OH-6 Cayuse — Вікіпедія

OH-6 Cayuse
Вертоліт OH-6A Cayuse злітає
Призначення Легкий вертоліт спостереження
Походження  Сполучені Штати
Виробник Hughes Tool Co. — Авіаційний підрозділ
Перший політ 27 лютого 1963
Дата прийняття на службу 1966
Статус На службі
Основні користувачі  Армія США
Виробництво 1965 — н.ч.
Кількість 1420 (OH-6A)[1]
Вартість програми US$19 860 (1966)[2][вн 1]
Варіанти MH-6 Little Bird
MD Helicopters MD 500
McDonnell Douglas MD 500 Defender

OH-6 Cayuse (укр. «Каю́с»[a], прізвисько «Голець» (англ. Loach), окрім основної назви LOH — англ. Light Observation Helicopter) це одномоторний легкий вертоліт з чотирилопатевим несним гвинтом для перевезення бійців, ескортування і нападів, та спостереження. Hughes Helicopters також виробляли Model 369 як цивільні моделі, Hughes Model 500, зараз випускаються MD Helicopters як MD 500.

Розробка

[ред. | ред. код]

У 1960 армія США видала Технічну специфікацію 153 на  легкий вертоліт спостереження (LOH) який може виконувати різні ролі: перевозити транспорт, ескортувати і атакувати, евакуювати і виконувати спостереження. Дванадцять компаній взяли участь у конкурсі, а авіаційний підрозділ компанії Hughes Tool Company представив Model 369. Дві моделі, представлені компаніями Fairchild-Hiller та Bell, були обрані фіналістами, але пізніше армія США включили вертоліт Hughes.

Вертоліт OH-6 у польоті

Перший прототип Model 369 піднявся у повітря 27 лютого 1963. Спочатку машина мала назву YHO-6A згідно армійській системі позначень, машина була перейменована на YOH-6A у 1962 коли міністерство оборони США створило Загальну систему позначення літальних апаратів. П'ять прототипів було побудовано, вони мали двигуни потужністю 252 к. с. вал. (188 кВт) Allison T63-A-5A,[4] і були доставлені у форт Ракер армії США, Алабама для проведення випробувань з іншими 10 прототипами літальними апаратами від Bell та Fairchild-Hiller. Під час випробувань, машина від Bell, YOH-4, була знята з випробувань через малу потужність (вона мала двигун потужністю 250 к. с. вал. (190 кВт) T63-A-5). Боротьба за контракт LOH почалася між Fairchild-Hiller та Hughes. Ґ'юз переміг у змаганні[4] і компанія отримала армійський контракт у 1965, з початковим замовлення на 714 машин, який пізніше було збільшено до 1300 з можливістю подальшого замовлення 114 машин. Вартість Hughes складала $19,700 за планер, без двигуна, і вартість Hiller була $27,000 за планер, без двигуна. Конструкція Hiller посилену систему керування, а Hughes — ні. У цьому і полягала різниця у вартості. За словами Джека Ріла Ґ'юз втратив більше $100 млн на будівництві 1370 планерів.[5][6] Подейкують, що Говард Ґ'юз навмисне занизив вартість виробництва, що перемогти у конкурсі, гадаючи, що при виробництві вони зможуть отримати фінансову вигоду.[7][8]

У 1968 Ґ'юз запропонував побудувати ще 2700 планерів. Стенлі Гіллер скаржився армії США на нечесну гру Ґ'юза; таким, чином армія США відновила вакансію на контракт для всіх. Гіллер не взяв участь у новому конкурсі, натомість це зробив Bell, з переробленою Model 206. Після випробувальних польотів, армія запросила запечатані конкурсні пропозиції. Пропозиція Ґ'юза склала $56550 за планер, а Bell — $54,200. Як повідомляється, Ґ'юз провів консультації в останній момент зі своїм компаньоном Джеком Рілом, який рекомендував ставку в $ 53550. Ґ'юз, нічого йому не повідомляючи, додав $3,000 до ставки і таким чином програв контракт.[5][6]

Японський OH-6

[ред. | ред. код]

У Японії випускали 387 OH-6/Hughes 369 за ліцензією на заводах Kawasaki Heavy Industries і використовували у сухопутних військах Японії (JGSDF), військово-морських силах Японії (JMSDF), береговій охороні і у цивільному житті. Починаючи з 2001 вертольоти OH-6 сухопутних військ почали заміняти вертольотами Kawasaki OH-1.

