Ніколас Берхем — Вікіпедія

Ніколас Берхем
нід. Nicolaes Pietersz Berchem the Elder
портрет Ніколаса Берхема, офорт
При народженніNicolaes Pietersz Berchem
Народження1 жовтня 1620(1620-10-01)
Харлем
Смерть18 лютого 1683(1683-02-18) (62 роки)
 Амстердам
КраїнаНідерланди Нідерланди
Жанрпобутовий жанр, пейзаж, жанрова і міфологічна композиція
Навчанняу Яна ван Гойена, Николаса Муйарта, Яна Баптиста Веникса
Діяльністьхудожник, графік, унаочнювач
Напрямокреалізм, голландське бароко(?)
Роки творчості1649 - 1680
ВчительПітер Клас
Відомі учніПітер де Гох і Karel Dujardind
ЧленГарлемська гільдія святого Лукиd
Творипобутовий жанр, пейзаж, жанрова і міфологічна композиція
БатькоПітер Клас
Роботи в колекціїМузей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Фінська національна галерея, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Музей мистецтва Метрополітен[1], Королівський музей витончених мистецтв, Музей витончених мистецтв, Музей Грунінгеd, Museum Arnhemd, Центральний музей Утрехта, Міський музей «Лакенхал» (Лейден)[2], Амстердамський музейd, Landesmuseum Hannoverd, Fries Museumd, Національні галереї Шотландіїd, Художній музей Базеля, Ніваагаардd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Дрезденська картинна галерея, Мауріцгейс, Рейксмузей, Музей Франса Галса, Musée d'Art et d'Industrie de Saint-Étienned, Альбертіна, Національна галерея, Arkansas Museum of Fine Artsd, Баварські державні колекції картин, Ермітаж, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Державні художні зібрання Дрездена, Картинна галерея Далвічd, Національний музей мистецтв Румунії, Музей Фабра, Музей образотворчих мистецтв, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Музей Нортона Саймона, National Museum of Fine Arts of Cubad, Музей красних мистецтв, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Художній інститут Чикаго, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв Філадельфії, Musée de la Chartreuse de Douaid, Зібрання Воллеса, Tucson Museum of Artd, Музей історії мистецтв, Національний музей у Варшаві, Rijksmuseum Twenthed, Художня галерея Єльського університету, Словацька національна галерея, Музей Фіцвільяма, Музей образотворчих мистецтв, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Віденська академія мистецтв, Kunsthaus Zürichd, Клівлендський музей мистецтв, Музей герцога Антона Ульріха, Державна картинна галерея (Карлсруе), Ліхтенштейнський музейd, галерея Бельведер, Staatliches Museum Schwerind, Королівський корнуольський музейd, Руанський музей образотворчого мистецтва, Національна галерея, Villa Vauband, Мистецька галерея Йоркаd, Waddesdon Manord, Cannon Halld, Смітсонівський музей американського мистецтва, Детройтський інститут мистецтв, Єкатеринбурзький музей образотворчих мистецтв, Музей образотворчих мистецтв, Гамбурзька картинна галерея, Національна галерея Ірландії, Музей мистецтв Толедо, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Королівські музеї витончених мистецтв[3], Музей Валкгоф-Кам[4], Національний музей образотворчого мистецтва[5], Michael C. Carlos Museumd[6], Ackland Art Museumd[7], Стара пінакотека, Музей фюрера, Lambert van Meerten Museumd, Берлінська картинна галерея, Національний музей у Кракові, National Art Gallery of the Netherlandsd, Vanderbilt Museum of Artd, Музей витончених мистецтв Парижаd, Hallwyl Museumd, Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Electoral Gallery Dusseldorfd, Музей витончених мистецтв Поd, Королівський замок на Вавелі, Musée d'art moderne (Saint-Étienne)d, Museum Baron Martind, Палац Вайсенштайн, Museumslandschaft Hessen Kassel, Mannheimer Galeried, Манчестерська художня галереяd, Holburne Museumd, Bolton Museumd, Зібрання Баррелаd, Shipley Art Galleryd, Музей Вікторії та Альберта, Ашмолеан музей, Художня галерея і музей Келвінгроув, Bristol City Museum and Art Galleryd, Montacute Housed, Beecroft Art Galleryd, Галерея Академії (Венеція), The Boxd, Royal Pump Roomsd, Wolverhampton Art Galleryd, Реннський музей образотворчого мистецтва, Інститут сучасного мистецтва (Мідлсбро), Print Collectiond[8], Towner Eastbourned, Hastings Museum and Art Galleryd, Inverness Museum and Art Galleryd, Musea Brugged[9], Ulster Museumd і Royal Albert Memorial Museum & Art Galleryd
CMNS: Ніколас Берхем у Вікісховищі

Ніколас Берхем ( нід. Nicolaes (Claesz.) Pieterszoon (Pietersz) Berchem the Elder; 1 жовтня 1620(16201001) — 18 лютого 1683) — голландський художник. Автор пасторальних пейзажів, картин на міфологічні й алегоричні теми, портретів.

