Відтяжка шкотового кута — Вікіпедія
Відтяжка шкотового кута — снасть рухомого такелажу, призначена для кріплення шкотового кута косого вітрила (бермудського, гафельного) до гіка і натягання його нижньої шкаторини. Як правило, споряджається блоком і кріпиться ходовим кінцем за качку, встановлену на гіку ближче до щогли[1][2].
Відтяжка травиться, коли треба забезпечити повнішу серпоподібність нижньої шкаторини вітрила, і вибирається, коли треба зменшити серпоподібність. Залежно від вітру, це збільшить чи зменшить швидкість вітрильника[3].
Суднобудівельник і вітрильний теоретик Френк Бетвейт радив споряджати відтяжку шкотового кута, разом з іншими снастями керування вітрилом, вузлами, а на гіку робити позначки, що відповідають швидкостям вітру[4].
- ↑ Donaldson, Sven (1991). Basic Sailing Skills. Gloucester, Ontario: Canadian Yachting Association. с. 117. ISBN 0-920232-17-5.
- ↑ Donaldson, Sven (1992). Advanced Sailing Skills. Gloucester, Ontario: Canadian Yachting Association. с. 130. ISBN 0-920232-19-1.
- ↑ Smith, Lawrie (1985). Tuning Your Dinghy. West Sussex: Fernhurst Books. с. 51. ISBN 0 906754 18 6.
- ↑ Bethwaite, Frank (1993). High Performance Sailing. Camden, Maine: International Marine. с. 209 and 291. ISBN 0-87742-419-5.