Басов Микола Геннадійович — Вікіпедія

|Знамениті учні= |Ім'я= |Вчене звання= |Вчена ступінь=

Басов Микола Геннадійович
рос. Никола́й Генна́диевич Ба́сов
Народився	14 грудня 1922(1922-12-14) Усмань, Тамбовська губернія, РРФСР
Помер	1 липня 2001(2001-07-01) (78 років) Москва, Росія
Поховання	Новодівичий цвинтар[1]
Країна	СРСР, Росія
Діяльність	фізик, винахідник, викладач університету, політик
Alma mater	Московський інженерно-фізичний інститут
Галузь	фізика
Заклад	Фізичний інститут АН СРСР, Московський інженерно-фізичний інститут
Посада	директор і депутат Верховної ради СРСР[d]
Вчене звання	академік АН СРСР[d] і академік Російської академії наук
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	М. А. Леонтович А. М. Прохоров
Аспіранти, докторанти	Vladilen Letokhovd Oleg Krokhind
Членство	Академія наук НДР Леопольдина Російська академія наук Академія наук СРСР[2] Болгарська академія наук Шведська королівська академія інженерних наук Індійська національна академія наук Польська академія наук
Партія	КПРС
Війна	німецько-радянська війна
Відомий завдяки:	один з основоположників квантової електроніки
У шлюбі з	Ksenia Tikhonovna Basovad
Діти	Dmitri N. Basovd
Нагороди	Нобелівська премія з фізики (1964) Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1990) Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
Басов Микола Геннадійович у Вікісховищі

Микола Геннадійович Басов (14 грудня 1922, село Усмань Тамбовської губернії — 1 липня 2001) — радянський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики (1964).

Іноземний член Болгарської АН (1974).

Басов народився в місті Усмань (нині місті Липецької області)^[3]. Батько — Генадій Федорович Басов^[3] . У 1927-у сім'я переїхала з Усмані у Воронеж. Член ВЛКСМ з 1936 по 1950. У 1941 р. Басов закінчив Воронезьку школу № 13, яка знаходилася на розі вулиць Карла Маркса та Фрідріха Енгельса.^[4]

Після школи пройшов підготовку на асистента лікаря у Куйбишевській військовій медичній академії. У 1943 він пішов на фронт, служив асистентом лікаря на українському фронті.

Після війни Басов вступив до МІФІ, захистив диплом в 1950. З 1948 він працював лаборантом у Фізичному інституті імені Лебедєва АН СРСР (ФІАН), де і продовжив роботу після отримання диплома під керівництвом М. А. Леонтовича і А. М. Прохорова. У 1953 Басов захистив кандидатську, а у 1956 — докторську дисертацію.

У 1958–1972 рр. Басов був заступником директора ФІАН, а з 1973 по 1989 був директором цього інституту. Тут у 1963 він організував Лабораторію квантової радіофізики, яку очолював до своєї смерті. У 1962-у Басов був обраний членом-кореспондентом АН СРСР, а у 1966 — академіком АН СРСР, згодом обирався до президії Академії наук (член президії АН СРСР з 1967 по 1990, РАН з 1991).

Басов був головним редактором журналів « Наука», « Квант», « Квантова електроніка», « Природа», у 1978–1990 роках був головою правління Всесоюзного просвітницького товариства «Знання», був змінений на цій посаді К. В. Фроловим.

У 1950 у він одружився з Ксенією Тихонівною Назаровою, є батьком двох синів — Геннадія (нар. 1954) і Дмитра (нар. 1963).

Роботи Басова присвячені квантовій електроніці і її застосуванням. Разом з А. М. Прохоровим він встановив принцип підсилення і генерації електромагнітного випромінювання квантовими системами, що дозволило у 1954 створити перший квантовий генератор (мазер) на пучку молекул аміаку. У наступному році була запропонована трирівнева схема створення інверсної заселеності рівнів, що знайшла широке застосування у мазерах і лазерах. Ці роботи (а також дослідження американського фізика Ч. Таунса) лягли в основу нового напряму у фізиці — квантової електроніки. За фундаментальну роботу у галузі квантової електроніки, яка призвела до створення лазера і мазера, Басов і А. М. Прохоров були нагороджені Ленінською премією у 1959, а у 1964 спільно з Ч. Х. Таунсом — Нобелівською премією з фізики.

Спільно з Ю. М. Поповим і Б. М. Вулом Басов запропонував ідею створення різних типів напівпровідникових лазерів: у 1962 був створений перший інжекційний лазер, потім лазери, порушувані електронним пучком, а у 1964 — напівпровідникові лазери з оптичним накачуванням. Басов також провів дослідження з потужним газовим і хімічним лазером, були створені фторводневий і йодний лазери, а потім ексимерний лазер.

Ряд робіт Басова присвячений питанням розповсюдження і взаємодії потужних лазерних імпульсів з речовиною. Йому належить ідея використання лазерів для управління термоядерним синтезом (1961), запропонував методи лазерного нагріву плазми, проаналізував процеси стимулювання хімічних реакцій лазерним випромінюванням.

Басов розробив фізичні основи створення квантових стандартів частоти, висунув ідеї нових застосувань лазерів у оптоелектроніці (такі як створення оптичних логічних елементів), виступав ініціатором багатьох досліджень з нелінійної оптики.

