Hanomag — Вікіпедія

Hanomag

Hannoversche Maschinenbau AG
Тип	Акціонерне товариство
Правова форма	акціонерне товариство
Галузь	Автомобілебудування
Доля	1958 - компанію купує фірма Rheinstahl
Попередник(и)	Eisen-Giesserei und Maschinenfabrik Hannover
Засновано	10 березня 1871
Засновник(и)	Георг Егерсторфф
Закриття (ліквідація)	Лютий 1984
Причина закриття	Банкрутство
Штаб-квартира	Ганновер, Німеччина
Ключові особи	Бетель Строусберг Хорст-Дітер Еш Мессі Фергусон Альфред і Гельмут Гассманн Гюнтер Папенбург
Продукція	Транспортні засоби
Власник(и)	Komatsu (з 1990 року)
Холдингова компанія	Komatsu
Дочірні компанії	Tempod
www.komatsu-kohag.com
Hanomag у Вікісховищі

Hanomag (Ханомаг) — з 1871 року німецький виробник локомотивів, автомобілів, агротехніки, будівельної та військової техніки. Штаб-квартира знаходиться в Ганновері. У 1958 році компанію купує фірма Rheinstahl. У 1951 році компанія припинила виробництво легкових автомобілів.

У 1835 році 33-річний Георг Егерсторфф засновує фірму Eisen-Giesserei und Maschinenfabrik Hannover в містечку Лінден (яке в 1880 році отримає статус міста). Він починає виробляти невеликі парові котли, через якийсь час починає випускати парову агротехніку. У 1846 році фірма будує свій перший паровоз. У 1868 році господар фірми вмирає, і фірму купує Борух Гірш Строусберг (правда в Німеччині його звали Бетель Генрі Строусберг), і до 1870 року фірма випускає 500-ий локомотив.

Але в 1871 справи єврея-фінансиста пішли погано завдяки невдалому бізнесу в Румунії, і він продає фірму консорціуму банків, ті перейменовують фірму в Hannoversche Maschinenbau Actien-Gesellschaft. У 1904 році директор фірми, Еріх Метцелдін, відправляє телеграму, в якій скорочує назву фірми до слова Hanomag.

У 1905 році фірма приступає до виробництва парових вантажних автомобілів за ліцензією фірми «Крупп». Ліцензія діяла до 1908 року, і вся продукція йшла на потреби німецької армії.

У 1912 році з'являються перші транспортні засоби, що працюють на бензині, це були трактори.

На початку 1920-х років Hanomag купує берлінську фірму KMV. У 1924 році починає випускатись маленький автомобіль, розробили який інженери фірми «КМВ» — Беллер і Поліч.

Це був 2-місний дешевий автомобіль, який через форми кузова отримав прізвисько «Kommissbrot» («солдатський пайок хліба»). Машина має моторчик об'ємом 500 см³, він мав 1 циліндр і розвивав 10 сил, що дозволяло розганяти машинку до 60 км/год.

Цей задньомоторний автомобільчик міг комплектуватися різними кузовами, в основному він йшов з обтічним відкритим кузовом, але були й такі екзотичні варіанти, як, наприклад, з плетеним кузовом.

Але були і рідкісні для такого класу закриті кузови зі зсувними вікнами в дверях.

Ці машинки випускалися до 1928 року, всього продали трохи менше 16 000 примірників, що для повоєнної Німеччини дуже непогано.

Наприкінці 20-х фірма для розвитку свого модельного ряду продає паровозне відділення фірмі Henschel & Son з Касселя.

У 1929 році з'являється вдосконалена версія автомобіля. Це вже був 4-циліндровий автомобільчик, мотор щороку збільшувався. Так на моделі 3/16 він мав об'єм 750 кубів (Typ 5), потім виріс до 800 (Typ 53), і в останній рік випуску (тобто в 1931 році) на базі цього автомобіля з'явилася модель 4/20 (Typ 63). Вона мала мотор в 1.1 л, потужність була вже 20 сил (у 3/16 — 16 к.с.). Це був уже не циклоп з однією фарою, а машинка з «дорослим» дизайном. Рама була дерев'яною, в перший рік був тільки кузов кабріолет, потім додалися купе і седан.

Цих маляток в кризові роки вдалося продати цілих 9300 примірників. До речі, модель 3/16, на яку встановили компресор «Рутс», фірма виставила на гонки в Нюрбургринзі в 1929 році, але машина не фінішувала.

У 1931 році з'являються спадкоємці моделей 3/16 і 4/20 — 3/17 Typ N 53 (з 1932 року — 3/18PS Typ 900) і 4/23PS Typ N 63 (з 1932 року — 4/23PS Typ 11) . Це були 4-місні автомобілі, вони були ширшими і довшими своїх попередників. 3-ки мали мотори об'ємом 800 і 900 кубів, а 4-ки — 1.1 л мотори. Всього продали трохи менше 13 000 машин цієї серії.

