Рейок — Вікіпедія

Рейо́к, рейка — легка рея, підвішена до щогли похило чи вертикально. Залежно від типу вітрильного озброєння може бути елементом основного чи допоміжного вітрила. Рейки підіймаються на фалах з палуби, на відміну від рей, що в більшості закріплені жорстко. Застосовуються з латинськими (а також з їхнім різновидом — арабськими), люгерними, шпринтовими вітрилами (вони відомі під загальною назвою «рейкових»). Для підвішування рейка до щогли на ньому кріпиться невеликий строп — третинна стропка.

Види рейків:

• Рейок основного вітрила:
  • Арабський рейок — розташований під невеликим кутом до щогли
  • Люгерний рейок — розташований під невеликим кутом до щогли, з помітною несиметричністю
  • Латинський рейок (рю) — розташований під великим кутом до щогли, несиметрично, з переднім ноком біля носа
• Рейок допоміжного вітрила:
  • Топсельний рейок — використовується для розтягання топселя, що підіймається над гафельним вітрилом (у шпринтовому озброєнні чи озброєнні гуарі).

Рейками (однина рейка чи рейок) називаються також тонкі бруски, що вшиваються в шлюпкові тенти для надання їм певної жорсткості (аналогічно вітрильним латам) чи бруски в ґратчастих люках^[1].

• 
  Арабський рейок
• 
  Латинський рейок
• 
  Люгерний рейок

• Jerzy W. Dziewulski. Wiadomości o jachtach żaglowych. — Warszawa : Alma-Press, 2008. — С. 361-363. — ISBN 978-83-7020-358-0. (пол.)