Тулузький метрополітен — Вікіпедія
Метрополітен Тулузи | |||
---|---|---|---|
Опис | |||
Країна | Франція | ||
Місто | Тулуза | ||
Дата відкриття | 26 червня 1993 | ||
Річний пасажиропотік | 110 900 000 ± 50 000[1][1] | ||
Сайт | tisseo.fr | ||
Оператор | Tisséod | ||
Маршрутна мережа | |||
Кількість ліній | 2 | ||
Кількість станцій | 38 | ||
Довжина мережі | 28,2 км | ||
Основні типи рухомого складу | VALd і VAL 206d | ||
Ширина колії | європейська колія | ||
Електрифікація | постійний струм, 750 Вd | ||
| |||
Метрополітен Тулузи у Вікісховищі |
Метрополітен Тулузи (фр. Métro de Toulouse) — метрополітен міста Тулуза (Франція). До 2003 року під керуванням компанії SEMVAT (Société d'économie mixte des voyageurs de l’agglomération toulousaine), 80 % акцій котрої належало державі, а 20 % — приватним акціонерам. З 2003 року Тулузький метрополітен під керівництвом держкомпанії Tisséo Réseau Urbain. Доповнює систему трамвайна мережа початкова дільниця якої відкрилася наприкінці 2010 року.
Будівництво метрополітену в місті розпочалось в 1989 році. Першу дільницю з 15 станцій та 10 км відкрито 26 червня 1993 року. Лінія була побудована за принципом метрополітену Лілля, без машиністів та шинному ходу. В 2003 році побудовано ще 3 станції. Будувати лінію розпочали в 2002. Лінію відкрито 30 червня 2007 року. На початок 2018 року налічується 38 станцій на двох лініях, з яких 37 підземних.
Використовуються потяги з двох вагонів. Платформи лінії B зразу побудовані під чотири вагони, але використовуються два вагони. Платформи лінії А до 2013 року реконструйовані також під чотири вагони.
Basso-Cambo — Balma Gramont. В основному підземна, але деякі дільниці на естакаді. Лінія 12,5 км завдовжки і складається із 18 станцій.
«Borderouge» – «Ramonville» повністю підземна, має 15км та 20 станцій.
- Станція Capitole
- Станція Jeanne d'Arc
- Вихід зі станції Université Paul Sabatier
- Потяг з шинним ходом
- Всередині вагона
- Турнікети
- Тунель