French
DeutschВтрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (1 червня — 15 червня 2022) — Вікіпедія
У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні, починаючи з 1 червня 2022 року по 15 червня 2022 року (включно).
 | Втрати з українського боку публікуються в обмеженому форматі та з затримкою! Перевага віддається офіційній інформації, озвученій органами виконавчої влади та відповідними Указами Президента України[1]. |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| № | Світлина Емблема | Прізвище, ім'я, по-батькові | Про особу | Дата смерті | Обставини смерті |
|---|---|---|---|---|---|
| 7103 |  |  Єрохін Олександр Валерійович | 34 роки, мешканець с. Можняківка Новопсковського р-н. Луганської області. Військовослужбовець підрозділу ДПСУ (підрозділ — не уточнено). | 1 червня 2022 | Загинув в результаті падіння у місце дислокації підрозділу фрагменту збитої ворожої ракети та отримання осколкових поранень, несумісних з життям на Донеччині. Похований в м. Черкасах[2]. |
| 7104 |  | Павлик Олександр Миколайович | Мешканець с. Свидівок Черкаський район Черкаська область. Командир стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 1 червня 2022 | Загинув у бою за рідну Батьківщину (місце — не уточнено). Похований в рідному селі[3]. |
| 7105 | | Романчук Сергій Валентинович | 29 вересня 1994, Житомирська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Випускник факультету аграрного менеджменту НУБіП України 2016 року за спеціальністю «Менеджмент». Певний час працював заступником декана, займався виховною роботою, тренував збірну університету з футболу. Після російського вторгнення в Україну вступив до Територіальної оборони Житомирщини, а згодом – відбув добровольцем до ЗС України. | 1 червня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[4]. |
| 7106 |  |  Блеріо Вільфрід Раймон Леон | 32 роки, Байо департамент Кальвадос Франція. Солдат, військовослужбовець Інтернаціонального легіону територіальної оборони України[5]. Приєднався до ЗС України на початку березня 2022 року. | 1 червня 2022 | Загинув внаслідок скидання бомби з квадрокоптера на Харківщині[6]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[7]. |
| 7107 | | Скорописенко Олександр Валентинович («Скорий») | 16 жовтня 2001. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 1 червня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[8]. |
| 7108 |  | Баранов Олександр Миколайович | Старший солдат, військовослужбовець 15-го ОП НГУ. Боронив Україну з 2014 року. Батьки родом з Бахмута. | 1 червня 2022 (орієнтовно) | Загинув у боях з російськими окупантами під час оборони Сєвєродонецька, що на Луганщині. Похований на Берковецькому кладовищі під Києвом. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно) [9][10]. |
| 7109 | | Томашевич Тарас Леонідович | 26 червня 1976, м. Луцьк. Був мобілізований 26 лютого 2022 року. Молодший сержант. | 1 червня 2022 | Загинув в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) [11][12]. |
| 7110 |  | Куриленко Іван Петрович | 31 липня 1993, м. Дніпро. У 2014-2015 роках воював у скалді полку Азов. Повернувся додому і займався розбудовою націоналістичного руху Дніпра. Співзасновник спортивного залу "Авангард". Став членом партії Національний Корпус. У 2019 балотувався до Верховної Ради за об`єднаним списком націоналістів. Фанат дніпровського гардкор гурту «Three Hills City». Під час повномасштабної війни працював на південному сході у вузькому колі спеціалістів в 98-му батальйоні «Дніпро Азов». | 1 червня 2022 | Прощання відбулося 5 червня в Дніпрі. Похований на Ювілейному кладовищі [13][14] |
| | Богданчик Вячеслав Валерійович | 23 роки, с. Писарівка Терешківської громади. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 1 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[15]. | |
 | Левківський Ярослав Станіславович
| 1995, Овруцька громада. Старший лейтенант. командир гранатометного взводу ВЧ А0409. | 1 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну біля н.п. Новолуганське Донецької області. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[16]. | |
 | Троцан Сергій Григорович
| 27 років, с. Раденськ Херсонської області. Старший лейтенант. У 2014 році пішов добровольцем у зону АТО. Згодом його зарахували на навчання до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. А після закінчення навчання повернувся на фронт, захищав Батьківщину на території Луганської області. Із початком повномасштабного вторгнення росії боровся із загарбниками на кордоні із республікою білорусь та на Київщині. Проходив службу на посаді командира гірсько-штурмового взводу 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ. | 1 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами поблизу Бахмута на Донеччині. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[17]. | |
 | Гаражджук Петро Васильович  | Служив в АТО у 2015 році, вдруге був призваний до війська 26 лютого 2022 року. До повномасштабного вторгнення працював медбратом в одному із медзакладів Луцького району, освоїв тактичну медицину, тож на фронті надавав медичну допомогу військовим у своєму підрозділі. Службу проходив у 14-ій окремій механізований бригаді | 1 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання заради цілісності України на Луганському напрямку. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[18]. | |
| 7111 … 7111 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 1 червня 2022 | (для доповнення за 1 червня 2022 року) |
| 7112 | | Безніс Микола Михайлович | 1973. Мешканець с. Ротмистрівка Черкаська область. Санітар-стрілець підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 2 червня 2022 | Загинув під час проведення бойових дій поблизу села Тернівки на Миколаїщині. Похований в рідному селі[3]. |
| 7113 |  | Назарук Юрій Володимирович  | 30 років, с. Сокіл Волинська область. Майор, військовослужбовець ГУР Міністерства оборони України. З 2015 року виконував завдання у районі проведення АТО/ООС. Зокрема, в червні 2016 року особовий склад розвідгрупи під його командуванням виконував задачі із затримання диверсійно-розвідувальних груп противника поблизу села Водяне. Брав участь у звільненні від російської нечисті Ірпеня та Бучі, виконував бойові завдання в Запорізькій області, на Миколаївщині, Луганщині та Донеччині. Був одним із захисників м. Маріуполя. На його особистому рахунку кілька спалених одиниць ворожої техніки та десятки знищених окупантів. За особисту мужність був нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня, орденом «За мужність» III ступеня, відзнакою «Захиснику України», медалями «Операція Об'єднаних сил», «За звитягу та вірність», почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу «За досягнення у військовій службі» II ступеня, відзнаками Міністерства оборони України «За військову доблесть» та «Знак пошани», нагрудним знаком «Сухопутні Війська України». Герой України (посмертно). | 2 червня 2022 | Загинув в бою з російськими окупантами в Луганській області[19][20]. |
| 7114 | | Барвінок Юрій Олександрович | 58 років, с. Пухівка Київська область. Військовослужбовець ЗСУ (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО (2014). На військову службу до ЗСУ відбув разом з сином 24 лютого 2022 року. Навчався у ладижинській ЗОШ № 1. Освіту здобув у Вінницькому політехнічному інституті, по закінченню якого отримав направлення на роботу до м. Одеси, де працював та створив сім’ю. Учасник Революції гідності. Останнім часом мешкав разом з дружиною в с. Куна. Працював на заводі у м. Гайсині. | 2 червня 2022 | Воював на найважчих ділянках. Загинув під час виконання бойового завдання, отримав поранення несумісне з житям (місце — не уточнено). 20.08.2022 року на фронті загинув і його син Роман[21]. |