Історія використання

[ред. | ред. код]

Прийняття на службу

[ред. | ред. код]

У 1964 міністерство оборони видало меморандум яким зазначалося, що всі літальні апарати з нерухомим крилом з армії США переводяться до ВПС, а армія США переходить на гвинтокрилі літальні апарати. Літак армії США, O-1 Bird Dog, який використовували для розвідки і артилерійського спостереження, замінили на вертоліт OH-6A.[9] Машина була прийнята на озброєння 1966, взявши участь у війні у В'єтнамі. Пілоти назвали новий вертоліт Loach (англ. Голець), англійська вимова абревіатури яка утворює назву програми, LOH (light observation helicopter).

Світові рекорди

[ред. | ред. код]

Невдовзі після початку виробництва, OH-6 почав демонструвати те який вплив він має на подальший розвиток вертольотів. OH-6 встановив 23 світових рекорди для вертольотів 1966 у швидкості, витривалості і часі підйому.[10] 26 березня 1966, Джек Швайболд встанови рекорд при русі на замкненій дистанції на YOH-6A на авіабазі Едвардс, Каліфорнія. Він пролетів без посадки 1,739.96 mi (2,800.20 km).[11] Згодом, 6 квітня 1966, Робект Феррі встановив рекорд дальності польоту на вертольоті. Він пролетів з Калвер-Сіті, Каліфорнія з більш ніж тонною пального до Ормонд-Біч, Флорида, здолавши відстань у 1,923.08 nm (2,213.04 mi, 3,561.55 km) за 15 годин і з висотою у 24,000 футів, наприкінці польоту. На 2013 цей рекорд не здолано.[11][12]

«Тихоня»

[ред. | ред. код]

Пара важко-модифікованих OH-6A використовували у ЦРУ під виглядом вертольотів Air America для підслуховування у 1972. У 1968 році для проекту ARPA, кодова назва «Mainstreet» було розроблено вертоліт 500Р (penetrator). Розробка включала тестування і тренувальні польоти у Калвер-Сіті, Каліфорнія і у Зоні 51 у 1971. Для зменшення звукових сигнатур, вертольоти (N351X та N352X) отримали чотирилопатеві хвостові гвинти у вигляді 'ножиць' (пізніше вони були використані у вертольоті розробки Ґ'юза AH-64 Apache), з п'ятою лопаттю у несному гвинті і переробленими кінцівками гвинта, модифікованою системою вихлопу і різними форсуваннями. У червні 1972 вертольоти було направлено на секретну базу у Лаосі (PS-44), один з вертольотів було важко пошкоджено під час тренувальної місії улітку. Інший вертоліт було направлено до Віня, В'єтнам для прослуховування в ніч з 5 на 6 грудня 1972, завдяки чому США отримали важливу інформацію стосовно операції Linebacker II і мирних переговорів у Парижі. Невдовзі вертоліт повернули до США, з нього демонтували обладнання і використали для створення нового стандарту 500.[13]

160-й Авіаційний полк Спеціальних операцій

[ред. | ред. код]

Через провал у квітні 1980 операції Орлиний кіготь (спроба врятувати американських заручників у Тегерані), стало зрозуміло, що у військових не вистачає літальних апаратів і екіпажів які були б готові для спеціальних операцій. Для вирішення цієї проблеми, армія розпочала створення спеціальної повітряної авіагрупи, яка взяла участь у наступній спробі рятування заручників: операція Медоїд.

Ударна група 160

[ред. | ред. код]

Організатори ударної групи виявили потребу у малих вертольотах які можуть сідати на різних майданчиках і які можна транспортувати вантажними літаками ВПС. Вони обрали для цієї ролі розвідувальний вертоліт OH-6A і він став відомий під назвою Little Bird (Маленька пташка) у порівнянні з іншими машинами, такими як MH-60 та MH-47. Як окрема частина проекту, у форті Ракер (Алабама) випускали озброєні вертольоти OH-6A.[14]

Пілотів для вертольотів OH-6A набирали у 229-му Ударному вертолітному батальйоні і направляли до Армійського підрозділу авіаційної підтримки Національної гвардії Міссісіпі у Галфпорті, на два тижні для навчальних польотів. Після закінчення тренувань, літаком C-141 вертольоти і екіпажі доправили у форт Гаучука, Аризона, на двотижневі тренування. Тренування складалося з завантаження у транспортний літак C-130, який перевозив їх на нове місце на відстані 1 000 морських миль (1 900 км). Озброєні OH-6 з форту Ракер приєдналися до тренувальної програми восени 1980.[15]

Операцію Медоїд було скасовано після того як 20 січня 1981 заручників було врятовано і деякий час здавалося, що підрозділ буде розформовано, а екіпажі повернуться до своїх підрозділів. Але армія вирішила зберегти підрозділ, який буде готовий до майбутніх дій. Ударна група, яка отримала назву Ударна Група 158, невдовзі була перетворена на 160-й авіаційний батальйон. Вертольоти OH-6A, які перевозили бійців, отримали позначення MH-6 Легкої штурмової роти, а озброєні OH-6A стали AH-6 Легкої ударної роти.

