Лата (морська справа) — Вікіпедія

Лата вітрила (нім. Segellatte — «вітрильна рейка, планка»)  — паралельна напрямку повітряного потоку гнучка вставка у вітрило, що сприяє перетворенню його форми на аеродинамічний профіль^[1]. Вставляються лати в нашиті на вітрило смуги матеріалу (парусини) — латкишені.

Лати являють собою тонкі смуги з різноманітних матеріалів. Історично для них застосовувалося дерево, зараз частіше використовуються скловолокно, полівінілхлорид, вуглеволокно. Вони підтримують вигин вітрила, а на великих вітрильниках можуть також служити і щаблями, на манір вибленок на вантах.

Лати використовувалися вже на китайських джонках, які з'явилися в II ст. н. е. і отримали розвиток під час династії Сун (960—1279). Джонкові вітрила мають поперечні лати по всій їх ширині, які полегшують керування вітрилом, включаючи в тому числі і взяття рифів^[2].

На сучасних вітрильниках лати частіше за все використовуються для того, щоб підтримувати вигин полотнища грота. Вони подовжують задню шкаторину за лінію, проведену між фаловим і шкотовим кутами, роблячи площу вітрила ширшою. Крейсерські вітрильники можуть мати від 4 до 6 лат, перегонові — лати на всю ширину вітрила. Довжина лат ближче до фалового кута обмежена необхідністю вигину вітрила проходити перед ахтерштагом під час виконання оверштагу чи повороту через фордевінд^[1]. Також лати присутні на стакселях катамаранів класу бічкет^[3].

Більшість лат виготовляються із скловолокна методом пультрузії і мають тонкий, прямокутний поперечний переріз. Також трапляються лати у вигляді трубок, які можуть обертатися в латкишенях і зручніші у випадку використовування патент-рифа на гроті. Щоб запобігти натиранню вітрила кінцями лат, вони часто споряджаються м'якою оболонкою^[1].