• Ленінська премія (1959)
• Нобелівська премія з фізики (1964, за виконані основоположні роботи в галузі квантової електроніки)
• Двічі Герой Соціалістичної Праці (1969, 1982)
• Золота медаль Чехословацької академії наук (1975)
• Золота медаль А. Вольти (1977)
• Державна премія СРСР (1989)
• Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1990)
• П'ять орденів Леніна

На його честь названо астероїд 3599 Басов^[5].

• NG Basov, KA Brueckner (Editor-in-Chief), SW Haan, C. Yamanaka. Inertial Confinement Fusion, 1992, ISBN 0-88318-925-9. Research Trends in Physics Series founded by V. Alexander Stefan and published by the American Institute of Physics Press (presently Springer , New York)
• V. Stefan and NG Basov (Editors). Semiconductor Science and Technology, Volume 1. Semiconductor Lasers. (Stefan University Press Series on Frontiers in Science and Technology) (Paperback). 1999. ISBN 1-889545-11-2
• V. Stefan and NG Basov (Editors). Semiconductor Science and Technology, Volume 2: Quantum Dots and Quantum Wells. (Stefan University Press Series on Frontiers in Science and Technology) (Paperback). 1999. ISBN 1-889545-12-0

• А. М. Прохоров, Н. Г. Басов. Молекулярный генератор и усилитель // УФН. — 1955. — Т. 57, вип. 3. — С. 485—501.
• А. М. Прохоров, Б. Д. Осипов, Н. Г. Басов. Письма в редакцию. о молекулярном генераторе без использования молекулярного пучка // УФН. — 1956. — Т. 59, вип. 2.
• Басов Н. Г., Крохин О. Н., Попов Ю. М. Генерация, усиление и индикация инфракрасного и оптического излучений с помощью квантовых систем // УФН. — 1960. — Т. 72, № 10.
• Ораевский А. Н., Чихачёв Б. М., Страховский Г. М., Басов Н. Г., Крохин О. Н. О возможности исследования релятивистских эффектов с помощью молекулярных и атомных стандартов частоты // УФН. — 1961. — Т. 75, № 9.
• Басов Н. Г., Летохов В. С. Оптические стандарты частоты // УФН. — 1968. — Т. 96, № 12.
• Семёнов А. С., Никитин В. В., Басов Н. Г. Динамика излучения инжекционных полупроводниковых лазеров // УФН. — 1969. — Т. 97, № 4.
• Сучков А. Ф., Данилычев В. А., Басов Н. Г., Беленов Э. М. Электроионизационные лазеры на сжатом углекислом газе // УФН. — 1974. — Т. 114, № 10.
• Ораевский А. Н., Исаков В. А., Романенко В. И., Маркин Е. П., Басов Н. Г., Беленов Э. М. Новые методы разделения изотопов // УФН. — 1977. — Т. 121, № 3.
• Басов Н. Г., Елисеев П. Г., Попов Ю. М. Полупроводниковые лазеры // УФН. — 1986. — Т. 148, № 1.
• Басов Н. Г., Данилычев В. А. Лазеры на конденсированных и сжатых газах // УФН. — 1986. — Т. 148, № 1.

• Книга-альбом «Николай Геннадиевич Басов. К 95-летию со дня рождения». Под редакцией А. А. Ионина. Авторы-составители: В.М. Березанская., М.А. Лукичёв., Н.М. Шаульская // ISBN 978-5-91597-087-7
• Николай Геннадиевич Басов / РАН; Сост. И. Г. Бебих и др.; Авт. вступ. ст. Ю. М. Попов и др. — 2-е изд. — М. : Наука, 1993. — 264 с. — (Материалы к биобиблиографии ученых. Серия физики; Вып. 37). — 500 екз. — ISBN 5-02-007014-9.
• Исаков А. И., Прохоров А. М., Скобельцын Д. В., Собельман И. И., Крохин О. Н. Николай Геннадиевич Басов (К пятидесятилетию со дня рождения) // УФН. — Т. 109, № 1. — С. 211—213.
• Вул Б. М., Келдыш Л. В., Котельников В. А., Логунов А. А., Марков М. А., Никольский С. И., Плотников А. Ф., Прохоров А. М., Скобельцын Д. В. Николай Геннадиевич Басов (К шестидесятилетию со дня рождения) // УФН. — 1982. — Т. 138, № 12.
• Храмов Ю. А. [127 Басов Николай Геннадиевич] // Физики : биографический справочник / под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М. : Наука, 1983. — С. 26. — 400 с. — 200 000 екз.
• Андреев А. Ф., Кадомцев Б. Б., Келдыш Л. В., Крохин О. Н., Осипов Ю. С., Попов Ю. М. Николай Геннадиевич Басов (К семидесятилетию со дня рождения) // УФН. — 1993. — Т. 163, № 1.
• Николай Геннадиевич Басов (К 75-летию со дня рождения) // Журн. прикл. спектр. — 1997. — Т. 64, № 6. — С. 845—846.

• 58 .ln-ru Персональна сторінка Миколи Геннадійовича Басова на офіційному сайті РАН (рос.)
• Біографія
• Біографія з сайту Нобелівського комітету [Архівовано 7 вересня 2008 у Wayback Machine.](англ.)
• Біографія на сайті воронезької Гімназії імені М. Г. Басова
• Пам'ятник на могилі М. Г. Басова на Новодівичому кладовищі в Москві [Архівовано 5 січня 2018 у Wayback Machine.]