У рік приходу Гітлера до влади «Ханомаг» запускає в серію модель 6/32 (Тип 15). Машина має 1.5-літровий двигун і 4 циліндри. З цією моделлю на автомобілі «Ханомаг» стали встановлювати 4-ступінчасті коробки передач. Всього серію 6/32 Тип 15 випустили в кількості 1251 штуки.

У 1934 році з'являються моделі Garant Typ 11/4 (з 1935 року — Typ 11/35, а з 1936 року — Typ 11/36) і Kurier Typ 11K.

Автомобілі замінили собою серію 3/16 і 4/23. Точніше, вони витіснили модель з мотором, меншим 1.1 л, бо на ці дві моделі тільки такий мотор і встановлювався. Модель «Кур'єр» була технічно ідентичною «Гаранту», але її відрізняло те, що у неї був повністю закритий кузов седан, та й машина була за розмірами на 10-50 см довша «Гаранта».

Всього продали більше 21 000 машин цих моделей.

У тому ж 1934 році модель «Тип 15» опрацьовують і перейменовують в Rekord Typ 15K. Від моделі 6/32 його відрізняє більш низька віконна лінія, передня незалежна підвіска і суцільнометалевий кузов. Мотор був все той же 1.5-літровий, в 1937 році потужність збільшили до 35 сил.

У 1936 році в лютому на Берлінській автовиставці фірма «Ганомаг» виставляє новий варіант моделі «Рекорд» — Typ D19A. Це був один з 2-х дизельних автомобілів, представлених на виставці, другим був Mercedes-Benz W138 260D, але у «Ганомаг» виникла заминка із запуском в серію свого дизельного автомобіля, і першим серійним дизельним легковиком став «Мерседес», але «Ганомаг» був теж піонером «дизеляції». Дизельні варіанти випускалися з 2- і 4-дверними закритими кузовами, і з 2-місним кузовом кабріолет. Дизельний «Рекорд» мав мотор 1.9 л і розвивав ті ж 35 сил, що і 1.5 л бензинова версія.

До речі, на виставці тоді дизельний «Рекорд» мав цікаву фішку, яка не пішла в серію, а саме — мав гумові молдинги по краях крил і підніжок, щоб запобігти їх пошкодженню на парковках. До речі, дизельний Рекорд поставив у 1939 рекорд швидкості серед серійних дизельних автомобілів — він розвивав 155 км/год на автобані. Всього було випущено близько 19 000 різних версій цієї серії.

Все в тому ж 1934 році, з'являється перша 6-циліндрова модель фірми — Sturm (Typ 22 з 50 силами і Typ 23 з 55 к.с.). Мотор мав об'єм 2.25 літра. Також в 1936 році на виставці була представлена ​​дизельна версія моделі, вона повинна була стати першим 6-циліндровим дизельним легковиком, але з різних причин машина не пішла в серію. У 1939 році ці 6-циліндрові машини зняли з виробництва, за 5 років вдалося продати трохи менше 5000 машин.

У 1938 році з'являється остання передвоєнна модель, в моді аеродинамічний дизайн, і публіці представляють модель, яка несе примітивну назву — 1.3L.

Модель 1.3 л приходить на зміну «Гаранту» і «Кур'єру», кузов обтічний, збоку навіть схожий на «Жука». Але має переднє розташування мотора, тому «обличчя» у нього не таке похиле. Машина випускалася тільки в 2-дверному варіанті, до речі, цікава особливість машини — у багажника був амортизатор кришки для полегшення вивантаження-завантаження запасного колеса і поклажі.

До війни встигли випустити трохи більше 9000 машин.

Під час війни фірма випускає військову техніку. Найвідоміша з них — напівгусеничний транспортер.

А також за ліцензією фірми Stoewer випускали повнопривідні командирські машини, такі ж випускалися на потужностях «БМВ».

Після Другої світової фірма відновлює виробництво вантажівок і тракторів. Тільки в 1951 році фірма представляє свій перший післявоєнний легковик — Partner. Це була передньопривідна машинка з несучим кузовом понтонного типу, кузов розробляла фірма «Карманн». Підвіска всіх коліс була незалежною, моторчик був 3-циліндровим і мав об'єм 700 кубів, потужність дорівнювала 28 к.с.. Цікавий момент, що спереду поміщалося троє дорослих, ззаду були місця для 2-х дітей. Але, на жаль, цій машині не судилося стати другим комісбродом і, виготовивши 20 примірників, фірма відмовилася від виробництва легкових машин.

Всі свої зусилля фірма доклала на випуск вантажних автомобілів, тракторів-бульдозерів і розвізних фургонів.