| 7115 |  | Спащенко Тарас Олександрович («Джа») | 37 років, м. Дніпро. Солдат протитанкового взводу 93 ОМБр. Учасник АТО (2015-2016). Закінчив Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. Працював в охоронній фірмі, встановлював систему сигналізації та відеонагляду. | 2 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання біля села Вірнопілля Харківської області[22]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[23]. |
| 7116 | .svg) | Гаєвий Михайло Петрович | 28 лютого 1984, с. Нижній Вербіж, Коломийщина. З 1991 по 1999 рр. навчався у Коломийській загальноосвітній школі № 5 ім. Т.Г.Шевченка. Після закінчення 9-го класу продовжував навчання у Коломийському індустріально-педагогічному технікумі, де у 2002 році здобув професію муляра; монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій. Восени 2002 року був призваний на військову службу, служив у Яворові. З 11.12.2014 по 8.11.2017 служив добровольцем в АТО, перебував у гарячих точках: Мар’їнка, Авдіївка. Після повернення з АТО працював далекобійником у Європі. Але у лютому 2022 року повернувся додому, мабуть, знав та відчував, що свою місію ще не виконав. Із 25 лютого 2022 сержант у складі 10 ОГШБ. | 2 червня 2022 | Помер в госпіталі в Дніпрі. Отримав рани через обстріл 30-го травня 2022. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[24]. |
| 7117 | | Романець Віктор | с. Метельне Олицької селищної ради. Сержант | 2 червня 2022 | Загинув в районі села Берестове Донецькій області, в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання [25]. |
| 7118 |  | Фролов Сергій Іванович | 25.06.1977 року народження, м. Шостка. Сержант, старший навідник, в/ч А 4590. Навчався в Сумському училищі професійної підготовки працівників міліції за програмою «міліціонери ППСМ». Згодом закінчив Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка за спеціальністю «вчитель історії і правознавства». Після закінчення навчання Сергій працював в міліції м. Шостка Сумської області. Із початком повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України. 24 лютого 2022 року був призваний до ЗС України. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках ведення бойових дій поблизу Сумської, Чернігівської, Луганської і Донецьких областях. Без батька залишилась 17 річна донька та 17 річний син. | 2 червня 2022 | 02.06.2022 року отримав поранення не сумісне з життям у боях поблизу смт. Покровське Донецької області. Нагороджений орденом “За мужність” lll ступеня (посмертно) і орденом «Честь. Слава. Держава.» (посмертно). Похований 07.06.2022 року на Берковецькому кладовищі у м. Києві. 42 ділянка, 4 ряд. |
| 7119 |  | Головко Данило Андрійович («Гал») | 25 років, м. Мирноград Донецької області. Навчався у школі №9. Потім здобув професії машиніста електровоза, електрослюсаря у міському гірничому ліцеї №105. Після закінчення навчання пройшов практику на шахті імені Стаханова. Згодом перейшов на шахтоуправління «Покровське», де працював машиністом електровоза-дизелевоза. У 2018-2019 проходив строкову службу у Військово-морських силах ЗСУ на посаді механіка-водія інженерних машин розгороджень. Після закінчення служби, приїхавши додому, продовжив працювати на шахті. Під час повномасштабної війни відправив дружину та сина у безпечне місце, а сам пішов до військкомату. У квітні 2022 року став військовослужбовцем Національної гвардії України. Був гранатометником 2-му батальйоні спеціального призначення «Донбас». Підтримував на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володів зброєю. Брав участь у боях на Донеччині та Луганщині. | 2 червня 2022 | Загинув агинув 2 червня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі села Богородичне на Донеччині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26]. Похований на Алеї слави кладовища «Озерка» у рідному Мирнограді [27]. |
| - | .svg) | Тхоржевський В’ячеслав Станіславович | 25 вересня 1975, м. Хмельницький. Навчався у загальноосвітній школі № 15. У 1993 році закінчив професійнотехнічне училище № 15, отримав кваліфікацію механіка складальних робіт, контролера верстатних робіт IV розряду. А ще навчався у Вінницькому політехнічному технікумі, Київському національному університеті будівництва і архітектури, здобув кваліфікацію інженер-будівельник. Працював у комунальних теплопостачальних підприємствах міста. З березня 2017 проходив службу в артилерійському дивізіоні військової частини А 3215 у Тернополі, далі у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді А 15556. Солдат, військовослужбовець 86 ОБТрО. | 2 червня 2022 | Загинув внаслідок ворожого мінометного обстрілу загинув у селі Долина Слов’янського району. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[28]. Був нагороджений: відзнакою «За участь у антитерористичній операції», Грамотою за сумлінне виконання службових обов’язків, самовідданість та відповідальність проявлені під час виконання завдань щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності України, Грамотою, як старший солдат за сумлінне виконання службових обов’язків, відмінні показники в бойовій підготовці, зразкову військову дисципліну та з нагоди святкування «Дня ракетних військ та артилерії». Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2022 року присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» [29] |
| 7120 |  | Дердуга Сергій Миколайович | Підполковник, командир 18-го окремого батальйону 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського. В 2014 році був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня[30]. | 3 червня 2022 | Отримав численні осколкові вогнепальні поранення не сумісні з життям під час наступальних дій в Миколаївській області. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» II ступеня (посмертно)[31]. |
| 7121 | |  Клавіс Бьорн Бенджамін | Німеччина. Солдат, військовослужбовець Інтернаціонального легіону територіальної оборони України[32]. | 3 червня 2022 (орієнтовно) | Загинув в боях за Україну (місце — не уточнено)[5]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[33]. |
| 7122 |  | Абросімов Сергій Миколайович | 27 років, Вінницька область. Військовослужбовець Десантно-штурмових військ України (підрозділ — не уточнено). | 3 червня 2022 (орієнтовно) | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[34]. |
| 7123 | | Лесько Віталій Юрійович | 12 березня 2000, с. Рибчинці Хмільницький район Вінницька область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 3 червня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[35]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[36]. |
| 7124 | .png) | Шліпунов Андрій Дмитрович | 38 років, с. Слобода-Ялтушківська Вінницька область. Старший солдат, військовослужбовець 57 ОМПБр. Учасник АТО. Захищав Україну з 2015 року. | 3 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі с. Тошківки Луганської області[37]. |
| 7125 | .svg){kind=logo} | Герліані Даніель Гелайович («Гімалай») | 20 червня 1998, м. Київ. Солдат, військовослужбовець ЗС України, ССО Азов Київ. Закінчив Інститут прокуратури та кримінальної юстиції Харківського національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Працював юристом в адвокатському бюро «Збіглей та партнери». У вільний час займався греко-римською боротьбою, був кандидатом у майстри спорту з вільної боротьби. З початком повномасштабного російського вторгнення хлопець приєднався спочатку до Добровольчого формування територіальної громади міста Києва «Мрія», а потім перейшов до 2-го батальйону полку «Азов ССО» | 3 червня 2022 | Загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання біля села Темерівка Запорізької області.. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований на Лісовому кладовищі у рідному Києві [38]. |
