Губернаторський палац (Харків) — Вікіпедія

Губернаторський палац
Листівка початку XX століття
Листівка початку XX століття
Листівка початку XX століття
49°59′19″ пн. ш. 36°13′46″ сх. д. / 49.988611111111° пн. ш. 36.229444444444° сх. д. / 49.988611111111; 36.229444444444
Країна Україна
РозташуванняЦентр, Нагірний район
Типбудівля
Тип будівліПалац
Поверхів2
МатеріалЦегла
Стильбароко і класицизм
Автор проєктуМихайло Тихменєв
АрхітекторІван Вільянов, Петро Ярославський
Початок будівництва1700
Побудовано1777
Будівлі:
Прибудовипортик з трьома арками і балконом (втрачено)
Статус Пам'ятка архітектури національного значення №694/1, 694/3, 694/4, пам'ятка історії національного значення №2396/1, 2396/2, 2396/3, пам'ятка історії місцевого значення №1 та 2645
СтанВикористовується (основний і фізичний корпус), частково зруйновано (хімічний корпус)
Губернаторський палац. Карта розташування: Україна
Губернаторський палац
Губернаторський палац
Губернаторський палац (Україна)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Губернаторський палац (нині головний корпус Української інженерно-педагогічної академії) — пам'ятка архітектури XVIII століття у центрі Харкова. Протягом своєї історії служив також головним корпусом Харківського Імператорського університету. Пам'ятка архітектури національного значення № 694/1, 694/3, 694/4, пам'ятка історії національного значення № 2396/1-3, пам'ятка історії місцевого значення № 1 та 2645[1].

Історія

[ред. | ред. код]

Губернаторський палац у Харкові побудований у 1770 — 1777 роках. Автор початкового проєкту точно невідомий, вважається, що ним міг бути московський архітектор Михайло Тихменєв[2]. Авторство інколи безпідставно приписується італійському архітекторові Франческо Бартоломео Растреллі[3]. Будував палац міський архітектор Іван Вільянов, а пізніше перший харківський професійний архітектор, родом з Охтирки на Сумщині Петро Ярославський[4].

Побудований за наказом Катерини II спеціально для її приїзду, як шляховий палац. Прототипом вважається проєкт царського палацу в Смоленську (зруйнований у 1812 р.) та Шляховий палац у Великому Новгороді (зберігся), однак харківський палац виконаний набагато майстерніше[2]. Імператриця Російської Імперії лише одного разу бувала у цьому палаці, на шляху з Криму до Санкт-Петербурга в 1787 році. До її приїзду у дворі був побудований великий дерев'яний «урочистий зал», в 1791 перебудований Ярославським за допомогою губернського механіка Захаржевського під перший в Харкові постійний театр (театр проводив вистави до 1796, а через рік будинок знесли)[5].

Пізніше у будівлі палацу розмістилася резиденція губернатора, а імператорський трон, що зберігався ще з часів Катерини, було відправлено до Петербурга згідно з наказом імператора Павла I.

Навесні 1803 року ансамбль будівель Губернаторського палацу було передано для новоствореного Василем Каразіним Харківського університету[6]. Навесні того ж 1803 року почалась їх реконструкція для потреб університету[7][8], яка тривала до 1805 року. За проєктом університетського ад'юнкта (згодом професора), архітектора Євгена Васильєва під керівництвом архітектора І. Л. Вателета було проведено реконструкцію всього палацового комплексу, прибудовано портик, у флігелях перебудовано деякі приміщення, а також надбудовано другий поверх[9][10]. Загалом, на реконструкцію комплексу будівель Губернаторського палацу та будинку віцегубернатора було витрачено 11 682 руб. 75 коп.[11].

З 1958 року у цій будівлі Український заочний політехнічний інститут, Харківський університет переїхав у Будинок Проєктів на майдані Свободи[12]. Нині це головний корпус Української інженерно-педагогічної академії.

2 серпня 2018 року близько 15 години поступило повідомлення про пожежу у приміщеннях та на горищі корпусу № 4 Української інженерно-педагогічної академії (колишній Хімічний корпус Харківського університету)[13][14][15]. Внаслідок пожежі найбільше постраждав дах будівлі з боку вулиці Университетської, від якого майже нічого не лишилося. В інших місцях покрівля обгоріла дуже сильно[16]. По факту пожежі поліція відкрила кримінальне провадження щодо порушення правил пожежної безпеки[17][18][19]. Як стало відомо, попередньою причиною пожежі є порушення правил пожежної безпеки під час проведення ремонтних (вогневих) робіт.[20][21], зокрема, на місці пожежі був виявлений пальник[22]. Однією з причин пожежі, на думку представників Управління культури й туризму Харківської ОДА, стали ремонтні роботи, які були виявлені напередодні спеціальною комісією[23][23][20]. Станом на 2024 рік будівля не законсервована, жодні відновлювальні роботи не проводилися. Від зовнішніх чинників споруда руйнується.

