Junkers Ju 287 — Вікіпедія

Junkers Ju 287
Junkers Ju 287. Модель Льотні та технічні характеристики зазначено для Ju 390
Призначення:	Бомбардувальник Далекий розвідник
Перший політ:	8 серпня 1944
На озброєнні у:	Третій Рейх
Розробник:	Junkers Motorenbau und Junkers Flugzeugwerkd і Junkers
Виробник:	Junkers Flugzeug- und Motorenwerke
Всього збудовано:	1 (2)
Екіпаж:	2 особи
Крейсерська швидкість:	511 км/год
Максимальна швидкість (МШ):	558 км/год
Дальність польоту:	2.100 км
Тривалість польоту:	4,15 год
Практична стеля:	11.000 м
Довжина:	18,3 м
Висота:	6,0 м
Розмах крила:	20,11 м
Площа крила:	58,3 м²
Шасі:	прибираються
Двигуни:	4 × Junkers Jumo 004 B-1 „Orkan“
Тяга (потужність):	910 кгс
Junkers Ju 287 у Вікісховищі

Junkers Ju 287 — німецький перший у світі реактивний бомбардувальник зі зворотною стрілоподібністю крила завершального періоду Другої світової війни.

З розробкою у Третьому Райху турбореактивних моторів міністерство авіації поставило завдання розробити бомбардувальники середньої і великої дальності, які б перевершували за швидкістю ворожі винищувачі. Роботи над проєктом літака з 4 реактивними моторами Junkers Jumo 004 розпочали на межі 1942/43 під керівництвом професора Гайнріха Гертела^[de] і інженера Ганса Воке. У грудні 1943 міністерство авіації замовило будівництво прототипу. У лютому 1944 планувалось виготовити 2 прототипи і 18 передсерійних літаків. Через нетипову конструкцію було запропоновано максимально використати компоненти з інших моделей літаків. Фюзеляж походив з важкого бомбардувальника Heinkel He 177, стерно з Junkers Ju 388, модифіковане бічне шасі з Junkers Ju 352^[de], а передня стійка шасі походила з трофейного Consolidated B-24 Liberator. Через відсутність моторів Jumo 004C поставили менш потужні Jumo 004 B-1 і 4 стартові прискорювачі Walter-501. У травні 1944 замовлення зменшили до 2 прототипів і 6 передсерійних літаків. Перший політ відбувся 8 серпня 1944 біля Лейпцига. Тести показали гарні льотні характеристики літака. Одночасно розпочались роботи над другим прототипом V2 з новим корпусом, шасі. Через нестачу двох моторів Junkers з тягою по 2900 кгс встановили 6×BMW 003, об'єднаних по три з тягою по 800 кгс. Це призвело до вібрацій крил, збільшення висоти літака. У прототипі Ju 287 V3 вирішили повернутись до 2 моторів біля корпусу і 4 під крилами. Фюзеляж отримав герметичну кабіну на 3 пілотів, у нього ховалось шасі. У вересні 1944 всі роботи було припинено, літаки замасковано. Раптом у березні 1945 вирішили збудувати 75 літаків для знищення кораблів на далеких відстанях.

Два прототипи були захоплені Червоною армією і вивезені до СРСР, де полонені німецькі інженери на їхній основі розробили літак OKB-1 EF 131 (на базі V2), EF 140 з модифікованими моторами Rolls-Royce-Nene^[de] ВК-1^[ru]. Перший політ EF 140R відбувся 12 жовтня 1949 і після четвертого польоту 1950 проєкт закрили через вібрацію крил.

На базі Ju 287 проводили випробовування і пошук характеристик турбореактивних моторів.

• EF 122 в аеродинамічній трубі досліджували оптимальну роботу мотора, в тому числі розміщення на крилі
• EF 125 з двома моторами під крилами
• EF 131 — перспективний Ju 287 з перспективою побудови 3 прототипів до початку 1946

• Horst Lommel: Junkers Ju 287. Der erste Jet-Bomber der Welt und weitere Pfeilflügelprojekte. Aviatic, Oberhaching 2003, ISBN 3-925505-74-1 (нім.)
• Wolfgang Wagner: Hugo Junkers Pionier der Luftfahrt — seine Flugzeuge. In: Die deutsche Luftfahrt. Nr. 24, Bernard & Graefe, Bonn 1996, ISBN 3-7637-6112-8 (нім.)
• Heinz J. Nowarra: Die deutsche Luftrüstung 1933—1945. Bernard & Graefe, Bonn, ISBN 3-8289-5315-8.

Tony Wood, Bill Gunston: The Luftwaffe. Salamander Books Ltd., England 1977 (нім.)

• Junkers Ju-287 [Архівовано 14 квітня 2015 у Wayback Machine.] (фр.)