| 7126 | | Романов Роман Олегович | 26 листопада 1986, с. Грабарівка Студенянської громади. Солдат, кулеметник 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти. | 3 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами під Авдіївкою. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[39][40]. |
| 7127 |  | Кузьмин Роман Ярославович («Оператор») | 21 серпня 1986, селище Ланчин, Надвірнянського району Івано-Франківської області. Старший солдат, військовослужбовець підрозділу 80 ОДШБр. Закінчив Ланчинську ЗОШ 1-3 ступенів у 2002 році, в цьому ж році вступив на навчання у Чернівецьке ПТУ-14 на спеціальність «Помічник машиніста тепловоза». В 2015 був мобілізований та проходив службу у 80 ОДШБр до кінця 2016 року. Пройшов разом з десантниками гарячі точки на Луганщині, зокрема Станиці Луганській, Кримському. Член ВО «Свобода» з 2017 року. Двічі депутат Ланчинської селищної ради. Працював інспектором ВОС Ланчинської селищної ради. В квітні 2022 знову долучився до складу ЗС України. | 3 червня 2022 | Загинув в Луганській області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). |
| 7128 … 7128 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 3 червня 2022 | (для доповнення за 3 червня 2022 року) |
| 7129 | | Івасівка Віталій Олександрович | 33 роки, мешканець с. Мошурів Уманський район Черкаська область. Старший солдат, заступник командира бойової машини навідника-оператора першої механізованої роти першого механізованого батальйону ЗС України (підрозділ — не уточнено). Після закінчення школи навчався в Чорноліській лісній школі, де здобув фах лісника. Потім працював лісником у Києво-Святошинському району. З часом повернувся у рідне село, де довгий час працював у місцевій пекарні. Учасник АТО (з 2015), на військовій службі за контрактом з 2019 року. | 4 червня 2022 | Загинув у результаті бою з розвідувально-диверсійною групою противника в Луганській області. Похований в рідному селі[41]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[42]. |
| 7130 | | Солдат Владислав Володимирович | м. Херсон. Старший сержант, військовослужбовець 93 ОМБр. Кіборг. Тричі підписував контракт зі ЗС України. | 4 червня 2022 (орієнтовно) | Загинув на початку червня — між днями народження двох своїх доньок (місце — не уточнено)[43]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[44]. |
| 7131 | | Нечай Володимир Олегович | 25 березня 1984, мешканець м. Ланівці Кременецького району Тернопільської області. Солдат, старший оператор 3 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 2 десантно-штурмового батальйону 80 ОДШБр. Залишилася дружина та діти. | 4 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами поблизу м. Святогірська на Донеччині. Похований в с. Жуківцях Лановецької громади на Тернопільщині[45]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[46]. |
| 7132 | | Портман Олексій Ігорович | 43 роки, м. Львів. Навчався у спеціалізованій середній загальноосвітній школі № 56 із поглибленим вивченням англійської мови, згодом закінчив Вище професійне училище № 20 Львова. Після завершення навчання проходив військову службу в армії. Із початком агресії російської федерації виконував бойові завдання в зоні проведення АТО. У мирний час працював у патологоанатомічному відділенні Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Львова. Із перших днів повномасштабного вторгнення росії став на захист Батьківщини. Боровся з окупантами на території Миколаївської, Херсонської, а згодом Донецької областей. Проходив військову службу на посаді стрільця-снайпера 2-го десантно-штурмового батальйону 80 ОДШБр Десантно-штурмових військ Збройних Сил України[47]. | 4 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами поблизу м. Святогірська на Донеччині. Похований 8 червня на Личаківському цвинтарі у Львові, на полі почесних поховань[48]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[46]. |
| 7133 |  | Свіда Богдан Петрович | 20 років, м. Люботин Харківська область. Старший солдат, військовослужбовець 92 ОМБр. | 4 червня 2022 | Загинув від російського обстрілу під селищем Старий Салтів Харківської області[49]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[50]. |
| 7134 | .svg) | Черкалюк Дмитро Іванович | 3 листопада 1997, м. Верховина. Після закінчення дев'ятого класу вступив до Надвірнянського професійно-технічного училища, де здобував спеціальність столяра. Був півзахисником команди "Черемош", відвідував спортивні секції з боксу, боротьби. 28 лютого 2022 року вирушив на фронт захищати Україну. У війську боєць служив стрільцем першого відділення третього взводу другої стрілецької роти. | 4 червня 2022 | Нагороджений посмертно орденом "За заслуги перед Прикарпаттям". На школі в якій він навчався встановлено меморіальну дошку [51] |
| 7135 | | Чак Олександр | 55 років, с. Положеве Шацької селищної ради. | 4 червня 2022 | Загиунв у бою біля населеного пункту Протопопівка Ізюмського району Харківської області під час виконання бойового завдання [25]. |
| | Кордека Іван Євгенович | 48 років, с. Чишки, Яворівський район, Львівська область. Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 4 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[52]. | |
| 7135 … 7135 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 4 червня 2022 | (для доповнення за 4 червня 2022 року) |
| 7136 | .png) | Брацлавський Олександр Дмитрович («Батя») | 10 квітня 1971. Мешканець с. Деребчин Шаргородський район Вінницька область. Старший солдат, старший механік-водій взводу оперативного призначення батальйону «Свобода» НГУ. | 5 червня 2022 | Загинув внаслідок отриманих осколкових поранень при обороні м. Сіверськодонецька у складі батальйону «Свобода»[53]. |
| 7137 | |  Гак Бані Андре Льюіс | 43 роки, Порту-Алегрі Ріу-Гранді-ду-Сул Бразилія. Солдат Інтернаціонального легіону територіальної оборони України. Відслужив в бразильській армії, після служби - отримав освіту медбрата. Згодом вступив до Французького іноземного легіону. Брав участь у боях у Кот-д'Івуарі, де був поранений у 2017 році. Пізніше працював інструктором на курсі навичок виживання. Залишилися батьки, троє сестер, дівчина і трирічна донька. | 5 червня 2022 (орієнтовно) | Загинув в боях з російськими окупантами в Луганській області в ході відбиття російського вторгнення в Україну[54]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[55]. |
| 7138 | | .svg){kind=small} Джордан Ґетлі | 25 років, Велика Британія. Військовослужбовець спеціального підрозділу Інтернаціонального легіону територіальної оборони України. Служив стрільцем у 3-му батальйоні піхотного полку Стрільці британської армії. У березні залишив службу у британській армії і приєднався до Інтернаціонального легіону. | 5 червня 2022 | Під час оборони м. Сіверськодонецька його загін вступив у бій з російськими спецпризначенцями, які вели наступ під прикриттям танків. Ґетлі спустився на поверх нижче і прикрив вогнем вихід свого загону із будівлі, але був вбитий під час цього бою[56]. |
| 7139 | .svg) | Примаченко Володимир Васильович («Хєрсон») | 57 років, народився у м. Кривий Ріг Дніпропетровської область. Багато років жив у Херсоні, звідки і позивний. Брав участь у війні в Афганістані. Пізніше був учасником Революції гідності. З липня 2014 року воював у складі 2-ї штурмової (афганської) роти 24 ОШБ «Айдар». Під час вивезення поранених побратимів з-під оточеного Луганського аеропорту отримав осколкові поранення, довгий час проходив реабілітацію. З 2015 року працював у галузі захисту ветеранів. З 2019 року — начальник Відділу у м. Києві Міністерства у справах ветеранів України. Після початку Російського вторгнення в Україну знову став захист країни у складі 242-го окремого батальйону 241-ї окремої бригади територіальної оборони. | 5 червня 2022 | Загинув від пострілу ворожого танку поблизу м. Бахмута Донецької області[57]. Похован 14.06.2022 на Лук'янівському кладовищі Києва . Указ Президента України № 419/2023 Про присвоєння В. Примаченку звання Герой України . |
