Гессен-Кассельське ландграфство — Вікіпедія

Гессен-Кассельське ландграфство нім. Landgrafschaft Hessen-Kassel
Держава Священної Римської Імперії
1567 – 1803
Герб князівства (1736—1804)
Hesse-Kassel in 1789
Столиця	Кассель
Мови	німецька
Релігії	Лютеранство, Кальвінізм (з Мориц (ландграф Гессен-Касселя))
Форма правління	Абсолютна монархія
ландграф Гессен-Касселя
- 1567—1592	Вільям IV, ландграф Гессен-Касселя
- 1730—1751	Фредерік I, ландграф Гессен-Касселя
- 1751—1760	Вільям VIII, ландграф Гессен-Касселя
- 1760—1785	Фредерік II, ландграф Гессен-Касселя
- 1785—1803	Вільям IX, ландграф Гессен-Касселя
Історія
- Засновано	1567
- Утворення Курфюрства	1803
Сьогодні є частиною	Німеччина
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гессен-Кассельське ландграфство

Гессен-Кассельське ландграфство або Гессен-кассель (нім. Landgrafschaft Hessen-Kassel, протягом існуван писалось нім. Hessen-Cassel^[a]) — німецьке імперське князівство, що існувало з 1567 по 1866 рік. Гессен-Кассель як окрема держава утворилася в ході поділу Гессенського ландграфства після смерті гессенського володаря — Філіппа I в 1567 році. Його володіння було поділено між синами. Старший син — Вільгельм IV отримав північну частину ландграфства зі столицею в Касселі, що отримало назву Гессен-Кассель

В 1803 році Гессен-Кассель було перетворено на курфюрство Священної Римської імперії під назвою Гессенське курфюрство або Кургессен. У 1806 році Наполеон позбавив влади курфюрста Вільгельма I та приєднав території Гессен-Касселя до Вестфальського королівства, на чолі котрого перебував брат Наполеона — Жером. Після відновлення Гессенського курфюрства у 1813 році, Вільгельм I започаткував орден Залізного шолому в пам'ять про звільнення Гессен-Касселя від наполеонівських військ. У 1866 році Гессен-Кассель був анексований Пруссією, увійшовши до складу провінції (нім. Hessen-Nassau). В наш час землі колишнього курфюрства складають частину території федеральної землі Гессен.

З часів реформації Гессенський дім, попри деякі окремі винятки, дотримувався протестантизму. Дружини ландграфів Філіппа I, Вільгельма V та Моріса походили від чеського короля Їржі з Подєбрад. Після Вільгельма VI, матері правителів Гессен-Касселя походили з роду Вільгельма I Оранського — лідера Нідерландської революції. В 1604 році Гессен-Кассель розширився за рахунок приєднання Гессен-Марбурга, правляча династія котрого обірвалася після смерті ландграфа Людвіга VI. Під час Тридцятирічної війни кальвіністський Гессен-Кассель був послідовним союзником Швеції. Вільгельм V, а після його смерті в 1637 році, його вдова-регентша Амелія Ганауська (онука Вільгельма І Оранського), підтримували Францію та Швецію, постачали війська та підтримували гарнізони, що призвело до окупації Гессен-Касселя імперськими військами. За Вільгельма VI по Вестфальському мирному договору 1648 року були приєднані частина графства Шаумбург і абатство Гершфельд.

За правління Фрідріха I, котрий з 1720 року став королем Швеції, одружившись з Ульрікою Елеонорою, сестрою Карла XII, Гессен-Кассель увійшов у персональну унію зі Швецією, що діяла з 1730 по 1751 рік. В цей час державою керував молодший брат Фрідріха I — принц Вільгельм, який після 1751 року правив під ім'ям Вільгельма VIII до 1760 року. Він захоплювався мистецтвом: зібрана ним колекція картин, не поступалася колекції саксонських правителів, яка пізніше утворить основу Дрезденської картинної галереї.

Гессен-Кассель також увійшов в історію як держава, що займалася здачею в оренду власного війська. Зокрема, протягом XVIII ст. правителі Гессен-Касселя утримували військо, яке складало 7 % від усього населення. Фрідріх II, наступник Вільгельма VIII, надав за грошову субсидію значну військову допомогу своєму племіннику — британському королю Георгу III в боротьбі з північноамериканськими колоніями. В національну пам'ять американців гессенські солдати увійшли як символ німецьких найманців на британській службі. На отриманні за війська кошти Фрідріх II підтримував свій розкішний спосіб життя.

Під час німецької медіатизації 1803 року Гессен-Кассель було перетворено на Курфюрство Гессен . Тим самим, статус правителя Вільгельма IX підвищився і він став курфюрстом Вільгельмом I.

Як помста за підтримку Пруссії землі Вільгельма I у 1807 році були включені до складу Вестфальського королівства на чолі котрого стояв Жером Бонапарт. Після поразки Наполеона, Вільгельм I зберіг свій титул курфюрста. Після 1813 року Гессен став незалежною державою, а в 1815 році вступив у Німецький союз. У 1817 році Вільгельм I дав країні конституцію. У 1821 році йому спадкував син Вільгельм II, котрий у 1831 році дав нову конституцію та передав управління країною курпринцу (спадкоємцю престолу) як соправителю. В 1847 році курпринц став курфюрстом під ім'ям Фрідріха Вільгельма I. Заворушення, що виникли в Гессен-Касселі у зв'язку з цим, а також революцією 1848 року, тривали до 1850 року і були придушенні за допомоги прусських та австрійських військ, після чого була скасована свобода преси і запровадженні військові суди. В 1852 році була скасована конституція 1831 року з поправками 1848 та 1849 років. З 1854 року як в гессенських, так і німецьких газетах розпочалась агітаційна кампанія за відновлення конституції 1831 року. В 1862 році ця конституція була відновлена з одночасним прийняттям виборчого закону 1849 року. Під час австро-прусської війни Гессен-Кассель був союзником Австрійської імперії. В тому ж році курфюрство зайняли прусські війська, а сам курфюрст був відвезений до Штеттина. Після цього Гессен, разом з Нассау і Франкфуртом, в 1866 році увійшов до складу прусської провінції Гессен-Нассау.

Після Листопадової революції 1918 року Гессен-Нассау продовжував лишатися провінцією Пруссії, яка стала називатися «Вільна держава Пруссія» після встановлення республіканської форми правління. Після розгрому Третього Рейху в період 1945—1949 років Гессен-Нассау став частиною американської окупаційної зони. 19 вересня 1945 року разом з Гессен-Дармштадтом увійшов до складу землі Великий Гессен (нім. Gross-Hessen), що була утворена окупаційною адміністрацією. Великий Гессен було перетворено в 1949 році на федеральну землю Гессен у складі ФРН.

• 1730—1751: Фредерік I (король Швеції)

• Священна Римська імперія

• Karl E. Demandt: Geschichte des Landes Hessen. Bärenreiter Verlag, Kassel 1972, ISBN 3-7618-0404-0.
• Philipp Losch: Kurfürst Wilhelm I., Landgraf von Hessen. Ein Fürstenbild aus der Zopfzeit. Elwert, Marburg 1923.