук Сергій Андрійович | 6 березня 1982, м. Івано-Франківськ | 9 червня 2023 | Похорон відбувся 3 серпня 2024 [128] | |
| | Мельник Дмитро Михайлович («Меля»)
| 22 роки, селище Казанка Миколаївської області. З дитинства жив із родиною в селі Олександрівка. Там закінчив школу. Потім здобув фах маляра-штукатура у Вознесенському професійному ліцеї. Пройшов строкову військову службу. Згодом працював у виправній колонії. У вересні 2022-го, поповнив лави ЗСУ. Пройшов навчання в Україні та Німеччині. Потім вирушив до побратимів на передову, служив в 47ОМБр. | 9 червня 2023 | Отримав смертельне поранення внаслідок мінометного обстрілу біля села Мала Токмачка Запорізької області. Похований в селі Дмитрівка на Миколаївщині [129] | |
| | Сарафінчан Степан | 16.09.1977, с. Чагор, Буковина. Служив у механізованій роті механізованого батальйону в/ч А4699. | 9 червня 2023 | Зник безвісти в районі н.п. Мала Токмачка Запорізької області. 15 лютого 2024 року тіло військовослужбовця було опізнано [130][131]. | |
| | Цурукін Петро Миколайович («СТБ») | 29 червня 1990, м. Трускавець. Середню освіту отримав у Трускавецький СЗШ№ 3. З 2007 по 2012 роки навчався у Чернівецькому національному університеті на спеціальності «менеджмент». У 2012 році переїхав до Києва та почав співпрацю з телеканалом «СТБ». Був редактором шоу «Один за всіх» та «Таємниці ДНК». Також працював на «Новому каналі» сценаристом та шеф-редактором проекту "Топ-модель по-українськи. У 2020—2021 роках був телеведучим колишнього телеканалу «Kyiv Live» (наразі: «Новини Live»). У вересні 2022 року доєднався до лав ЗСУ та став старшим солдатом, стрільцем-снайпером, гранатометником 3-го відділення 2-ї штурмової роти 47 ОМБр «Магура». | 9 червня 2023 | Загинув під час контрнаступу поблизу селища «Мала Токмачка». Понад пів року вважався зниклим безвісти[132][133][134][135][133] | |
| 11901 | | Микуляк Іван | 38 років, с. Гута, Івано-Франківська область. Військовослужбовець 10 гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» з Івано-Франківщини. | 10 червня 2023 | Загинув внаслідок танкового обстрілу поблизу селища Білогорівка Донецької області[136]. |
| 11902 | | Приймак Андрій Тарасович | 26 вересня 1981, Надвірнянська громада. Сержант. | 10 червня 2023 | Загинув неподалік села Новоданилівка Запорізької області під час обстрілу позицій[137]. |
| 11903 | | Бабій Володимир | 13 червня 1991, с. Дубівці. | 10 червня 2023 | Загинув під час виконання бойового завдання[138]. |
| 11904 | | Шипітко Ігор Анатолійович | 2001, с. Зозулинці Тернопільської області. Оператор 3 відділення взводу протитанкових керованих ракет[139]. | 10 червня 2023 | Загинув внаслідок обстрілу позиції із РСЗР «Град» біля н. п. Новоданилівка Запорізької області. |
| 11905 |  | Тимошенко Андрій | 46 років, м. Львів. Велику частину свого життя прожив у Сполучених Штатах Америки, звідки повернувся у 2010 році. У мирний час працював водієм у комунальному підприємстві Львова. Протягом 2015—2016 років виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у складі 2 окремої Галицької бригади Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини до лав 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ ЗСУ. | 10 червня 2023 | Похорон відбувся 17 червня у Львові[83]. |
| 11906 | | Квасун Сергій («Квас») | 26 років, с. Українка Острозької громади. Він був стрільцем-оператором підрозділу 4 роти 2 єгерського батальйону 68 оєбр імені Олекси Довбуша | 10 червня 2023 | Загинув внаслідок мінно-вибухової травми під час виконання бойового завдання з "зачистки" в районі населеного пункту Благодатне Донецької області. Похований в селі Українка[104][140]. |
| 11907 | | Суванов Володимир | 45 років, с. Бабин. Все свідоме життя Володимир жив і працював у Рівному. У травні 2023 отримав повістку з викликом на службу. Спочатку служив на Волині, потім — на Харківщині. Молодший сержант, старший навідник мінометної батареї. | 10 червня 2023 | Загинув у районі міста Куп'янськ Харківської області. Похований на кладовищі «Нове» в Рівному[104]. |
| 11908 | | Павловський Петро | 1985, с. Новий Корець. Сержант | 10 червня 2023 | Загинув в районі населеного пункту Торецьк Донецької області[104]. |
| 11909 | | Герасимчук Іван Васильович («Гера»)
| 04.07.1980, с. Тріскині Сарненської громади. З листопада 2022 став на захист рідної землі у лавах Збройних Сил України, був командиром відділення.старшим сержантом, командиром відділення в/ч А4056 (68-а окрема єгерська бригада ім.Олекси Довбуша). У героя залишилися дружина, мама, брати та сестри.Похований на кладовищі у рідному с. Тріскині, Ремчицького Cтаростинського округу. | 10 червня 2023 | Загинув 10 червня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Благодатне Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[104][141]. |
| 11910 |  | Демченко Володимир Володимирович («Демон») | м. Київ. Народився в сім'ї, де по батьківській лінії всі чоловіки були військовими офіцерами — тато, дядько, дід і прадіди. Навчався в Технічному ліцеї, був старанним, та справедливим. Вирішив вступати в НТУУ «КПІ ім. І. Сікорського», в грудні 2021 року закінчив університет і отримав диплом з відзнакою по спеціальності «Теплоенергетика. Енергетичний менеджмент та інжиніринг теплоенергетичних систем». 11 лютого 2022 року підписав контракт з теробороною і почав тренуватись. 24 лютого хотів бігти в військкомат, але захворів і зміг приступити до служби тільки 1 березня. Потрапив до 242-го окремого батальйону територіальної оборони 241-ї окремої бригади територіальної оборони. Професійно підготовлений, скрупульозний, сумлінний та уважний офіцер. Під час виконання своїх службових обов'язків зарекомендував себе як відповідальний, зібраний цілеспрямований офіцер, який готовий захищати територіальну цілісність України, виконуючи будь-які задачі від командування. Безпосередньо займався плануванням оборонної операції, допомагав батальйону з організацією оборони та підготовкою відповідних документів. | 10 червня 2023 | В липні батальйон відправили в зону бойових дій в Харківську область, де їх обстріляли іскандерами. Володю засипало уламками, він отримав тяжку черепно-мозкову травму, забої, переломи. Довго лежав в реанімації, переніс декілька операцій на головному мозку. Але 23 травня зробили операцію по закриттю дефекту і поставили пластину. Після цієї нескладної операції, Володі стало гірше, він впав у кому і помер в реанімації. Похований в Києві на Лук'янівському військовому кладовищі. Нагороджений медалями «За оборону міста-героя Харків», «За вірну службу» ІІІ ступеня, відзнакою «За відвагу». |
| | Мисан Дмитро | 23 роки, м. Славута Хмельницької області. Рано залишився сиротою. Здобув фах електрозварювальника у професійно-технічному училищі. Ніс службу у 35-ій окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. | 10 червня 2023 | Загинув біля села Сторожеве на Донеччині. Рятуючи побратимів під ворожим артилерійським обстрілом, сам отримав смертельне осколкове поранення. Похований у рідному місті[142] | |
 | |||||
.svg){kind=small}
_ribbon_bar.svg){kind=small}