| 7140 |  | Гамаровський Руслан Іванович («Холостяк») | 27 лютого 1976, м. Львів. Боєць 3-го окремого батальйону УДА. Хоч і народився у Львові, але все життя прожив у Рівному. Бухгалтер за освітою, працював у багатьох підприємствах та організаціях. 2014 році, коли ворог перетнув східні кордони нашої країни, пішов захищати батьківщину. У 2014 році служив у батальйоні «Шахтарськ», у 2015-2016 роках воював у складі 81 ОАЕМБр. З 2019 року став частиною Української добровольчої армії. Брав участь у боях за Іловайськ та Піски. Отримав 2 контузії. | 5 червня 2022 | Загинув внаслідок прильоту ворожого снаряду під час бою біля села Полтавка Запорізької області[58]. |
| 7141 | | Флемінг Едуард Романович | 5 квітня 1998, 24 роки, м. Богодухів Харківська область. Солдат, військовослужбовець 92 ОМБр. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (28.03.2022). | 5 червня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[59]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[50]. |
| 7142 | | Лисак Олег | 37 років, м. Житомир. Навчався у міській школі №35, пройшов строкову службу після якої працював будівельником. На війні був танкістом. Зі слів командира танку, який вижив, у сім годин вечора екіпаж вже загинув. У чоловіка залишились мати, дружина, донька. | 5 червня 2022 | Загинув у бою з диверсійно-розвідувальною групою окупантів. Поховали Олега Лисака на Смолянському військовому кладовищі.[60]. |
| 7143 |  | Олійник Ярослав Олексійович («Ярік») | 28 січня 1998, м. Київ. Після закінчення школи вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування. Ярослав був високим і статним парубком з рудим волоссям, захоплювався комп’ютерами та іх ремонтуванням, завжди цікавився новими технологіями. До війни працював у компанії з виготовлення ролетів та розроблював сайти. З початку відкритої збройної агресії Росії проти України Ярослав зі зброєю в руках пішов захищати родину в територіальну оборону міста Києва, а пізніше – 242-й окремий батальйон територіальної оборони (Україна) 241-ша окрема бригада територіальної оборони (Україна). | 5 червня 2022 | Загинув на Донеччині в районі села Миронівка, захищаючи Батьківщину та всіх українців від ворога. В середині травня рота укріплювала позиції на Донеччині. Не побоявшись нічого, відважний стрілець, кинувся рятувати життя товариша від пулі ворожого снайпера й був смертельно застрелений, куля пробила паспорт Громадянина України. Похований 14.06.2022 на Лук'янівському кладовищі Києва.Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Указ Президента України № 419/2023 Про присвоєння Я. Олійнику звання Герой України . |
| 7144 | .png) | Постольний Олександр Миколайович | 40 років, с. Ковалі Харківської області. У 2000 році закінчив Одноробівське професійно-технічне училище № 55, де здобув кваліфікації тракториста-машиніста, слюсара-ремонтника. Пройшов строкову військову службу. Останні 14 років проживав з дружиною та дітьми в селі Петрівка рідної області. Понад 20 років прослужив у Державній прикордонній службі України. 11 лютого 2003-го він підписав перший контракт. Служив на посаді інспектора прикордонної служби II категорії – інструктора кінологічного відділу прикордонної застави «Золочів» Харківського прикордонного загону. Того ж року закінчив навчання в 15-му навчальному загоні, отримавши кваліфікацію інструктора пошукового собаки. 11 лютого 2022-го чоловік підписав контракт із 4-м прикордонним загоном. Останнє звання – майстер-сержант. | 5 червня 2022 | Біля села Щурiвка Ізюмського району Харківщини під час виконання бойового завдання у складі розвідувальної групи він натрапив на мінне загородження ворога, отримав вибухову травму та важкі поранення. У важкому стані був доставлений в лікарню міста Первомайський. Попри старання медиків життя воїна врятувати не вдалося.. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований в селі Петрівка на Харківщині.[61][62] |
| | Забитчук Олександр Миколайович | Матрос, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 5 червня 2022 | Загинув у боях із російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). | |
 | Томко Володимир Олександрович | 19 років, м. Дубно. Матрос, військовослужбовець ВМС ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 5 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в акваторії Чорного моря. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). | |
| | Прокопенко Ярослав Вікторович | В цивільному житті пивовар Varvar Brewery. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 5 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[63]. | |
| 7146 | | Жержевський Сергій Олександрович («Жорж») | 24 грудня 1987, с. Шишкань Молдавська РСР. Старший солдат резерву, командир роти батальйону «Свобода». Учасник АТО. В 2014 році брав участь у визволенні міст Попасної, Лисичанська та Курахового. В боях за Іловайськ разом з побратимами потрапив до полону та 26 грудня 2014 року, разом зі 145 українськими військовослужбовцями, був звільнений з полону. У лютому 2022 року приєднався до «Легіону Свободи». Брав активну участь у визволенні міста Ірпінь, а також обороні міст Рубіжне та Сіверськодонецька. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.03.2015). Герой України (16.09.2022, посмертно)[64]. | 6 червня 2022 | Загинув в результаті поранень, отриманих при артобстрілі в ході оборони м. Сіверськодонецька в Луганській області. Похований на Лісовому кладовищі в м. Києві[65]. |
| 7147 |  | Гребінник Максим Володимирович | Підполковник, командир окремого мотопіхотного батальйону 56 ОМПБр. | 6 червня 2022 | Помер в результаті захворювання, не витримало серце[66]. |
| 7148 | | Шагієв Сергій Радомесович | 44 роки, мешканець с. Воронинці Золотоніський район Черкаська область. Солдат, кулеметник підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено). В ЗС України - з 2014 року. Залишилась мати, дружина та діти. | 6 червня 2022 | Загинув в результаті ворожого артобстрілу поблизу с. Званівки Бахмутського району на Донеччині. Похований в рідному селі[67]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[68]. |
| 7149 |  | Габрильчук Віталій Васильович | 11 квітня 1981, м. Христинівка Черкаська область. Старший солдат, навідник-оператор розвідувального взводу 72 ОМБр. | 6 червня 2022 | Загинув внаслідок вогневого ураження противником бойової машини піхоти поблизу с. Ниркове Луганської області[69]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[70]. |
| 7150 |  | Штик Михайло Васильович | 28 березня 1967, с. Самари Волинська область. Боєць 2-ої роти 5-го окремого батальйону УДА. Художник, майстер з художньої обробки дерева. | 6 червня 2022 | Загинув під час ворожого обстрілу, перебуваючи на бойовому чергуванні на прифронтовій базі батальйону УДА у м. Харкові[71]. |
| 7151 | | Пічненко Василь Васильович | Полковник, командир батальйону ЗС України (підрозділ — не уточнено). В 1999 році, з відзнакою закінчив ОІСВ. У 2007 році у складі персоналу Миротворчої місії ООН виконував завдання у Судані. Досконало знав іноземні мови. Пройшов навчальний курс у Командно-штабному коледжі Сухопутних військ США. Станом на лютий 2014 року проходив військову службу на посаді начальника групи військового співробітництва ОК «Схід». Учасник АТО. Був поранений у боях під Дебальцевим, але після багатьох операцій та реабілітації знову повернувся до служби. Указом Президента України був нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (14.11.2014)[72]. З 2017 по 2020 рік проходив військову службу у відділі військового співробітництва Land Command (LANDCOM) NATO[73]. Після повернення до України, продовжив службу у Генеральному штабі ЗС України. Після російського вторгнення в Україну, очолив лінійний підрозділ (батальйон) ЗС України. Залишилася дружина і дві доньки. | 6 червня 2022 | Загинув в результаті ураження осколком під щільним артилерійським ворожим обстрілом поблизу с. Богородичного Краматорського району на Донеччині. Похований в м. Ірпіні Бучанського району на Київщині[74]. Нагороджений орденом «За мужність« II ступеня (посмертно)[75]. |
