Кнага — Вікіпедія

Кна́га^[1] (від пол. knaga), ка́чка^[2] (калька з рос. утка) — дільна річ на судні, що являє собою дворогу металеву планку, закріплену на палубі (чи на іншій частині судна). Призначена для кріплення рухомого такелажу.

На невеликих вітрильних суднах (наприклад, яхтах) кнага жорстко кріпиться до корпусу й може використовуватися для кріплення якірних, швартовних, буксирних та інших тросів, замінюючи собою кнехт.

• Ріжкова кнага (звичайна) — найуживаніший тип. Складається з двох металевих ріжків. Снасть до ріжкової кнаги кріпиться з допомогою кнагового вузла
• Затискна кнага — тип кнаги, споряджений затискачем. Може бути трьох різновидів:
  • Клинова кнага — має клиноподібний жолобок, у якому затискується трос
  • Жолобчаста кнага — має жолобок з карбованою поверхнею, у якому трос затискується так само, як і в клиновій
  • Кулачкова кнага — складається з двох обертових кулачків, які, сходячись разом, затискують снасть. Оскільки кулачки можуть обертатися лише в однім напрямку, це запобігає просковзуванню троса.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кнага

• Утка, в кораблестроении // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Lesław Furmaga, Józef Wójcicki: Mały słownik morski. Gdynia: Mitel International Ltd, 1993. ISBN 83-85413-73-1. (пол.)
• Jerzy W. Dziewulski: Wiadomości o jachtach żaglowych. Warszawa: Alma-Press, 2008, s. 249—251. ISBN 978-83-7020-358-0. (пол.)

Це незавершена стаття про морську справу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.