Асґард — Вікіпедія

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.

Асґард (давньосканд. Ásgarðr) — це місто, що, за скандинавськими міфами, створили собі боги аси. У міфі Асґард описують так: «Там споруджено святилище з дванадцятьма тронами для богів і престолом для найголовнішого з них — Одіна. Святилище з чистісінького золота, що має назву Чертог радості».

У скандинавській міфології небесне місто, оселя богів асів. Асґардці — істоти порядку, ведучи війну з ванами — істотами природи, побудували укріплений Асґард. Пізніше асґардці здружилися з ванами, обмінялися богами, і з тих пір живуть у світі один у одного. Крім богів і богинь, в Асґарді живуть діви-воїни — валькірії. Інша група богів, вани, жили у Ванагеймі. Один з трьох коренів Світового Древа — Іґґдрасіля — тягнеться в бік Асґарду.

У Молодшій Едді розповідається, що Асґард був побудований Йотуном-каменярем Грімтурсом^{[сумнівно — обговорити]} за допомогою свого коня Свадільфарі, і за це асґардці повинні були віддати сонце, місяць і богиню Фрейю. Але Локі, перетворившись на кобилу, відволік коня Свадільфарі від роботи, і, оскільки робота не була виконана в строк, боги уникнули розплати. А велетень був убитий Тором, коли у гніві став метати в асґардців будівельні камені.

Усі боги жили в одному місці, але у кожного був свій чертог. У верховного бога Одіна — Валаск'яльв, палац зі срібною покрівлею. Неподалік, у Вальгалі, живуть полеглі на полі битви воїни — ейнгерії. У вартового богів Геймдалля свій чертог — Гімінб'єрг, у бога грому Тора — Трудгейм, у Фрейї — Фолькванґ.

В Асґарді розташована Вальгалла — оселя полеглих у бою воїнів. Асґард протиставлений Мідґардові — поселенню людей. За межами Мідґарда знаходиться інший, прикордонний світ — Утґард, що ототожнюється з пустельною країною велетнів на краю землі — Йотунгеймом.

• Владимир Щербаков Асгард — Город Богов (Москва, Молодая гвардия 1991 г) (рос.)
• Маковский М. М. Сравнительный словарь мифологической символики в индоевропейских языках: Образ мира и миры образов. — М.: Гуманитарный изд. центр «ВЛАДОС», 1996. (рос.)
• Маковский М. М. Язык — миф — культура. Символы жизни и жизнь символов. — М.: Инт-т русск. яз. им. В. Виноградова, 1996. (рос.)
• Асґардгард // Мифологический словарь/ Гл. ред. Е. М. Мелетинский. — М.:Советская энциклопедия, 1990. — 672 с. (рос.)
• Скандинавские сказания / Под ред. Б. И. Пуришева. — М.: Дет. лит., 1970. (рос.)
• Снорри Стурлусон. Круг земной (Heimskringla) / Ю. К. Кузьменко, О. А. Смирницкая, М. И. Стеблин-Каменский. — М.: Наука, 1980. — 687 с. — (Литературные памятники). (рос.)
• Элиаде М. История веры и религиозных идей: От Гаутамы Будды до триумфа христианства. — М.: Академический проект, 2009. (рос.)
• Лев Конов «Асґардгард» Опера-эпос для детей в 2-х Актах по книге Снорри Стурлусона «Младшая Эдда» на музыку Эдварда Грига и Льва Конова. — М.: Конов Л. Н., 2012 г. — 152 с. — 12 экз. (рос.)

Це незавершена стаття з германо-скандинавської міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.