| 7152 |  | Мельник Руслан («Кажан») | 35 років, м. Київ. Здобув фах інженера-будівельника у Київському національному університеті будівництва і архітектури. Працював технічним директором у компанії Hisense. Під час повномасштабної війни чоловік приєднався до лав 207-го окремого батальйону територіальної оборони. Був кулеметником. | 6 червня 2022 | Загинув під час оборони Луганщини. Ворожий снаряд влучив у бліндаж, в якому перебував захисник. Похований у селі Андріївка Житомирської області [76]. |
| - | | Чернишук Микола Анатолійович («Чорний») | 06 травня 1981, м. Київ, молодший сержант, водій стрілецького відділення стрілецького взводу 7 стрілецької роти 207 окремого батальйону територіальної оборони 241 окремої бригади територіальної оборони регіонального управління Сил територіальної оборони “Північ”. Навчався в СПТУ-11 за спеціальністю "столяр" у м. Баранівка. Згодом закінчив дочірнє підприємство Навчально-курсовий комбінат акціонере товариство відкритого типу "Трест"Південатоменергобуд" за спеціальністю " машиніст крана(кранівник)". Після завершення навчання Микола працював на СТО слюсарем. Із початком повномасштабно вторгнення добровільно став на захист України. 24 лютого 2022 року був призваний до ЗС України. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках ведення бойових дій поблизу Миколаївка, Василівка, Липове, Вікторівка, Комишуваха. Без батька залишилася 17-річна донька. | 6 червня 2022 | 6 червня 2022 року отримав важкі травми внаслідок військових дій від вибухів та осколків поблизу м. Бахмут. І того ж дня його серце перестало битися в бліндажі. Похований 21 січня 2023 року на Берковецькому кладовищі у м. Києві. 42 ділянка, 13 ряд, 21 місце. |
| - | | Фігас Василь Романович | 6 березня 1978, м. Червоноград. Сержант. Працював на шахтах "Межирічанська", "Лісова", у Львівсько-Волинському гірничорятувальному загоні. З червня 2017 року - майстер гірничої дільниці з вентиляції і техніки безпеки та дегазації шахти "Степова»"ДП "Львіввугілля". 3 січня 2018 року служив за контрактом у ЗСУ. | 6 червня 2022 | Загинув Від кулі ворожого снайпера. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[77][78]. |
| - | .svg) | Бікус Андрій Миколайович («Нервовий») | 34 роки, м. Київ. По закінченню школи № 271 вступив до Політехнічного технікуму, після навчання проходив службу в армії. Працював у різних сферах, і знайшов себе в сфері пов’язаній з медициною,- керував відділом логістики в 3d-farm. Постійно розвивався і навчався новому. Любив спорт (греблю, ММА бойове самбо) і риболовлю. 20.03.2022р. він, як справжній патріот своєї Батьківщини, став до лав Збройних сил України, щоб захистити тих, кого він любив найбільше – свою сім’ю і свою країну. В складі 43-ї окрема артилерійська бригада імені гетьмана Тараса Трясила нищив ворога в найгарячіших точках – Ізюм, Лисичанськ, Сіверськодонецьк і на Бахмутському напрямі. Без батька залишився 8 річний син. | 6 червня 2022 | 6 червня 2022р. отримав важкі поранення від артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання. Був доставлений в лікарню м. Бахмут. Переніс дві клінічні смерті. На жаль, поранення були сильно важкі і серце Андрія зупинилось. Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно). Похований 14 червня в м. Києві на Берковецькому кладовищі. 42 ділянка, 8 ряд. |
| - | | Потапенко Віталій Анатолійович | 10 березня 1997, Красна Лука, Гадяцький район, Полтавська область. Навчався у Гадяцькому професійному вищому аграрному училищі. Працював ізолювальником з термоізоляції 3-го розряду в ТОВ "Лайфбуд". 19 березня 2022 був мобілізований в лави ЗСУ. Старший солдат, військовослужбовець 43-тьої окремої артилерійської бригади. | 6 червня 2022 | Загинув внаслідок артобстрілу біля населеного пункту Званівка Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[79]. |
| - |  | Куліна Андрій | 25 жовтня 1995, м. Червоноград Львівської області. Сержант, командир бойової машини 110-ої окремої механізованої бригади. | 6 червня 2022 | Загинув біля міста Авдіївка [80] |
| - | | Зінченко Максим Юрійович | 24 січня 1997, с. Яхники Лохвицького району Полтавської області. З 2003 по 2014 рік навчався у Яхниківській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після закінчення 11 класів вступив до ДНЗ “Охтирський центр професійно-технічної освіти”, де здобув спеціальність електрика. З грудня 2019 по червень 2021 року проходив строкову службу в ЗСУ. У березні 2022 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Під час військової служби займав посаду номера обслуги самохідної артилерійської гармати. | 6 червня 2022 | Загинув біля населеного пункту Званівка Донецької області під час ворожого артилерійського обстрілу. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[81][82]. |
| - | | Єфременко Сергій | Головний сержант першої механізованої роти в/ч А4472Г | 6 червня 2022 | Загинув від мінно-вибухової травми та вогнепального уламкового поранення внаслідок артилерійського обстрілу у бою з російськими окупантами в смт. Тошківка Луганської області. |
| - | | Марцьоха Леонід Сергійович | 28 червня 1975, с. Злазне. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 6 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну на Донеччині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[83]. |
| 7153 | | Киндик Сергій Григорович | 1971. Мешканець с. Ротмистрівка Черкаська область. Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 7 червня 2022 | Загинув в результаті мінометного обстрілу під час проведення бойових дій поблизу села Новогригорівки в Миколаївській області. Похований в рідному селі[84]. |
| 7154 |  | Крамар Анатолій | 46 років, с. Кам'янка. | 7 червня 2022 | Загинув внаслідок осколкового поранення, яке отримав під час ворожого обстрілу у Запорізькій області [85]. |
| 7155 | | Лях Олександр Васильович | 21 квітня 1999, с. Жуківка, що на Куликівщині. закінчив місцевий Куликівський професійний аграрний ліцей, потім продовжив навчання у Конотопі, де познайомився з багатьма військовослужбовцями, які вже брали безпосередню участь в антитерористичній операції на сході нашої держави. Потім Олександр заключив контракт з 30-ю окремою механізованою бригадою ім. князя Костянтина Острозького. З початком повномасштабного ворожого вторгнення по всій території України наш земляк разом з побратимами мужньо захищав Батьківщину, даючи ворогу гідну відсіч. Старший солдат. | 7 червня 2022 | Загинув у населеному пункті Клинове на Донеччині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[86][87]. |
| 7156 |  | Нездимовський Павло Леонідович («Племящ») | 16.10.1983. 24 ОМБр ім.короля Данила. Солдат. | 7 червня 2022 | Похований на Берковецькому цвинтарі |
| 7157 | | Грущинський Ярослав Миколайович | 39 років. Колишній співробітник «Голосу України», юрист. У 2013 -2014 роках разом з товаришами вночі їздили по Києву і шукали автошини, щоб таємно завезти їх на Майдан. У 2014 році пішов добровольцем. Освіченого юриста, звісно, захотіли в штаб, але Ярослав відмовився і пішов в артилерію. Після контракту зайнявся будівельною справою. Жартував, що артилерія руйнує будівлі, і от зараз він ніби лагодить свою карму. Не руйнує, а створює будинки Старший солдат, військовослужбовець ЗС України. | 7 червня 2022 | Загинув у ніч з 6 на 7 червня 2022 року на Слов’янському напрямку. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[88][89]. |
