Провулок Кравцова — Вікіпедія

Провулок Кравцова
Харків
Початок провулку Кравцова
Початок провулку Кравцова
Початок провулку Кравцова
МісцевістьЦентр
РайонШевченківський район
Назва на честьП. І. Кравцова
Колишні назви
Мордвинівський провулок
Загальні відомості
Протяжність280 м
Координати початку49°59′45″ пн. ш. 36°13′52″ сх. д. / 49.995861° пн. ш. 36.231222° сх. д. / 49.995861; 36.231222
Координати кінця49°59′45″ пн. ш. 36°13′38″ сх. д. / 49.996056° пн. ш. 36.227389° сх. д. / 49.996056; 36.227389
поштові індекси61057
Транспорт
Найближчі станції метроІсторичний музей, 300 м
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлівід № 2 до № 19
Архітектурні пам'ятки№ 2, 13
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr2450176
Мапа
Мапа
CMNS: Провулок Кравцова у Вікісховищі

Провулок Кравцова — провулок у Шевченківському районі Харкова. Довжина 280 метрів. Починається від вулиці Римарської, іде на захід, спускаючись похилим рельєфом до Клочківської вулиці. Від провулку Кравцова відгалужується провулок Людмили Гурченко.

Історія

[ред. | ред. код]

2 червня 1709 року московський цар Петро І, проїжджаючи з Азова до Полтави, відвідав Харків. Він наказав розширити Харківську фортецю на північ, а також спорудити додаткові укріплення з північної сторони від фортеці[1]. Дерев'яно-земляні вали пролягли практично між річками Харків і Лопань. Імовірно, вони проходили в районі сучасного Театрального майдану й провулку Кравцова. Після перемоги царя Петра в Полтавській битві Харків утратив оборонне значення, тому укріплення поступово занепадали й руйнувалися. Остаточно вони були зруйновані на початку XIX сторіччя.

Виникнення й розвиток провулку Кравцова пов'язані з історією вулиці Римарської. Провулок виник, імовірно, в середині XVIII століття й спочатку звався Мордвинівським, по прізвищу купця Мордвинова, чий будинок стояв на розі провулка й вулиці Римарської. У 1928 році провулок був перейменований на честь Петра Івановича Кравцова (1856—1928), який жив у цьому провулку. П. І. Кравцов народився в Харкові, закінчив 3-ю харківську гімназію й медичний факультет Харківського университету. Працював на кафедрі внутрішніх хвороб. Безоплатно викладав вокальне мистецтво в недільній школі Алчевської. Був гласним міської думи[2].

Будівлі

[ред. | ред. код]
Будинок № 2
Будинок № 13
Харківський планетарій ім. Ю. О. Гагарина
  • Будинок № 2 — Пам'ятка архітектури Харкова, охоронний № 491. Житловий будинок, сер. XIX століття, архітектор невідомий.
  • Будинок № 7 — На четвертому поверсі цього будинку в роки німецької окупації Харкова жила радянська акторка та співачка українського походження Людмила Гурченко[3].
  • Будинок № 8 — У новозбудованій частині будинку розміщується готель «Асотел». На фасаді встановлена меморіальна дошка Григорію Поженяну, радянському поету й кіносценаристу, який мешкав у цьому провулку в 1922—1939 роках[4].
  • Будинок № 11 — У цьому будинку в 1870—1880 роках проживав П. М. Горлов, на честь якого назване місто Горлівка на Донбасі. Російський гірничий інженер, у ті роки він був гласним харківської міської думи, брав участь у проєктуванні Харківської біржі й Міського будинку (нині Харківська міська рада).

У 1900—1920 роках тут мешкав Петро Іванович Кравцов — лікар, музикант, гласний міської думи.

  • Будинок № 13 — Пам'ятка архітектури Харкова, охоронний № 585. Особняк Томицьких, 1913—1915 роки, архітектор С. П. Тимошенко. Будинок розташований у глибині двору.

Після 1905 року за адресою Мордвинівський провулок, 13 деякий час була розташована приватна майстерня авіаконструктора, винахідника, льотчика Степана Гризодубова.

  • Будинок № 15 — В 1910 році дворове місце, на якому нині розташований Планетарій[5], придбало товариство 3-ї Харківської єврейської молельни «Ашкеназім». Основний вкладник харківський купець 1-ї гільдії Бейнус Фішелевич Бассин замовив проєкт синагоги і житлового будинку архітектору Ю. С. Цауне. В 1915 році будівництво було завершене. З Мордвинівської синагоги здійснювалося управління єврейською громадою Харкова. В 1936 році синагогу закрили і розмістили в ній клуб. Будівля сильно постраждала під час Другої світової війни. В 1957 році вона була перебудована під планетарій, який працює й досі[6].
  • Будинок № 19 — Будівля концерну «Райський куточок», 1990-ті роки. Архітектори А. Другак, О. Яковенко, М. Рабинович. Комплекс включає адміністративні й офісні приміщення. З парного боку провулку Кравцова, на розі з Клочківською вулицею, розташований книжковий ринок[7], де з 1995 року відбувається виставка-ярмарок «Світ книги».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Андрій Парамонов (27 березня 2019). Невідомий Харків: Харківська фортеця і Петро І. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
  2. ↑ Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Район улицы Рымарской. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
  3. ↑ Иван Пономаренко (16 грудня 2015). Дом Гурченко здорового человека и дом Гурченко курильщика. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
  4. ↑ Памятная доска Поженяну Г. М., г. Харьков
  5. ↑ Харківський планетарій ім. Ю. О. Гагаріна
  6. ↑ Прогулки по Харькову. Синагога в Мордвиновском переулке. 14 липня 2019. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
  7. ↑ Харьковский книжный рынок «Райский уголок»

Джерела

[ред. | ред. код]
А • Б • В • Г • Ґ • Д • Е • Є • Ж • З • І • К • Л • М • Н • О • П • Р • С • Т • У • Ф • Х • Ц • Ч • Ш • Щ • Ю • Я
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Провулок_Кравцова&oldid=42442299