1 жовтня 1986, для задоволення у потребі підтримки, 1-245-й Авіаційний батальйон з Національної гвардії Оклахоми, який мав 25 AH-6 та 23 UH-1, було передано під оперативне керування 160-го. 1-245-й AVN BN було направлено до Армійського авіаційного підрозділу національної гвардії Міссісіпі у Галфпорті, на два тижні для кваліфікаційного тренування. Наступні два тижні проходили нічні тренування у Юмі. Вертольоти AH/MH перевозилися транспортними літаками, 1 C-5, 2 C-130 з усім обладнанням батальйону. Екіпажі тренувалися разом з 160-м. 1-245 отримали модифіковані піхотні прилади нічного бачення і відпрацьовували необхідні знання на вертольотах і з C-130.[16]

Варіанти

[ред. | ред. код]
Вертоліт TH-6B Cayuse злітає для тренувального польоту на авіабазі Патуксет Рівер, Меріленд
YOH-6A
Прототип.
OH-6A
Легкий розвідувальний вертоліт, потужність ГТД 263 кВт (317 к.с.) Allison T63-A5A.
OH-6A NOTAR
Експериментальна версія.
OH-6B
Перероблена версія, потужність ГТД 298 кВт (420 к.с.) Allison T63-A-720.
OH-6C
Запропонована версія, потужність ГТД 313.32 кВт (400 к.с.) Allison 25-C20, несний гвинт з п'ятьма лопатями.
OH-6J
Легкий розвідувальний вертоліт на базі OH-6A Cayuse для СВ Японії. Побудований Kawasaki Heavy Industries за ліцензією у Японії.
OH-6D
Легкий розвідувальний вертоліт на базі Hughes Model 500D для СВ Японії. Побудований Kawasaki Heavy Industries за ліцензією у Японії.[17]
OH-6DA
Замість знятих з озброєння OH-6D, СВ Японії придбали декілька MD 500E, під назвою OH-6DA, для тренування.
EH-6B
Для спеціальних операції з радіоелектронної боротьби, командирська версія.
MH-6B
Версія для спеціальних операцій.
TH-6B
Створені на основі військово-морського MD-369H, шість McDonnell Douglas TH-6B є частиною випробувальної навчальної програми США льотчиків-випробувачів ВМС. ЛА і пов'язані з ними вимірювальні прилади і бортове обладнання використовуються для навчання в польоті і демонстрації льотних якостей, продуктивності системи і польотних методів випробування.[18]
AH-6C
Модифікована OH-6A для несення зброї і роботи як легкий атакуючий вертоліт для 160-го АПСО армії США.
MH-6C
Версія для Спеціальних операцій.

Щоб дізнатися про інші варіанти AH-6 і MH-6, див. MH-6 Little Bird та Boeing AH-6.

Оператори

[ред. | ред. код]
Іспанський військово-морський вертоліт OH-6M на зльоті

Військові та цивільні оператори

[ред. | ред. код]
 Іспанія
  • Військово-морські сили Іспанії[19]

Прийняття на службу

[ред. | ред. код]
 Японія
 Сполучені Штати
Японський OH-6D зі складу сухопутних військ Японії

Колишні оператори

[ред. | ред. код]
 Домініканська республіка
  • ВПС Домініканської республіки[24][25]
 Данія
  • Королівська армія Данії[26][27]
 Японія

 Нікарагуа

  • ВПС Нікарагуа[30]
Данський 500M
 Республіка Китай
  • Армія Республіки Китай[31]
 США

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]

Основні характеристики

  • Екіпаж: 2
  • Довжина: 9,4—9,8 м
  • Висота: 2,6—3,4 м
  • Діаметр несучого гвинта: 8,33 м


Льотні характеристики

Озброєння

  • Стрілецько-гарматне: Два M60 або M134 Minigun 7,62 мм кулемети; Дві .50 cal (12,7 мм) кулеметні контейнери
  • Керовані ракети: Чотири ракети TOW у двох контейнерах; Чотири ракети Hellfire у двох контейнерах
  • Некеровані ракети: Чотирнадцять 2,75 in (70 мм) ракет Hydra 70 у двох контейнерах



Див. також

[ред. | ред. код]