| | Шевченко Роман Васильович | 16. 07.1983, Миколаївська область. Проживав з родиною у м. Борисполі по вул. Липова. Молодший сержант, артилерист Збройних сил України, командир відділення старшого офіцера батареї. | 7 червня 2022 | Загинув поблизу населеного пункту Івано-Дар’ївка Бахмутського району Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований на Алеї почесних поховань Рогозівського кладовища в місті Бориспіль[90][91]. | |
| 7158 … 7158 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 7 червня 2022 | (для доповнення за 7 червня 2022 року) |
| 7159 |  | Чеканюк Іван («Котигорошко») | 24 листопада 1994, с. Гірка Полонка, Волинська область. Військовослужбовець Аеророзвідки. Із 2011 року був членом націоналістичної молодіжної організації «Національний Альянс», гартувався в патріотичних таборах та вишколах. Воював ще з 2014 року у складі батальйону «Азов». Визволяв Мар‘їнку, брав участь у боях біля Іловайська, Павлополя, Чермалика, Гнутового. З 2016 року воював у складі 59-ї окремої механізованої бригади. Його підрозділ виявив ДРГ противника. У результаті запеклого бою та переслідування ворога вдалося знищити 7 орків, захопити засоби зв’язку, боєприпаси та спорядження. Організовував прикриття поранених і тих, хто надавав їм першу медичну допомогу. Він виніс із поля бою поранених побратимів, а також зброю, боєкомплекти, спорядження. Боєць також отримав поранення. За цю операцію його нагородили орденом «За мужність». Очолював правління волинського підрозділу Федерації авіамодельного спорту. Був серед співзасновників київської піцерії Pizza Bro. Після початку широкомасштабного вторгнення росії брав участь в операціях на Київщині — під Мощуном, Мотижиним, Бузовою, Ясногородкою, Поліським. А також — воював на Миколаївському напрямку. | 8 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання у м. Сіверськодонецьку[92]. |
| 7260 | | Синельников Олександр («Док») | 1996, м. Берислав Херсонської області. Там закінчив медичний коледж. Після випуску у 2015 році пішов в АТО. Служив на посаді начальника медичного пункту. 2019-го повернувся до мирного життя. Продовжував здобувати вищу медичну освіту. У 2021 році отримав диплом магістра за спеціальністю фізичного терапевта, ерготерапевта. Працював у Київському військовому госпіталі. Під час повномасштабного російського вторгнення повернувся до війська. Служив у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України. Продовжував рятувати побратимів на передовій. | 8 червня 2022 | Загинув від артилерійського обстрілу коли намагався надати медичну допомогу пораненому побратиму під м. Сіверськодонецьк на Луганщині. Нагороджений медаллю від Голови ГУР «За мужність при виконанні спецзавдань» (посмертно)[93]. |
| 7261 | | Бойміструк Віктор Юрійович | 1991, с. Озерне Поворської громади. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Без батька залишилися троє дітей. | 8 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[94]. |
| 7162 |  | Цеков Євгеній Олегович («Світлий») | Капітан, старший офіцер 3-ї бойової групи 1-ї групи спеціального призначення спецпідрозділу Омега НГУ | 8 червня 2022 | Загинув від артилерійського обстрілу у населеному пункті Богородичне. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[95][96]. |
| 7163 | | Асматов Артем Андрійович | 08.10.1991, лучанин. Солдат, мобілізований 11 березня 2022 року (підрозділ — не уточнено). | 8 червня 2022 | Загинув у районі населеного пункту Васюківка Донецької області під час виконання бойового завдання.[97] Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[98]. |
| 7164 | | Ратушний Роман Тарасович(«Сенека») | 5 липня 1997, м. Київ. Солдат, військовослужбовець розвідувального взводу 2-го мотопіхотного батальйону 93 ОМБр. Український громадський діяч, журналіст. Учасник Євромайдану, відомий боротьбою за збереження Протасового Яру в м. Києві. Під час російського вторгнення 2022 року воював добровольцем у боях під Києвом, згодом, як військовий розвідник, був переведений до 93 ОМБр. | 9 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами поблизу м. Ізюму Харківської області[99][100]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[101]. |
| 7165 | | Євтушенко Олег Юрійович | 43 роки, мешканець м. Золотоноша Черкаська область. Майор, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 9 червня 2022 | Загинув під час бойових дій на Донеччині. Похований в м. Золотоноші[67] |
| 7166 | .png) | Кіт Володимир Володимирович | Старший сержант, командир розвідвзводу 47 ОМПБ. Залишилося дві доньки[102]. | 9 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання (місце — не уточнено)[103]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[104]. |
| 7167 | | Савкевич Сергій Юрійович | Штаб-сержант 47 ОМПБ. 5 серпня 2020 року нагороджений медаллю «За незламність духу»[105]. | 9 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання (місце — не уточнено)[103]. |
| 7168 | | Дмитро («Студент») | м. Горлівка Донецька область. Сапер батальйону спеціального призначення «Донбас» НГУ України. | 9 червня 2022 | Загинув в боях у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[106]. |
| 7169 |  | Тищенко Євген Володимирович («Хмара») | 3 грудня 1979, м. Клайпеда, Литва. Мешкав у с. Борова Київської області. Військовослужбовець 73 МЦСпО. Був активним учасником Революції гідності, вступив до Козацької Сотні самооборони та організував разом з іншими бізнесменами групу «Українці разом». З початком російської агресії 2014 року він пішов на фронт добровольцем, згодом був переведений до складу ЗС України, у складі яких безперервно захищав Україну. Кавалер нагрудного знаку «Знак пошани» (15.03.2022). Залишилися мати, дружина, син і донька. | 9 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання (місце — не уточнено). Похований на цвинтарі в с. Борова[107]. |
| 7170 | | Ледвій Тарас Петрович («Шах») | 29 липня 1970, м. Яворів Львівська область. Мешканець м. Львову. Полковник ГУР МО. Був командиром 3 ОПСпП. Половину свого життя віддав захисту України, ветеран воєн в Афганістані, Ічкерії та Югославії. Проходив службу у французькому та іспанському іноземних легіонах. На війні за Незалежність України — з 2014 року. Кіборг. Володів шістьма мовами. Нагороджений 28 медалями і 32 орденами. | 9 червня 2022 (орієнтовно) | Помер в шпиталі в м. Бахмуті в результаті поранень, які отримав від уламку ворожого реактивного снаряду РСЗВ БМ-21 «Град» під час обстрілу на Донеччині[108]. |
| 7171 | | Бойко Микола Юрійович | Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Повний кавалер ордену «За мужність». | 9 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами поблизу с. Новоселівки на Луганщині. Нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно)[109]. |
| 7172 | | Глушанець Сергій Олександрович | 12 квітня 1983, м. Славута Хмельницька область. Старший лейтенант, командир взводу 24 ОМБр. З перших днів повномасштабної війни Сергій приєднався ЗС України. | 9 червня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами біля села Оріхове Луганської області[110][111]. |
