Забайкальський край — Вікіпедія

Забайкальський край
рос. Забайкальский край
   
Прапор Забайкальського краю Герб Забайкальського краю
КраїнаРосія Росія
Фед. округДалекосхідний
Адмін. центрЧита
ГлаваОсипов Олександр Михайлович
Дата утворення1 березня 2008
Оф. вебсайт75.ru​(рос.)
Географія
Координати54° пн. ш. 118° сх. д. / 54° пн. ш. 118° сх. д. / 54; 118
Площа431 500 км² (12-й)
  • внутр. вод0,2 %
Часовий поясMSK+6 (UTC+9)
Населення
Чисельність1 155 300 (47-й) (2005)
Густота2,6 осіб/км²
Оф. мовиросійська
Економіка
Економ. районСхідно-Сибірський
Коди
ISO 3166-2RU-ZAB
ЗКАТО76
Суб'єкта РФ75, 80
Телефонний(+7)
Карти

Забайкальський край на карті суб'єктів Російської Федерації

Мапа
CMNS: Забайкальський край у Вікісховищі

Забайка́льський край (рос. Забайка́льский край) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Далекосхідного федерального округу.

Адміністративний центр — Чита.

Межує з Амурською і Іркутською областями, республіками Бурятія і Якутія, має зовнішній кордон з Китаєм і Монголією.

Утворений 1 березня 2008 р. в результаті об'єднання Читинської області і Агінського Бурятського автономного округу.

Географія

[ред. | ред. код]
Фізична мапа
Річка Калар

Географічне положення

[ред. | ред. код]

Край займає південний схід Східного Сибіру, який частіше іменують Забайкаллям.

Площа Забайкальського краю становить 431,5 тис. км², що трохи менше площі таких держав (окремо), як Швеція, Марокко, Узбекистан, але більш ніж Японія, Італія або ФРН.

Гідрографія

[ред. | ред. код]

Основні річки: Шилка і Аргунь (витоки Амура), Хілок і Чикой (притоки Селенги), Олекма і Вітім (притоки Лени).

Природа

[ред. | ред. код]

Рослинний світ відрізняється великою різноманітністю. Це пов'язано з складністю геологічної будови, різноманітністю природних умов, тривалою історією розвитку.

Гірський рельєф, що створює різноманітність місць проживань, сприяв збереженню в екологічних нішах реліктів різних геологічних часів. Збереженню їх сприяла відсутність суцільного покривного заледеніння. Корінний зональний рослинний покрив території утворений степовими, лісовими і високогірними рослинними співтовариствами.

При просуванні з південного сходу на північний захід слідують три широтні зони: степова, лісостепова, лісова або тайгова.

Біосферні заповідники

[ред. | ред. код]

Забайкальський край, завдячуючи особливій біосферній значущістю його природних комплексів, має два державні біосферні заповідники — Сохондінський і Даурський. Території відносяться до IX міжнародної категорії. Тут зберігаються особливі умови проживання або зростання рідкісних або унікальних видів рослин і тварин.

На півночі краю передбачається створити Кодарський національний парк, в периферійній частині басейну озера Байкал — Чикойський національний парк. У травні 1999 р. створений національний парк Алханай в Агінському Бурятському автономному окрузі. Вивчаються можливості створення Саханайського і Адун-Челонського національних парків. По міжнародній класифікації національні парки відносяться до ХІ категорії і є для більшості країн, що володіють можливостями для виділення і збереження таких територій, іноді основним засобом економічного розвитку.

Корисні копалини

[ред. | ред. код]

Промислові запаси заліза, вугілля, молібдену, вольфраму, золота, свинцю, цинку, флюориту, будівельних матеріалів. Крупні родовища — Удоканське мідне, Бугдаїнське молібденове, Ново-Широкінське золотополіметалічне, розвідані 16 поліметалічних родовищ (Спаське, Октябрське, Сєверо-Акатуєвське, Савінське 5, Трьохсвятительське і ін).

У кінці 1950-х — середині 1960-х років на території краю були розвідані Удоканське родовище міді, Бугдаїнське і Жірекенське родовища молібдену, Спокойнінське, Орловське і Етикинське рідкометальне, унікальне Стрельцовське родовище урану. Останнє стало сировинною базою для будівництва крупного Приаргунського гірничо-хімічного комбінату і міста Краснокаменська. У 1950-х роках завершена розвідка унікальної за якістю сировини Усуглинського, а також найбільшого в Забайкаллі Гарсонуйського родовищ флюориту.

