Харалуг — Вікіпедія

село Харалуг
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Рівненський район
Тер. громада	Корецька міська громада
Код КАТОТТГ	UA56060310330094107
Облікова картка	Харалуг
Основні дані
Перша згадка	1577
Населення	424
Площа	1,515 км²
Густота населення	279,87 осіб/км²
Поштовий індекс	34712
Телефонний код	+380 3651
Географічні дані
Географічні координати	50°42′19″ пн. ш. 27°0′36″ сх. д. / 50.70528° пн. ш. 27.01000° сх. д. / 50.70528; 27.01000
Водойми	р. Рудка, Вороб'ївка
Відстань до обласного центру	62 км
Відстань до районного центру	18 км
Місцева влада
Адреса ради	Рівненська область, Корецький район, с. Харалуг, вул. Шкільна, 1;
Карта
Харалуг
Харалуг
Мапа
Харалуг у Вікісховищі

Харалу́г — село у складі Корецької громади Рівненського району Рівненської області. Колишній центр Харалузької сільської ради. Населення — 424 особи.

Селом протікає річка Вороб'ївка.

У 1906 році село Межиріцької волості Рівненського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 57 верст, від волості 13. Дворів 78, мешканців 496^[1].

В 1971 році поблизу села виявлено багатошарове поселення комарівської культури.

До розпаду СРСР в Харалузі існувала унікальна колекція кам'яних знарядь праці, зібрана вчителем історії Ігорем Пантелеймоновичем Кирильчуком.

Існує версія, що село було повноцінним населеним пунктом вже за часів Київської Русі, оскільки з його назвою ідентифікуються «мечі харалужні», які загадуються в «Слові о полку Ігоревім». Вважається, що саме на місці сучасного Харалуга виготовляли холодну зброю, використовуючи залізо, виготовлене з болотної руди, яку видобували неподалік — в районі села Залізниця.

Перша згадка — 1577 рік.

До скасування кріпосного права Харалуг носив ще назву «Сорокапанівка».

У 1845 році у селі діяла суконна фабрика.

І. П. Кирильчук переконує, що харалужна сталь назвалася від поселення, а не навпаки^{[джерело?]}.

В 1985 р., повертаючись до Новочеркаська, в цьому селі зупинявся Чикатило Андрій Романович^{[джерело?]}.

У селі діють загальноосвітня школа І–ІІ ступенів, дитячий садочок, клуб, публічно-шкільна бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.

На лазуровому щиті два срібні мечі із золотими руків'ями в косий хрест, вістрям донизу, над срібною розкритою книгою. На червоній главі срібний уширений хрест. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Автори — Ю. П. Терлецький, Л. О. Онищук.

• Свято-Яківлівська церква
• Церква євангелістів християн-баптистів.

• Поліщук Валентин Михайлович, уродженець села — народний умілець, краєзнавець, почесний донор.
• Курчик Микола Якович^[2], житель села, дисидент, багатолітній політв'язень радянських концтаборів^[3].
• Павел Казимир Конопка — «посідач» села «з руки» дідича — князя Корецького Самуеля Кароля 1648 року й пізніше^[4]
• У Харалуг часто приїжджав В. Г. Короленко. У селищі певний час функціонував музей письменника.

• «Криворіжсталь» з десятого століття^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Справжня слов'янська зброя — краща за дамаск