| 7173 | | Вишинський Роман Геннадійович | 10 квітня 1976, Брюховичі-Львів. Навчався у середній загальноосвітній школі № 41 міста Львова. Проживав у Львові. Працював у Львівському міському комунальному підприємстві «Львівтеплоенерго». Із 2015 року виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції. У 2016 році вступив до лав 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України. Із початком повномасштабного вторгнення став на захист України. Боронив державу у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України[112]. | 9 червня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами. Чин похорону відбувся 7 жовтня в Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла у Львові. Похований Личаківському кладовищі[113]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[114]. |
| 7174 | | Лєонєнко Владислав Русланович | 19 серпня 1999, м. Попасна Луганської області. Після закінчення навчання вступив на службу до лав 80-ї окремої десантно-штурмової бригади десантно-штурмових військ Збройних сил України. Неодноразово обороняв суверенітет та територіальну цілісність держави в зоні проведення ООС. Отримав звання молодший сержант. У мирний час захоплювався спортом, був інструктором із комплексу підготовки БАрС. Із початком повномасштабного вторгнення одним із перших давав відсіч ворогу на півдні України у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади десантно-штурмових військ Збройних сил України[115][116]. | 9 червня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами. Чин похорону відбувся 22 червня в Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла у Львові. Похований Личаківському кладовищі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[117] і орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[118]. |
| 7175 |  | Василів Павло Миронович | 1974, с. Росільна. Проживав з дружиною та дітьми у с. Горохолина Богородчанської громади. Сержант, Він був стрільцем-санітаром гірсько-штурмової роти військової частини А3715 | 9 червня 2022 | Загинув в районі населеного пункту Спірне Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[119][120]. |
| Кіндрат Василь Миколайович | 26 травня 1970, с. Братківці Івано-Франківська область. Згодом переїхав до с. Черніїв Івано-Франківської громади. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Після закінчення школи навчався у вищому професійно-технічному училищі № 3 м. Івано-Франківська. По закінченню училища пішов служити до армії, де згодом був направлений в гарячі точки Абхазії. В 1992 році одружився. Здобувши спеціальність столяра надалі пішов працювати за професією. | 9 червня 2022 | Загинув в результаті ворожого артилерійського обстрілу в с. Спірне Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[121][122]. | |
 | Ткачук Микола Миколайович («Чума») | 52 роки, м. Київ. де і закінчив місцеву гімназію. До повномасштабного вторгнення працював у ТОВ «Фортуна». Дуже цінував свою сімʼю та намагався для них зробити все. Був волонтером до останнього, адже любив тварин ще з самого дитинства. На ранок 24 лютого він поїхав до котів за якими опікувався, насипати їм побільше корму й тримав путь до територіальної оборони, де згодом і захищав Ірпінь та Бучу. В цей період намагався опікуватись покинутими тваринами у вільний час, а після успішного відбиття ворога забрав одну кішку додому. У квітні вступив до лав 242-го окремого батальйону 241-ї окремої бригади територіальної оборони та прослужив водієм 1 відділення 2 взводу 7 стрілецької роти. | 9 червня 2022 | Загинув в ході бойового завдання на Донеччині від артилерії. Похований 06.05.2023 на Міському кладовищі Києва. | |
| | Щепін Юрій Анатолійович | 23 квітня 1991, м. Здолбунів. Навчався у міській школі №6, згодом у Здовбицькій ЗОШ І-ІІІ ст, адже родина переїхала жити у Здовбицю. По закінченню школи працював за кордоном. 6 березня 2022 мобілізований до лав ЗСУ. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 9 червня 2022 | Загинув в Донецькій області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований на кладовищі міста Здолбунів [123]. | |
| | Тімаков Андрій Миколайович («Кеп») | 15 березня 1982, м. Кривий Ріг. Солдат, служив у складі Національної гвардії України, у 32-му полку. | 9 червня 2022 | Загинув неподалік населеного пункту Велика Новосілка Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[124][125]. | |
| | Решетняк Олексій Миколайович | 17 липня 1987, м. Ровеньки, Луганська область. Навчався в Бутівській школі. Закінчив Луганський педагогічний університет. Працював вчителем фізкультури в Старобільській школі. В 2020 розпочав службу в ДПСУ. З початком повномасштабного вторгнення ворога в Україну сім’я Решетняків переїхала на тимчасове проживання в Підволочиськ Тернопільського району Тернопільської області. Служив на посаді старшого сержанта 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса, старший сержант. | 9 червня 2022 | Загинув 9 червня 2022 року при виконанні військового обовʼязку в районі села Метьолкіне Луганської області. Похований у Дніпрі на Краснопільському кладовищі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[126]. Перепохований 15 вересня 2023 року на кладовищі в смт Підволочиськ, поряд з братом Андрієм, який помер влітку 2023 року від ран, отриманих у зоні бойових дій [127][128]. | |
| | Бєлаш Віктор Олександрович | 24 вересня 1983, м.Тернівка, Дніпропетровська область. Закінчив тернівську загальноосвітню школу №7. Працював машиністом електровозу на ш.Тернівська ДТЕК «Павлоградвугілля». Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 9 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[129][130]. | |
| 7176 |  | Мороз Олег Романович | 8 червня 1993, м. Миколаїв. Старший сержант. Після завершення навчання проходив військову службу в 79 ОДШБр. Учасник АТО. Кіборг. Під час оборони Донецького аеропорту отримав поранення, однак повернувся на фронт. З перших днів російського вторгнення в Україну воював на території Донецької та Луганської областей. Завдяки його героїзму вдалося зупинити наступ російських окупантів в Луганській області. Герой України (10.03.2022)[131]. | 10 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Похований у м. Львові на Личаківському цвинтарі[132]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[75]. |
| 7177 | | Чубашев Олексій Олександрович | 16 листопада 1991, м. Пологи Запорізька область. Майор (посмертно) Інтернаціонального легіону територіальної оборони України. | 10 червня 2022 | Загинув під час оборони м. Сіверськодонецька. Залишилася дружина та двоє дітей[133]. |
| 7178 | | Бзік Віктор Миколайович | 17 листопада 1975. Мешканець с. Литвинівка Жашківська громада Уманський район Черкаська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 10 червня 2022 | Загинув під час ведення бою поблизу с. Новогригорівка Миколаївської області внаслідок обстрілу позицій підрозділу танками противника.[134]. |
| 7179 | | Грасько Олександр Григорович | 32 роки. Мешканець с. Хрестителеве Золотоніський район Черкаська область. Солдат, стрілець-зенітник підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено). У 2015—2016 роках обороняв Україну в АТО та з самого початку російського вторгнення в Україну знову став на захист Батьківщини. | 10 червня 2022 | Загинув поблизу села Миколаївка Донецької області. Похований в рідному селі[67]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[135]. |
| 7180 | | Ткаченко Денис Олександрович | 2002, м. Ромни Сумська область. Солдат, військовий медик ССО «Азов». Випускник середньої школи № 4 м. Ромни. Працював вчителем інформатики у Київській приватній школі. Після початку російського вторгнення в Україну записався в ряди територіальної оборони міста Київ, а згодом, коли російська орда відійшла від столиці, записався у добровольчий батальйон «Азов». | 10 червня 2022 (орієнтовно) | Загинув під час бойового виходу підрозділу на сході України в результаті підриву на протитанковій міні автомобілю КамАЗ, в якому він перебував[136]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[137]. |
