Торчиця — Вікіпедія

село Торчиця
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Білоцерківський район
Тер. громада Ставищенська селищна громада
Код КАТОТТГ UA32020170270078705
Основні дані
Засноване 1565
Перша згадка 1565 (459 років)[1]
Населення 765
Площа 3,84 км²
Густота населення 199,22 осіб/км²
Поштовий індекс 09413
Телефонний код +380 4564
Географічні дані
Географічні координати 49°25′41″ пн. ш. 30°0′46″ сх. д. / 49.42806° пн. ш. 30.01278° сх. д. / 49.42806; 30.01278
Середня висота
над рівнем моря
196 м
Водойми річка Торц, Торчицький струмок, Плютенецький струмок
Місцева влада
Адреса ради 09413, Київська обл., Ставищенський р-н, с. Торчиця, вул. Шкільна, 13
Карта
Торчиця. Карта розташування: Україна
Торчиця
Торчиця
Торчиця. Карта розташування: Київська область
Торчиця
Торчиця
Мапа
Мапа

CMNS: Торчиця у Вікісховищі

Торчиця

Торчи́ця — село в Україні, в Ставищенській селищній громаді Білоцерківського району Київської області. Розташоване на обох берегах річки Торц (притока Росі) за 21 км на північний захід від селища Ставище. Населення становить 765 осіб.

Назва

[ред. | ред. код]

Назва села походить від тюркомовних племен торків, які в 11 — 13 століттях захищали південні рубежі Київської Русі.

Історія

[ред. | ред. код]

Про давнє історичне минуле села Торчиці є дуже багато легенд, переказів, які значною мірою підтверджуються історичними даними, зокрема літописами. Вважають, що на місці теперішнього села Торчиця існувало стародавнє місто Торч або Торчеськ — столиця племен торків. Залишки міста видно за 2 валами над річкою за 100 сажнів довжини[2]. Торчеськ часто згадують у літописах до татарського нашестя. Торчевськ згадує письменник Семен Скляренко у творі «Володимир» (Київ, 1962, стор. 323), що відноситься до подій 980—986 р.р. Також є згадка 1093 року, коли половці, внаслідок, тяжкої та довгої облоги взяли й знищили його. В хрестоматії по історії СРСР частина перша згадується, що в 1098 році місто Торчевськ було частково зруйновано і спустошено половцями, але продовжував існувати і згадуватися в літописах до монголо-татарської навали.

Наступні згадки датуються другою половиною XII в., де вказується, що це одне з найбільших міст на Пороссі. Наприкінці XII ст. Торчеськ став одним із удільних володінь київських князів, в Торчеську утверджується княжий стіл і розміщується руський гарнізон. Торчеськ часто фіґурує як княжа волость, тут перебував в неволі у князя Мстислава угорський королевич Коломан.

Монголо-татари зруйнували Торчевськ. Після цього згадок про місто Торчевськ не збереглося, а очевидно, що він був у певній мірі відновлений у період Польсько-Литовського панування, тому що в центрі села на високому березі над річкою і досі видно сліди стародавніх земляних валів. За земляними валами є залишки стародавніх мурів (фундамент) та підземні ходи — печери.

В «Сказания о населённых местностях Киевской губернии» Л. Похилевича (1864) Торчиця описується як село з населенням 1061 жителів, землі 2530 десятин. До 1813 року Торчиця називалася містечком. Після руїн вона належала до Володарського майна князів Вишневецьких. Близько 1750 року володів вже Машкевич, потім Валевський, а нині належить Цецилії Войцехівні, графині Понінській (латин. испов. Ей принадлежитъ также деревня Степокъ. Живетъ Ровенскаго уезда въ м. Любаръ, где имеет большое именіе).

Церква Миколаївська дерев'яна, 5-го класу; має землі 45 десятин; побудована, як зазначається в візиті Тетіївського деканату за 1741 рік, в 1738 році на місці старої. До церкви були приписані 70 дворів у Торчиці, 10 в селі Василиха і 10 в Скибинцях на Таргані[3].

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ВРУ
  2. Похилевич Л. И. Сказания о населённых местностях Киевской губернии. — 1864.
  3. Похилевич Л. И. Сказания о населённых местностях Киевской губернии. — 1864. (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]