Життєпис. Ранні роки.

[ред. | ред. код]

Походить з родини художника, його батько — Пітер Клас, відомий майстер натюрмортів. Первісну художню освіту отримав від батька. Є відомості, що і сам робив натюрморти. Але останні або не збережені, або приписані іншим майстрам.

Молодий художник не пішов батьківським шляхом, а почав робити спроби у різних жанрах. Цьому сприяли і контакти з іншими художниками, і низка вчителів, в майстернях яких він навчався і співпрацював. Серед них:

Дані про першу подорож до Італії суперечливі. Але достеменно, що він бачив картини італійських майстрів у Голландії і вивчав їх. Авторитет італійських майстрів в країні був досить високим, а низка нідерландських майстрів відвідала Італію і роками працювала там. Художня спільнота Голландії добре знала про мистецькі тенденції і художні досягнення італійських митців і від подорожніх, і від колег, які повернулися. Не був осторонь і Ніколас Пітерс, що обрав псевдонім Берхем.

Статус майстра

[ред. | ред. код]

З 1642 року Берхем (зареєстрований як Клас Пітерсен) — став членом харлемської художньої гільдії св. Луки. Відтепер у нього з'явилися перші учні. Берхем звертається до створення офортів, що набули значного поширення в мистецтві Голландії XVII століття разом з олійним живописом. Офорти Берхема продавали видавці-друкарі в містах Харлем таАмстердам, що сприяло популяризації художника. В серії офортів із зображеннями худоби (1644 р.) був відчутним вплив творів Ніколаса Муярта. У 1645 році художник перейшов у голландську реформістську церкву. Свідком в церемонії переходу був Ян Вілс, з яким він підтримував дружні стосунки.

Італійські впливи

[ред. | ред. код]
Малюнок Берхема. Руїни Колізею. Державний музей (Амстердам).

Достеменних свідоцтв про подорож до Італії у 1640-ві роки не збережено, але є його малюнки з італійськими замальовками. За припущеннями, він подорожував з художником Яном Веніксом. В творчому діапазоні майстра з'явились теплі кольори і пейзажі з міфологічними персонажами. Художник не дотримується єдиної стилістики і працює як в стилі голландського реалізму, так і в стилістиці утрехтських караваджистів з елементами римського бароко. Художник створює ідилічні пейзажі, наближені як до національної традиції («Лід на каналі біля фортечних мурів», 1647, Музей Франса Галса), так і до інтернаціональних пасторальних пейзажів з італійськими краєвидами.

Родина

[ред. | ред. код]

По поверненні з Італії Ніколас Берхем у 1646 році бере шлюб з Катариною Клас де Грот, вихованкою Яна Вілса. В родині було четверо дітей: дві дочки і два сини. Один з синів теж стане художником (Ніколас Берхем Молодший).

Нові подорожі

[ред. | ред. код]

Близько 1650 року Берхем разом з Якобом ван Рейсдалем здійснив подорож у Вестфалію (Німеччина). Ймовірно, після неї, він наново відвідав Італію. Разом з художником Яном Ботом обидва стануть відомими представниками італьянізованого напрямку в голландському пейзажному живописі XVII століття.

Праця в Харлемі і Амстердамі

[ред. | ред. код]

Після Італії художник в 1656 році придбав власний будинок з садом в Гарлемі. Він стає деканом харлемської гільдії. За його пропозицією в гільдії закладена нова традиція: кожний з майстрів, що покидав місто і оселявся в іншому, передавав у дарунок один свій твір. Берхем, що відбував в Амстердам, одним з перших передав у дарунок свою картину. В Амстердамі Ніколас Берхем працював як гравер з картографом Ніколасом Висшером над новим географічним атласом.

Перший період праці в Амстердамі тривав десять років. Берхем повернувся до Гарлему, але через сім років наново виїхав до Амстердаму, тепер вже назавжди.

Берхем помер у 1683 році, поховання відбулося в амстердамській церкві Вестеркерк.

