Антоній Реман — Вікіпедія

Антоній Реман
нім. Anton Rehmann
Народився13 травня 1840(1840-05-13)[1][2]
Краків, Вільне місто Краків[1]
Помер13 січня 1917(1917-01-13)[1][2] (76 років)
Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина[1]
Країна Австро-Угорщина
Республіка Польща
Діяльністьботанік, викладач університету, політик, географ
Alma materЯгеллонський університет
Галузьгеографія
ЗакладЛНУ ім. І. Франка
Посадапосол до Галицького сейму[d]
Науковий ступіньпрофесор
ЧленствоАкадемія знаньd
Polskie Towarzystwo Tatrzanskied
Брати, сестриStanisław Rehmand
Нагороди
орден Залізної корони орден Залізної Корони

Антоній Реман (пол. Antoni Rehman; 13 травня 1840 — 13 січня 1917, Львів) — польський географ і геоботанік.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Освіту здобув у Ягелонському університеті. Був професором географії Львівського університету (з 1882), а в 1897—1898 роках — його ректором; серед іншого дослідник рослинності Карпат, Поділля й Криму.

Праці

[ред. | ред. код]
  • Szkice z podróży do południowej Afryki (1881);
  • Echa z południowej Afryki (1884);
  • Tatry pod względem fizyczno-geograficznym (1895).

Праця «Ziemie dawnej Polski і sasiednich Krajow Slowianskich …» (у 2 томах, 1895—1904), зокрема I том — «Karpaty», мала довгий час значення з точки зору пізнання географії України.

Провів детальне вивчення нечуйвітрів Західної України. Його результати висвітлені у праці «Neue Hieraciedes ostlichen Europa», де автор навів 33 види та 148 підвиди цього роду[3].

Похований у Львові, на 55 полі Личаківського цвинтаря.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Catalog of the German National Library
  2. а б Biographical Database of Southern African Science — 2002.
  3. [[Павленко-Баришева Валерія Сергіївна|В. С. Павленко-Баришева]]. Сучасний стан та перспективи таксономічних досліджень роду Hieracium L. s.l. в Україні / Журнал «[[Мир медицины и биологии]]», Выпуск № 1 (36) / том 9 / 2013. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 16 червня 2014.
  4. Odznaczenia // Kurier Lwowski, nr 441 z 23.09.1910. — S. 3

Джерела

[ред. | ред. код]