Провулок Кравцова — Вікіпедія

Провулок Кравцова
Харків
Початок провулку Кравцова
Початок провулку Кравцова
Початок провулку Кравцова
МісцевістьЦентр
РайонШевченківський район
Назва на честьПетра Івановича Кравцова
Колишні назви
Мордвинівський провулок (до 1928 р.)
Загальні відомості
Протяжність280 м
Координати початку49°59′45.1″ пн. ш. 36°13′52.4″ сх. д. / 49.995861° пн. ш. 36.231222° сх. д. / 49.995861; 36.231222
Координати кінця49°59′45.8″ пн. ш. 36°13′38.6″ сх. д. / 49.996056° пн. ш. 36.227389° сх. д. / 49.996056; 36.227389
поштові індекси61057
Транспорт
Найближчі станції метроІсторичний музей, 300 м
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлівід № 2 до № 19
Архітектурні пам'ятки№ 2, 13
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr2450176
Мапа
Мапа
CMNS: Провулок Кравцова у Вікісховищі

Провулок Кравцова — провулок у Шевченківському районі Харкова. Довжина 280 метрів. Починається від Римарської вулиці, іде на захід, спускаючись похилим рельєфом до Клочківської вулиці. Від провулка Кравцова відгалужується провулок Людмили Гурченко.

Історія

[ред. | ред. код]

2 червня 1709 року московський цар Петро І, проїжджаючи з Азова до Полтави, відвідав Харків. Він наказав розширити Харківську фортецю на північ, а також спорудити додаткові укріплення з північної сторони від фортеці[1]. Дерев'яно-земляні вали пролягли практично між річками Харків і Лопань. Імовірно, вони проходили в районі сучасного Театрального майдану й провулку Кравцова. Після перемоги царя Петра в Полтавській битві Харків утратив оборонне значення, тому укріплення поступово занепадали й руйнувалися. Остаточно вони були зруйновані на початку XIX сторіччя.

Виникнення й розвиток провулка Кравцова пов'язані з історією Римарської вулиці. Провулок виник, імовірно, в середині XVIII століття й спочатку звався Мордвинівським, по прізвищу купця Мордвинова, чий будинок стояв на розі провулка й Римарської вулиці. У 1928 році провулок був перейменований на честь Петра Кравцова (1856—1928), який жив у цьому провулку. Він народився в Харкові, закінчив 3-ю харківську гімназію й медичний факультет Харківського університету. Працював на кафедрі внутрішніх хвороб. Безоплатно викладав вокальне мистецтво в недільній школі Алчевської. Був гласним міської думи[2].

Будівлі

[ред. | ред. код]
Будинок № 2
Будинок № 13
Харківський планетарій ім. Ю. О. Гагарина
  • Будинок № 2 — Пам'ятка архітектури та містобудування міс. знач., охоронний № 7162-Ха. Житловий будинок, сер. XIX століття, архітектор невідомий.
  • Будинок № 7 — Початок XX століття. На четвертому поверсі цього будинку в роки німецької окупації Харкова жила радянська акторка та співачка українського походження Людмила Гурченко[3].
  • Будинок № 8 — У новозбудованій частині будинку розміщується готель «Асотел». На фасаді встановлена меморіальна дошка Григорію Поженяну, радянському поету й кіносценаристу, який мешкав у цьому провулку в 1922—1939 роках[4].
  • Будинок № 11 — У цьому будинку в 1870—1880 роках проживав П. М. Горлов, на честь якого назване місто Горлівка на Донбасі. Російський гірничий інженер, у ті роки він був гласним харківської міської думи, брав участь у проєктуванні Харківської біржі й Міського будинку (нині Харківська міська рада).

У 1900—1920 роках тут мешкав Петро Іванович Кравцов — лікар, музикант, гласний міської думи.

Після 1905 року за адресою Мордвинівський провулок, 13 деякий час була розташована приватна майстерня авіаконструктора, винахідника, льотчика Степана Гризодубова.

  • Будинок № 15 — В 1910 році дворове місце, на якому нині розташований Планетарій[5], придбало товариство 3-ї Харківської єврейської молельни «Ашкеназім». Основний вкладник харківський купець 1-ї гільдії Бейнус Фішелевич Бассин замовив проєкт синагоги й житлового будинку архітектору Ю. С. Цауне. В 1915 році будівництво було завершене. З Мордвинівської синагоги здійснювалося управління єврейською громадою Харкова. В 1936 році синагогу закрили й розмістили в ній клуб. Будівля сильно постраждала під час Другої світової війни. В 1957 році вона була перебудована під планетарій, який працює й досі[6].
  • Будинок № 19 — Будівля концерну «Райський куточок», 1990-ті роки. Архітектори А. Другак, О. Яковенко, М. Рабинович. Комплекс включає адміністративні й офісні приміщення. З парного боку провулка Кравцова, на розі з Клочківською вулицею, розташований книжковий ринок[7], де з 1995 року відбувається виставка-ярмарок «Світ книги».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Андрій Парамонов (27 березня 2019). Невідомий Харків: Харківська фортеця і Петро І. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
  2. Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Район улицы Рымарской. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
  3. Иван Пономаренко (16 грудня 2015). Дом Гурченко здорового человека и дом Гурченко курильщика. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
  4. Памятная доска Поженяну Г. М., г. Харьков
  5. Харківський планетарій ім. Ю. О. Гагаріна
  6. Прогулки по Харькову. Синагога в Мордвиновском переулке. 14 липня 2019. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
  7. Харьковский книжный рынок «Райский уголок»

Джерела

[ред. | ред. код]