Фастівка — Вікіпедія

село Фастівка
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Білоцерківський район
Тер. громада	Маловільшанська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA32020090160040839
Основні дані
Засноване	1690
Населення	628 (2001)
Поштовий індекс	09157
Географічні дані
Географічні координати	49°37′56″ пн. ш. 30°0′14″ сх. д. / 49.63222° пн. ш. 30.00389° сх. д. / 49.63222; 30.00389
Середня висота над рівнем моря	192 м
Відстань до обласного центру	108 км
Відстань до районного центру	23 км
Місцева влада
Адреса ради	09157, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фастівка, вул. Радянська, 1
Карта
Фастівка
Фастівка
Мапа
Фастівка у Вікісховищі

Фа́стівка — село в Маловільшанській сільській громаді Білоцерківського району Київської області, до 2020 року центр сільської ради.

Населення — близько 628 жителів (перепис 2001 року). За іншими даними — 1128 осіб.^{[джерело?]}

Фастівка розташована за 23 км на південний захід від районного центру та за 25 км від залізничної станції райцентру Біла Церква. Від меж міста — 20 км автодорогою.

Найближчий населений пункт — село Щербаки, розташоване за 4 км на захід від Фастівки. За 5 км на південний схід — розташовані села Тарасівка та Гайок. По території села протікає річка Фоса.

На південь від Фастівки знаходиться ліс.

Засноване в 1690 році.

За однією із версій, назва населеного пункту походить від річки Фоса, що протікає вздовж всього села і впадає в річку Рось.

З 1928 року в селі розпочалася колективізація: перші десять фастівчан із сім'ями об'єдналися в колгосп «Шляхом Леніна». Його головою став Бобраницький Тодось. Усі колгоспники оселилися на одній вулиці, яка відтоді названа Травневою. Усуспільнювали вони не лише земельні наділи, а й сільгоспреманент, коні й воли, корови та птицю.

В цьому селі було розкуркулено такі сім'ї: Прокопенко Степан (Давидюки), але не вислані в Сибір; Стороженко Архип — вся сім'я втекла на Донбас; сім'я Микитюків — втекли вночі невідомо куди; сім'я А. Т. Савчука — була вивезена на північ в м. Архангельськ. Жінка і діти повернулися в село, а їхній батько залишився там. Сім'я Д. Ф. Повшедного — в 1938 р. повернулася в село; сім'я О. Г. Гулюватого — вся сім'я залишилась в Кемеровській області і в село не повернулася.

В 1932—1933 рр. за спротив владі були розстріляні: Півторак М. Г., Гаврилюк Яків, Перечепа Микола — через десятиліття їх було посмертно реабілітовано; Пелих М. К., Клочан В. В.

До Голодомору 1932—1933 років в селі проживало 870 чоловік (кількість дворів невідома), з них 429 чоловік (297 дорослих та 132 дітей) померли від голоду і холоду. За іншими підрахунками ця цифра була значно більшою. В будь-якому випадку це значно більше, ніж загинуло фастівчан за 4 роки війни. В селі після голоду залишилось проживати 520 чоловік. Багато хто виїхав на Донбас, в Росію, за кордон. На сьогодні встановлено прізвища померлих 104-х родин і окремих жителів.

На сходці села жителі вирішили зібрати кошти і побудувати пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933 років для увічнення пам'яті закатованих голодом. 18 червня 1990 року відбулось відкриття пам'ятника на кладовищі, де в братських могилах поховані жертви Голодомору. Пам'ятник виготовив умілець з с. Тарган Володарського району Київської області Микитенко М. Й. Мартиролог жителів с. Фастівка — жертв Голодомору 1932—1933 років укладено за даними сільської ради і Будинку культури, наданими директором БК Терешонок Д. А.

За мужність і відвагу, проявлені в боротьбі проти німецько-нацистських загарбників на фронтах Німецько-радянської війни і в тилу ворога, 120 жителів Фастівки нагороджено орденами й медалями.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[1]:

На території села діє дев'ятирічна школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, магазин, кафе-бар.

У селі діє релігійна громада Євангельських християн-баптистів.

5 жовтня 2018 року у Фастівці здійснено освячення новозбудованого храму УПЦ КП на честь Різдва Пресвятої Богородиці^[2].

Пам'ятки історії місцевого значення
Братські могили воїнів Радянської Армії  Пам'ятник воїнам-односельцям

• Облікова картка на сайті ВРУ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Ульянченко В.І., Сергійчук В.І., Гай А.І., Шевченко С.В., Василинець Р.Д. Упорядкування Гая А.І. Київський обласний том Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років. — «Буква», 2008. — 1376 с. — ISBN 978-966-7195-95-3.

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (грудень 2013)