У 1958 році фірма Rheinstahl бере контроль над фірмою «Ганомаг». Тоді ж з'являється передньопривідний розвізний фургончик, який мав передній привід і дизельні моторчики. Машина отримала довоєнні імена: «Гарант» і «Кур'єр».

Модель «Гарант» мала велику реєстрову масу (до 5 тонн), модель «Кур'єр» мала масу до 3.9 т.

У 1964 році «Рейнсталь» бере під контроль і фірму Henschel-Werke. Таким чином з'являється бренд Hanomag-Henschel.

У 1965 році «Рейнсталь» купує фірму Vidal & Sohn Tempo-Werk, яка була партнером «Ганомаг» з 1955 року, і Tempo Matador E починають продаватися під назвою Hanomag-Henschel F20-F35 в залежності від повної маси.

Пізніше ці автомобілі стануть відомі як Mercedes-Benz L206/306.

У 1967 році з'являються вантажівки серії F45-F86. Характерною рисою стали квадратні кабіни.

Але в 1969 році «Рейнсталь» продає тракторне відділення фірмі Massey Ferguson, і 51 % акцій фірмі Daimler-Benz AG, яка викупила автомобільне відділення в 1971 році. Відбувається реструктуризація виробничої програми, так з модельного ряду зникають моделі, які мають аналоги у виробничій програмі фірми «Даймлер-Бенц», так лінійка вантажівок серії «Ф45» зникає. Замість неї під назвою «Ганомаг-Хеншель Ф45» продається «Мерседес» серії Т2, але передньопривідний фургончик «Ф25» починають випускати і під маркою Мерседес. Фургони серії «Ф45-Ф86» теж не зникли з лиця землі, обладнання було продано фірмі «Штайр», і «Ф45-Ф86» випускається під виглядом Steyr 590/690 до 1986 року.

У 1974 році «Мерседес» відмовляється від використання марки «Ганомаг-Хеншель». На сьогодні ім'я «Ганомаг» використовується тільки на будівельній техніці дочірньої фірми, що належить «Коматсу» — Komatsu Hanomag GmbH.

• 1924 — Hanomag 2/10PS Kommisbrot
• 1929 — Hanomag 3/16PS 
• 1931 — Hanomag 4/20PS
  • Hanomag 3/17PS 
  • Hanomag 4/23PS
• 1932 — Hanomag 3/18PS 
• 1933 — Hanomag 6/32PS
• 1934 — Hanomag Garant
  • Hanomag Kurier
  • Hanomag Rekord
  • Hanomag Sturm
• 1938 — Hanomag 1.3L
• 1940 — Hanomag Typ 20
• 1951 — Hanomag Partner

• Horst-Dieter Görg (Hrsg.): Hanomag-Personenwagen. Mundschenk, Soltau 1999, ISBN 3-933802-02-4.
• Matthias Meiburg: Typenkompass Hanomag. Schlepper 1912—1971. Motorbuch, Stuttgart 2003, ISBN 3-613-02340-7.
• Klaus Tietgens: Alle Traktoren von Hanomag. Rabe, Köln 2003, ISBN 3-926071-25-7.
• Udo Paulitz: Hanomag-Traktoren. Podszun, Brilon 2002, ISBN 3-86133-294-9.
• Lothar Spielhoff: Hanomag-Lokomotiven. Podszun, Brilon 2004, ISBN 3-86133-352-X.
• Alfred Gottwaldt: Hannover und seine Eisenbahnen. Alba, Düsseldorf 1999, ISBN 3-87094-345-9.
• Horst-Dieter Görg, Matthias Meiburg (Hrsg.): Landmaschinen von Hanomag. Die Schlepper aus Hannover. Mundschenk, Soltau 2003, ISBN 3-933802-08-3.
• Horst-Dieter Görg, Hans-Hermann Habenicht (Hrsg.): Baumaschinen aus Hannover. Von Hanomag bis Komatsu. Mundschenk, Soltau 2001, ISBN 3-933802-04-0.
• Horst-Dieter Görg (Hrsg.): Pulsschlag eines Werkes. 160 Jahre Hanomag. Mundschenk, Soltau 1998, ISBN 3-00-002585-5.
• Horst-Dieter Görg (Hrsg.): 80 Jahre Hanomag Kommißbrot. Deutschlands erster Volks-Wagen. Mundschenk, Soltau 2005, ISBN 3-933802-13-X.
• Peter Kurze: Liefer- und Lastwagen aus Bremen von Borgward, Hanomag und Mercedes. Kurze, Bremen 2005, ISBN 3-927485-46-2.
• Waldemar R. Röhrbein: Hanomag. In: Stadtlexikon Hannover. S. 266.
• Der Zweitakt-Dieselmotor Hanomag 621. In: Kraftfahrzeugtechnik 5/1959, S. 187—191 und 7/1959, S. 269—274.