Графічні твори Ніколаса Берхема

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
«Лід на каналі біля фортечних мурів», 1647 рік, Музей Франса Галса
«Шляхетна пані з лютнею», приватна колекція
  • «Яків у джерела»
  • «Пейзаж з худобою»
  • «Пейзаж з Лаваном та Рахиллю»
  • «Полювання на кабана»
  • «Селянка доїть козу»
  • «Пророк»
  • «Зима»
  • «Лід на каналі біля фортечних мурів», 1647, Музей Франса Галса
  • «Схід сонця»
  • «Пейзаж з великими деревами»
  • «Перехід через річку»
  • «Благовістя пастухам»
  • «Викрадення Зевсом Європи»
  • «Відпочинок Святої родини на шляху до Єгипту»
  • «Зупинка мисливців на березі річки»
  • «Шлях»
  • «Череда біля скелі»
  • «Виховання Зевса», 1648, Мауріцхейс, Гаага
  • «Полювання з соколами», 1650, Берлін
  • «Апостоли Павло і Варнава у Лістрі», 1650
  • «Італійський пейзаж з подорожніми», 1654, приватна колекція
  • «Галантна сцена», 1655, Гартфорт, Коннектикут
  • «Італійський краєвид з гірським плато», 1655, Віндзорський замок, Королівська колекція
  • «Зевс і німфа Каллісто», 1656, прив. збірка.
  • «Італійський краєвид з мостом», Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Скелястий пейзаж і античні руїни», 1657, Стара Пінакотека, Мюнхен
  • «Череда біля руїн римського акведуку»
  • «Брод біля римських руїн», 1658, Центральний музей Утрехта
  • «Порт південної країни», 1659, Колекція Уоллес, Лондон
  • «Пейзаж з руїнами ввечері», 1663, приватна колекція
  • «Пастухи біля римських руїн», Мауріцхейс, Гаага
  • «Батальна сцена, напад на подорожніх», 1670, Мауріцхейс, Гаага
  • «Два коня», Копенгаген
  • «Алегорія Літа», Гаага
  • «Пейзаж з пастухами і вівцями», Музей Бойманс ван Бенінген, Роттердам
  • «Голова купецького каравану і маври в порту», Дрезденська картинна галерея

У повісті «Художник» Тарас Шевченко згадував Берхема серед тих майстрів, які зазнали великих злиднів у їхньому сучасному суспільстві.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
  • Hermann Hagels, Die Gemälde der niederländischen Maler Jacob van Ruisdael und Nicolaas van Berchem vom Schloß Bentheim im Verhältnis zur Natur des Bentheimer Landes, in: Jahrbuch des Heimatvereins der Grafschaft Bentheim 1968 (= Das Bentheimer Land Bd. 62), Nordhorn 1967, S. 41-52, besonders S. 50.
  • W. A. P. Hoeben: Art. Berchem, Nicolaes (Claes Pietersz.) In: Saur´s Allgemeines Künstlerlexikon. Die Bildenden Künstler aller Zeiten und Völker Bd. 9, München/Leipzig, 1994, S. 237-238 (mit Werkverzeichnis).
  • Cornelis Hofstede de Groot: Beschreibendes und kritisches Verzeichnis der Werke der hervorragendsten holländischen Maler des XVII. Jahrhunderts. Bd. IX, Esslingen a.N./Paris, 1926, S. 52.
  • Arnold Houbraken: De Groote Schouburgh der Nederlantsche Kunstschilders en Schilderessen. Bd. II, Amsterdam 1719 (wortgetreuer Nachdruck Maastricht 1944), S. 86-90.
  • Johannes Immerzeel jr., De Levens en Werken der Hollandsche en Vlaamsche kunstschilders, beeldhouwers, graveurs en bouwmeesters, van het begin der vijftiende eeuw tot heden. Bd. I, Amsterdam 1842, S. 41-42.
  • Rolf Dieter Kamp, Jacob van Ruisdael: Nicolaes Berchem und Schloß Bentheim. Ein kunsthistorischer Beitrag über zwei holländische Landschaftsmaler des 17. Jahrhunderts. In: JbHVGB 1968 (= Das Bentheimer Land Bd. 62), Nordhorn 1967, 53-56, S. 56.
  • Zeno Kolks: Niederländische Maler und Zeichner sehen die Grafschaft Bentheim vom 17.-20. Jh. (I), In: BentJb 1995 (= Das Bentheimer Land Bd. 133), Bad Bentheim 1994, S. 49-53.
  • Zeno Kolks: Art. Berchem, Nicolaes. In: Emsländische Geschichte Bd. 7. Hrsg. von der Studiengesellschaft für Emsländische Regionalgeschichte, Dohren, 1998, S. 125-128.
  • Lexikon der Kunst, Architektur, Bildende Kunst, Angewandte Kunst, Industrieformgestaltung, Kunsttheorie. Bd. 1, Leipzig, 1987, S. 483.
  • E Schaar: Studien zu Nicolaes Berchem. Köln, 1958
  • Ilse von Sick: Nicolaes Berchem. Ein Vorläufer des Rokoko. Berlin, 1930.
  • Ausstellungskatalog: Nicolaes Berchem im Licht Italiens. Belser Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-7630-2487-2

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ніколас Берхем

Див. також

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
  2. ↑ Italianiserend landschap met de Ponte Lucano en het graf der Plautii
  3. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/berchem-nicolaes-pietersz-1
  4. ↑ Herderin op een ezel
  5. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
  6. ↑ https://collections.carlos.emory.edu/people/23454/
  7. ↑ https://ackland.emuseum.com/people/8415/nicolaes-berchem/objects
  8. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/21352
  9. ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO1434_III
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ніколас_Берхем&oldid=41657285