Чарльз Куен Као — Вікіпедія

Нобелівська премія з фізики (2009) Чарльз Куен Као
高 锟
Чарльз Као в 2004 році
Чарльз Као в 2004 році
Чарльз Као в 2004 році
Народився4 листопада 1933(1933-11-04) (91 рік)
Шанхай, Китайська республіка
Помер23 вересня 2018(2018-09-23)[2][3] (84 роки)
Bradbury Hospiced
·хвороба Альцгеймера
Місце проживанняГонконг
Шанхай
Лондон
Маунтін-В'ю
КраїнаВелика Британія Велика Британія/США США
Діяльністьфізик, науково-педагогічний працівник, винахідник, бізнесмен, інженер-електрик, науковець, викладач університету, керівник
Alma materІмперський коледж Лондона (PhD 1965)
Вулвічскій Політех (1957)
Гонконгський коледж Св. Джозефа (1952)
Галузьоптика,
Електротехніка
ЗакладЄльський університет
Імперський коледж Лондона
Лондонський університет королеви Марії
The Chinese University of Hong Kongd
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
Науковий керівникHarold Barlowd
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Інститут інженерів з електротехніки та електроніки
Європейська академія наук і мистецтв
Китайська академія наук
Шведська королівська академія інженерних наук
Академія Сініка
Національна інженерна академія США
Відомий завдяки:«Батько волоконних комунікацій» [1]
БатькоKao Chun-Hsiangd
РодичіKao Ping-tsed
Нагороди
лицар-командор ордена Британської імперії

Велика медаль Баугініїd

премія пам'яті Морріса Лібманна (1978)

Медаль Александера Грема Белла (1985)

Премія Марконі (1985)

C&C Prized

медаль Фарадея (1989)

Премія Джеймса Макгруді за дослідження в галузі нових матеріалів (1989)

SPIE Gold Medald (1992)

Prince Philip Medald

Премія Японії (1996)

3463 Каокуен

премія Чарльза Старка Дрейпера (1999)

Asian of the Centuryd

 Нобелівська премія з фізики

член Лондонського королівського товариства

медаль Стюарта Баллантайна (1977)

Член Королівської інженерної академії Британії[d]

член IEEEd

Fellow of the Institution of Engineering and Technologyd

почесний доктор Гонконзького університету[d]

honorary doctor of the Chinese University of Hong Kongd

Academician of the Chinese Academy of Sciencesd (1996)

Great Immigrants Awardd (2010)

CMNS: Чарльз Куен Као у Вікісховищі

Чарльз Куен Као (кит. 高 锟, англ. Charles K. Kao; 4 листопада 1933, Шанхай — 23 вересня 2018, Гонконг) – китайський, британський і американський інженер-фізик, автор ключових досліджень у галузі розробки та практичного застосування волоконно-оптичних технологій, які суттєво вплинули на розвиток індустрії телекомунікацій. У 2009 році йому присудили половину Нобелівської премії з фізики за «новаторські досягнення в галузі передачі світла по волокнах для оптичного зв'язку»[4]. Інша половина премії дісталася Вілларду Бойлу і Джорджу Сміту, які винайшли ПЗЗ-матриці.

Као був членом Лондонського королівського товариства, Королівської інженерної академії, Китайської академії наук, Європейської академії наук і мистецтв, тайванської Academia Sinica та інших наукових спільнот.

Біографія

[ред. | ред. код]

Као народився в сім'ї доктора юридичних наук Гао Цзюньсяна 高 君 湘. Його дід Гао Чуйвань 高 吹 万 був відомим поетом і революційним діячем. З дитинства Чарльз і його молодший брат У (нині — професор гідродинаміки) вивчали китайську класику.[5]

У міжнародній школі Шанхаю Чарльз вивчив англійську та французьку мови. В 1948 році його сім'я переїхала спочатку на Тайвань, далі — в Гонконг, де Као вступив до коледжу. Подальшу освіту він отримав у Англії: бакалаврат за фахом інженера-електротехніка в Вулвічському політесі (нинішній Гринвіцький університет) і доктора філософії в Імперському коледжі Лондона, який закінчив у 1965 році.

Одночасно з працею над здобуттям ступеня доктора філософії Као працював інженером у дослідному центрі компанії Standard Telephones and Cables (STC) у місті Гарлов, де і зробив своє революційне відкриття. В 1970 році його запросили до Гонконгського університету для формування факультету електротехніки. Через чотири роки він переїхав до США для роботи в ITT Corporation, яка була головною корпорацією для STC. Спочатку його призначили на посаду провідного наукового співробітника, а потім — директора з інженерних робіт у Вірджинській філії. В 1982 році Као став головним науковим співробітником всієї корпорації і працює в Центрі перспективних технологій в Коннектикуті.