| 7181 |  |  Міхал Янік(«Яник») | 2 червня 1980, м. Тршебич Чехія. Стрілець 49-го стрілецького батальйону «Карпатська Січ». Волонтер, меценат. | 10 червня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами в Ізюмському районі на Харківщині[138]. |
| 7182 | | Пасько Віталій | Сумська область. За фахом був істориком. Служив в АТО. Повернувся з Польщі до Львова, щоб обороняти Україну і був мобілізований 25 лютого 2022 року. Проходив службу водієм другого десантно-штурмового батальйону 80 ОДШБр. Спочатку перебував на Херсонському напрямку, потім на Краматорському. | 10 червня 2022 | Загинув поблизу с. Богородичного Краматорського району Донецької області внаслідок мінометного обстрілу [139]. |
| 7183 |  | Кухар Євгеній | 31 грудня 1976, с. Великі Гуляки Київська область. Головний сержант, командир відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту 53 ОМБр. Закінчив великогуляківську загальноосвітню школу. Після початку російського вторгнення в Україну був призваний до ЗС України. | 10 червня 2022 | Під час виконання бойового завдання потрапив під артилерійський обстріл у селі Романівка Донецької області[140]. |
| 7184 | | Шостопал Олег («Халк») | 4 грудня 1985, с. Великі Гуляки Київська область. Хімік відділення радіаційного, хімічного, біологічного захисту роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту 53 ОМБр. Закінчив великогуляківську загальноосвітню школу. Після початку російського вторгнення в Україну був призваний до ЗС України. Старший солдат. | 10 червня 2022 | Під час виконання бойового завдання потрапив під артилерійський обстріл у селі Романівка Донецької області[140]. |
| 7185 |  | Розвадовський Володимир Петрович | 5 червня 1986, с. Хімчин Івано-Франківська область. Майор поліції, боєць полку спецпризначення Національної поліції України «Сафарі». На початку російського вторгнення в Україну шукав можливості, щоб долучитися до захисту країни та згодом долучився до полку «Сафарі». До цього працював старшим оперуповноваженим управління боротьби з наркозлочинністю в Івано-Франківській області Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України. Залишилися дружина та двоє дітей. | 10 червня 2022 | Загинув в бою на Сумщині від осколкового поранення в голову та ногу[141]. |
| 7186 | | Ференці Руслан Іванович | 22 листопада 1981, м. Ужгород Закарпатська область. Сержант, старший стрілець 4-го десантно-штурмового відділення 2-го десантно-штурмового батальйону 80 ОДШБр. Закінчив історичний та юридичний факультети УНУ. Учасник Революції Гідності. В 2014—2017 роках, під час 2-ї та 6-ї хвиль часткової мобілізації, був призваний до ЗС України. Захищав Україну на сході, був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[142]. Один з героїв фільму «Бої за „Промку“. Втрата.», який було знято журналістами Громадського телебачення. Не зважаючи на поранення та інвалідність, яку отримав у зоні проведення АТО, із перших днів російського вторгнення в Україну у лютому 2022 року знову доєднався до ЗС України. Залишилися батьки, брат, бабуся. | 10 червня 2022 | Загинув в бою з російськими окупантами поблизу с. Богородичного Краматорського району Донецької області[143]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[75]. |
| 7187 | | Альтиченко Андрій Вікторович («Альт») | 24 роки, м. Дружківка Донецької області. З підліткового віку займався спортом. Захоплювался музикою та любив танцювати брейк-данс. З 18 років хлопець пішов служити у Збройні сили України, брав участь в АТО/ ООС. Коли почалася повномасштабна війна, разом з родиною переїхав на Прикарпаття. Оселився у селі Яворів на Івано-Франківщині. Згодом призвався до ЗСУ. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді[144]. | 10 червня 2022 | Загинув під час артилерійського обстрілу біля села Богородичне Донецької області. Похований на цвинтарі у селі Яворів. Нагороджений орденом «За мужність» IIІ ступеня (посмертно)[145]. |
| 7188 | | Соколов Павло Сергійович | 4 вересня 1997, м. Львів. Навчався у ліцеї «Сихівський» Львівської міської ради. Згодом закінчив технологічний фаховий коледж державного вищого навчального закладу «Національний лісотехнічний університет України». У мирний час працював менеджером низки торговельних мереж, а також у ТзОВ «Нова Пошта». На початку березня 2022 року пішов на війну. Старший солдат. Служив у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Залишилися батьки, сестра, брат та дві бабусі[146][147]. | 10 червня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами. Похований 15 червня на Личаківському цвинтарі у Львові. Нагороджений орденом «За мужність» IIІ ступеня (посмертно)[145]. |
| 7189 |  | Коноводов Валентин Валентинович | 7 липня 1997, АР Крим. Згодом разом з мамою Анжелою та старшою сестричкою Адою переїхали в місто Здолбунів Рівненської області. Навчався в Здолбунівській початковій школі №7, продовжив навчання в міській школі №1, закінчив 9 класів. Був призваний на строкову військову службу, продовжив контракт у морській піхоті, звання матрос. Служив у Миколаєві. Після закінчення контракту емігрував з дружиною за кордон. З початком повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону захищати Україну. Під час навчання в школі почав займатися боротьбою, згодом перейшов у секцію важкої атлетики. Став майстром спорту з важкої атлетики.Репер Skofka присвятив пісню “Чути гімн” Валентину. | 10 червня 2022 | Вже йдучи із завдання разом із старшиною підірвалися на міні. Він вижив, але у госпіталі від багаточисельних ран та травматичного шоку 10 червня 2022 рокупомер. Похований на цвинтарі міста Здолбунева. Нагороджений орденом «За мужність» IIІ ступеня (посмертно) [148][149]. |
| Губанов Кирило Борисович | 34 роки, м. Алчевськ. Капітан, військовослужбовець 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Навчався в алчевському технікумі. Потім закінчив Донбаський державний технічний університет за спеціальністю «Електронні системи». Служив з 2016 року. Влітку 2021 був у відрядженні в Косово як миротворець. У грудні 2019-го року нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. | 10 червня 2022 | Потрапив у засідку під Богородичним. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» II ступеня (посмертно)[150][151]. | |
| Безпрозванний Олександр Володимирович | Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 10 червня 2022 | Загинув поблизу населеного пункту Богородичне, Краматорського району, Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[150]. | |
| Руссу Андрій Ігорович | 12 червня 2003, с. Доброжанівка на Миколаївщині. Мешкав в селі Садки на Рівненщині. Старший матрос, військовослужбовець ВМС ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 10 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в акваторії Чорного моря. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[150]. | |
| | Болгов Валерій Олегович («Хохол»)
| 28 років, с. Новогригорівка, Благодатненська об'єднана територіальна громада. Закінчив Харківський університет повітряних сил імені Івана Кожедуба. Посилено займався спортом, був кандидатом у майстри спорту зі змішаних єдиноборств. У 2015-му добровольцем став на захист Батьківщини, брав участь в АТО на Донбасі. Добре знався на картах та техніці, читав книги про тактику ведення бою. У 2017 році за підсумками проведення бойових стрільб отримав відзнаку «Кращий командир зенітної установки ЗУ-23». Старший лейтенант, командував ротою вогневої підтримки 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. | 10 червня 2022 | Загинув в районі села Богородичне Донецької області. Разом із 8 побратимами потрапив у ворожу засідку. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[152]. | |
| 7190 … 7190 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 10 червня 2022 | (для доповнення за 10 червня 2022 року) |
| 7191 | | ||||