Схожі розробки
Літальні апарати схожі за конфігурацією та ерою

Примітки

[ред. | ред. код]
Замітки
  1. ↑ Від англ. Cayuse[3] — каюси
    Абревіатура в чинній системі позначень авіації та ракет містить такі індекси:
    • O (observation) — спостережний
    • H (helicopter) — гелікоптер
  1. ↑ Голлі та Слонікер стверджують, що Ґ'юз занизив вартість щоб виграти контракт.
Цитування
  1. ↑ Francillon 1990, p. 248.
  2. ↑ Holley and Sloniker 1997, p. 8.
  3. ↑ Definition of cayuse | Dictionary.com. www.dictionary.com (англ.). Процитовано 3 квітня 2023.
  4. ↑ а б Judy Rumerman (2003). The Hughes Companies. Centennial of Flight Commission. Архів оригіналу за 28 March 2012. Процитовано 28 січня 2012.
  5. ↑ а б Cefaratt 2002, p. 77.
  6. ↑ а б Real, Jack. «The Real Story.» Vertiflite, Fall/Winter 1999, pp. 36–39.
  7. ↑ Real, Jack G.; Yenne, Bill (2003). The Asylum of Howard Hughes. Xlibris. ISBN 978-1-4134-0876-8.
  8. ↑ Day, Dwayna Q. (28 січня 2008). Monster chopper. The Space Review. Архів оригіналу за 11 травня 2012. Процитовано 20 квітня 2012.
  9. ↑ Adcock 1998, p. 32.
  10. ↑ «History of Rotorcraft World Records, List of records established by the 'YOH-6A'.» [Архівовано 29 липня 2010 у Wayback Machine.] Fédération Aéronautique Internationale (FAI). Retrieved: 11 January 2011.
  11. ↑ а б «FAI Record ID #11656 — Absolute Rotorcraft World Record, Distance over a closed circuit without landing [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]» ID 786 [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] Міжнародна федерація повітроплавання (FAI). Retrieved: 28 November 2013.
  12. ↑ Ristine, Jeff. «Obituary: Robert G. Ferry; Air Force veteran was record-setting test pilot [Архівовано 9 квітня 2014 у Archive.is]» San Diego Union-Tribune, Feb. 2, 2009. Accessed: April 9, 2014.
  13. ↑ Chiles, James R. (February–March 2008). Air America's Black Helicopter. Air & Space Smithsonian. с. 62—70. ISSN 0886-2257. Архів оригіналу за 16 квітня 2014. Процитовано 20 квітня 2012.
  14. ↑ Durant and Hartov 2006, pp. 48–49.
  15. ↑ Durant and Hartov 2006, p. 56.
  16. ↑ Durant and Hartov 2006, p. 57.
  17. ↑ Jane's Aircraft Upgrades, MD Helicopters (Hughes) Model 500 (Military Versions). 24 листопада 2011. Процитовано 29 квітня 2013.
  18. ↑ U.S. Navy Fact Sheet TH-6B helicopter. United States Navy. 20 лютого 2009. Архів оригіналу за 21 вересня 2012. Процитовано 28 січня 2012.
  19. ↑ а б World Air Forces 2015 (PDF). Flightglobal Insight. 2015. Архів Flightglobal - World Air Forces 2015 оригіналу за 19 грудня 2014. Процитовано 20 червня 2015.
  20. ↑ Atlanta Police return to the air. helihub.com. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 28 лютого 2013.
  21. ↑ Chilton County Sheriff acquires OH-6. helihub.com. Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 28 лютого 2013.
  22. ↑ N911GB. helispot.com. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 28 лютого 2013.
  23. ↑ Gainesville Police OH-6A. Demand media. Архів оригіналу за 26 вересня 2013. Процитовано 28 лютого 2013.
  24. ↑ Dominican Republic Air Force Unit History. aeroflight.co.uk. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 26 лютого 2013.
  25. ↑ Hughes OH-6A Cayuse DRAF. jetphotos.net. Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 26 лютого 2013.
  26. ↑ Flyvevåbnet 369 HM. Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 26 лютого 2013.
  27. ↑ Schrøder, Hans (1991). «Royal Danish Airforce». Ed. Kay S. Nielsen. Tøjhusmuseet, 1991, p. 1–64. ISBN 87-89022-24-6.
  28. ↑ japanese maritime self defence force OH-6J. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 28 лютого 2013.
  29. ↑ JSDMF OH-6J. Demand media. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2013.
  30. ↑ Military Helicopter Market 1971. flightglobal.com. Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 20 червня 2015.
  31. ↑ Historical Aircraft. taiwanairpower.org. Архів оригіналу за 15 лютого 2013. Процитовано 26 лютого 2013.
  32. ↑ The last of an old warrior (PDF). vhpa.org. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2014. Процитовано 28 лютого 2013.
  33. ↑ CBP retires the "Loach" after 32 years. helihub.com. 22 жовтня 2011. Архів оригіналу за 26 вересня 2013. Процитовано 26 лютого 2013.
  34. ↑ US Navy TH-6B Cayuse. helis.com. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 26 лютого 2013.
Бібліографія

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=OH-6_Cayuse&oldid=43726478