Незабаром він знову повертається до Китаю, де з 1987 по 1996 роки керує роботою Китайського університету Гонконга. Крім того, він працює генеральним директором компанії Transtech, засновує Академію розвитку незалежної освіти (Independent School Foundation Academy). У цей час Као живе в Гонконгу і очолює компанію ITX Services. Він часто буває в США, де живуть його рідні. Као одружився в 1959 році з британською китаянкою Хуан, з якою познайомився в Лондоні під час навчання. У них двоє дітей — син і дочка. Обоє живуть і працюють у Кремнієвій долині в Каліфорнії.

На початку 2009 року у Као виявили слабкі ознаки хвороби Альцгеймера, якою раніше страждав його батько. Разом із дружиною він вирішив пожертвувати частину премії (всього Као отримав близько 700 тис. доларів) на дослідження в цій області і медичну допомогу хворим [6].

Као любив читати художню літературу традиційного китайського жанру уся, інше хобі вченого — робити вази та інші вироби з глини.

Наукова робота

[ред. | ред. код]
Пучок оптичних волокон з кварцового скла. Зараз подібного роду кабелі застосовуються повсюдно. Саме Као першим припустив, що кварцове скло є ідеальним матеріалом для далекого переносу інформації.

Као починає працювати в області волоконних технологій в 1960 році, коли він влаштовується інженером в лондонську лабораторію ITT Corporation. [7] Тут спільно з Джорджем Хокхемом [8] він здійснює новаторське відкриття, з якого випливає, що високі втрати в передачі даних по волокну викликані не самою технологією, а домішками в склі. Результати своїх досліджень він представляє в 1966 році, в червні виходить його звіт з викладенням ключових особливостей волоконно-оптичних телекомунікаційних технологій. Викладені у цьому документі ідеї щодо використання волокна для потреб зв'язку є основою телекомунікацій сьогоднішнього дня.

Головним теоретичним висновком його робіт стає визначення порогового значення величини загасання сигналу. Щоб інформація переносилася всередині волоконно-оптичних каналів без істотних втрат, величина загасання не повинна перевищувати 20 дБ/км. Проте, в 1960-ті роки волокно мало загасання в 1000 дБ/км і більше. Дана обставина спонукала дослідників до пошуку матеріалів, які найбільше відповідали би встановленим критеріям. [9] Спеціально для цих цілей Као зібрав колектив із чотирьох осіб: Т. Девіса, М. Джоунса, З. Райта і його самого. Тестуючи різні матеріали, група приходить до висновку, що ідеальним кандидатом для оптичного зв'язку є кварц (SiO 2), в якому спостерігався найменший рівень загасання сигналу.

Као першим запропонував використовувати волоконно-оптичні кабелі для передачі інформації на великі відстані (до цього їх дальність обмежувалася кількома метрами). По початку в цю ідею мало хто вірив, але особиста роль вченого в процесі інженерної і комерційної реалізації проекту в корені змінила індустрію телекомунікацій.

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]

Чарльз Куен Као є почесним професором і доктором наук багатьох університетів світу, серед яких Університет Глазго, Пекінський університет, Університет Цінхуа, Падуанський університет, Єльський університет, Принстонський університет та інші.

У 1996 році на честь вченого названо астероїд Каокуен, відкритий в 1981 році.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Father of Fiber Optic Communications — Prof. Charles Kao [Архівовано 23 вересня 2009 у Wayback Machine.] (кит.) (англ.)
  2. ↑ Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
  3. ↑ Munzinger Personen
  4. ↑ «For groundbreaking achievements concerning the transmission of light in fibers for optical communication». [1] [Архівовано 2013-05-30 у Wayback Machine.] (англ.)
  5. ↑ Интервью одного з родичів Као. 8 жовтня 2009.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (кит.)
  6. ↑ ScienceNet, 8.10.2009: 华裔 诺奖 获得者 高 锟 将 捐赠 部分 奖金 研究 老人 病 [Архівовано 15 жовтня 2009 у Wayback Machine.] (кит.)
  7. ↑ Asianow: Charles K. Kao [Архівовано 2013-05-30 у Wayback Machine.] (англ.)
  8. ↑ KC Kao and GA Hockham, «Dielectric-Fibre Surface Waveguides for optical frequencies»
  9. ↑ Chapter 1.1 — The Evolution of Fibre Optics (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 серпня 2011. Процитовано 18 травня 2011.
  10. ↑ George W. Morey Award [Архівовано 20 червня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
  11. ↑ Prizes awarded by the Optoelectronics Fund [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
  12. ↑ 1989 James C. McGroddy Prize for New Materials Recipient [Архівовано 27 серпня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
  13. ↑ WFEO. Архів оригіналу за 26 жовтня 2009. Процитовано 18 травня 2011.
  14. ↑ «For pioneering research on wide-band, low-loss optical fiber communications»Премія Японії за 1996 р. [Архівовано 3 вересня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чарльз Куен Као


науковець Це незавершена стаття про науковця.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чарльз_Куен_Као&oldid=41893850