Архітектура

[ред. | ред. код]

Стиль будівлі є перехідною формою від бароко до класицизму. Ошатність центральної частини підкреслюють частково рустовані прості флігелі (спочатку одно-, а пізніше двоповерхові), що обрамляють її з обох боків. Фасад центральної частини прикрашав триарковий портик, над яким розташовувався великий балкон (втрачено). Фасад прикрашають каннельовані іонічні пілястри. По обидва боки будівлі симетрично розташовані аркові в'їзди, виконані у вигляді тріумфальних арок. Центральний об'єм будівлі вищий, ніж флігелі, і багатше оформлений; серед декоративних елементів композиції ніші з вазами.

Меморіальні таблички

[ред. | ред. код]

На будівлі встановлено декілька меморіальних дошок:

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 14 січня 2021 року № 10 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України»
  2. ↑ а б Прогулки по Харькову. Губернаторский дворец на Университетской улице. 2day.kh.ua (рос.). Процитовано 28 травня 2024.
  3. ↑ В. Е. Новгородов. Золотой венец старого Харькова // Университеты: Наука и просвещение. — 2004. — № 3 (13 листопада). Архівовано з джерела 29 липня 2012.
  4. ↑ В. А. Кодин, Т. С. Осипова. Приёмы охраны регенерации стилистически однородных элементов исторической городской среды (на примере харьковского классицизма) // Коммунальное хозяйство городов: Научно-технический сборник. — № 8. — С. 413-421.
  5. ↑ Дьяченко, Н. Т. Университетская горка // Улицы и площади Харькова. — Прапор. — Харьков, 1977.
  6. ↑ Багалей Д. И. Опыт истории Харьковского университета (по неизданным материалам). — Т. 2 (с 1815 по 1835 год). — Х. : Паровая типография и литография М. Зильберберг и С-вья, 1904. — С. 102—105. [Архівовано 5 серпня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ Дали зовут. Дьяченко Н. Т. «Улицы и площади Харькова» (4-е, испр. и доп. X Очерк. Изд. «Прапор»,1977). Университетская горка. [Архівовано 5 серпня 2018 у Wayback Machine.] [Архівовано з першоджерела 23 січня 2016.] (рос.)
  8. ↑ Дьяченко, Н. Т. Университетская горка // Улицы и площади Харькова. — Прапор. — Харьков, 1977.
  9. ↑ Лейбфрейд А. Ю., Полякова Ю. Ю. Харьков. От крепости до столицы. Заметки о старом городе. — Харьков, 2008. — С. 88, 142—143. (рос.)
  10. ↑ Прадідівська слава. Українські пам'ятки. Харків. Університетська вулиця. Університет. Хімічний корпус. Паспортна інформація (1990 р.) [Архівовано 5 серпня 2018 у Wayback Machine.] [Архівовано з першоджерела 19 червня 2016.]
  11. ↑ Багалей Д. И. Опыт истории Харьковского университета (по неизданным материалам). — Т. 1 (1802—1815 г.). — Харьков: Паровая Типография и Литография Зильберберг, 1893—1898. — С. 147. [Архівовано 13 серпня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. ↑ Главный корпус УИПА (Харьков). wikimapia.org. Процитовано 28 травня 2024.
  13. ↑ На Университетской горит здание Инженерно-педагогической академии (видео). KHARKIV Today. 2 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018. (рос.)
  14. ↑ Ольга Куриленко (3 серпня 2018). Возгорание в инженерно-педагогической академии в центре Харькова мог спровоцировать ремонт (видео). Медиа группа «Объектив»,. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018. (рос.)
  15. ↑ Пожару на Университетской присвоили повышенный уровень сложности. Status quo. 2 серпня 2018. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018. (рос.)
  16. ↑ На памятнике архитектуры в центре Харькова полностью сгорела крыша (видео). KHARKIV Today. 3 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018. (рос.)
  17. ↑ Пожар в Инженерно-педагогической академии: полиция открыла уголовное дело. KHARKIV Today. 3 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018. (рос.)
  18. ↑ В полиции рассказали об обстоятельствах пожара в Инженерно-педагогической академии. KHARKIV Today. 3 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018. (рос.)
  19. ↑ Павел Федосенко (2 серпня 2018). Масштабный пожар в здании УИПА будет расследовать полиция. NewsRoom. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018. (рос.)
  20. ↑ а б Ольга Куриленко (3 серпня 2018). Возгорание в инженерно-педагогической академии в центре Харькова мог спровоцировать ремонт (видео). Медиа группа «Объектив»,. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018. (рос.)
  21. ↑ Крыша академии на Университетской загорелась во время ремонтных работ - полиция. Status quo. 3 серпня 2018. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018. (рос.)
  22. ↑ У Харкові знайшли предмет, від якого могла спалахнути академія. Depo.ua. Харків. 3 серпня 2018. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018. (рос.)
  23. ↑ а б Алексей Басакин (3 серпня 2018). Накануне пожара в здании академии проводили незаконный ремонт - ХОГА. MediaPort. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Александр Лейбфрейд, Владимир Реусов, Алексей Тиц. Центр // Харьков: Архитектура, памятника, новостройка. Путеводитель. — Харків : Прапор, 1987.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Губернаторський_палац_(Харків)&oldid=43402375