Уранові родовища

[ред. | ред. код]
  • У вересені 2006 — ВАТ «ТВЕЛ» отримало право на розробку уранових родовищ Аргунське і Жерлове
  • 8 лютого 2007 — ВАТ «Техснабекспорт» виграло конкурс на розробку уранових родовищ Березове і Горне.

Запаси на Березовому родовищі по категорії С2 становлять 3,05 млн т руди і 3481 т урану при середньому вмісті урану в руді 0,114 %. При цьому прогнозні ресурси урану по категорії Р1 становлять 500 т. Запаси Горного родовища по категорії С1 становлять 394 тис. т руди і 1087 т урану, по С2 — 1,77 млн т руди і 4226 т урану. Прогнозні ресурси родовища категорії Р1 становлять 4800 т урану. Запаси Оловського родовища по категорії В+С1 становлять 14,61 млн т руди і 11 898 т урану.

Населення

[ред. | ред. код]

Населення краю — 1 155 300 осіб (2005). Щільність населення — 2,6 осіб/км² (2005), питома вага міського населення — 63,4 % (2005).

Національний склад населення:

Народ Чисельність. (%) (* [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite])
Росіяни 1 037 502 осіб (89,80 %)
Буряти 70 457 осіб (6,1 %)
Українці 11 843 осіб (1,03 %)

Адміністративно-територіальний поділ

[ред. | ред. код]
Типи муніципальних утворень Забайкальського краю

Станом на 2021 рік Забайкальський край поділяється на 4 міських округи, 2 муніципальні округи та 31 муніципальний район:

№
п/п 		Район, округ, міський округ Площа,
км² 		Населення,
осіб (2002) 		Населення,
осіб (2010) 		Населення,
осіб (2021) 		Адміністративний центр Поселення Населені
пункти
1 Агінський район 6071,04 17694 18687 16322 Агінське 13 27
2 Акшинський район 7434,83 12080 10682 8740 Акша 12 15
3 Александрово-Заводський район 7132,29 10844 8726 6909 Александровський Завод 13 27
4 Балейський район 4910,91 24517 20500 16964 Балей 10 32
5 Борзинський район 8848,42 56683 51647 46731 Борзя 17 26
6 Газімуро-Заводський район 14423,18 9578 9407 8356 Газімурський Завод 9 30
7 Дульдургинський район 7185,72 15316 15350 14152 Дульдурга 10 25
8 Забайкальський район 5253,65 20343 20485 20962 Забайкальськ 8 11
9 Калганський район 3232,60 10246 8771 7170 Калга 11 16
10 Каримський район 8005,35 37920 37161 34260 Каримське 13 28
11 Киринський район 16048,29 16016 13650 11712 Кира 14 21
12 Краснокаменський район 5327,57 65907 64597 57428 Краснокаменськ 10 14
13 Красночикойський район 28295,48 21576 19453 17376 Красний Чикой 15 48
14 Могойтуйський район 6269,46 27386 27463 25089 Могойтуй 15 39
15 Могочинський район 25322,86 27225 25508 23611 Могоча 7 32
16 Нерчинський район 5435,26 30694 28455 26665 Нерчинськ 15 36
17 Нерчинсько-Заводський район 9032,03 12556 10782 8798 Нерчинський Завод 14 24
18 Олов'яннинський район 6086,78 49426 43494 34256 Олов'янна 19 40
19 Ононський район 5994,18 13614 11199 9119 Нижній Цасучей 11 23
20 Петровськ-Забайкальський район 8958,05 21110 19351 16565 Петровськ-Забайкальський 13 28
21 Стрітенський район 15739,45 27524 23311 20875 Стрітенськ 14 44
22 Тунгіро-Ольокминський район 42859,40 1643 1432 1328 Тупик 2 5
23 Тунгокоченський район 51448,43 14207 12685 11057 Верх-Усуглі 7 17
24 Ульотівський район 16166,66 21337 18946 17920 Ульоти 10 25
25 Хілоцький район 14831,65 33434 31760 27260 Хілок 12 32
26 Чернишевський район 12940,72 38146 35019 31763 Чернишевськ 18 41
27 Читинський район 15708,00 62221 64642 65987 Чита 23 60
28 Шелопугінський район 4364,55 9773 8369 6443 Шелопугіно 8 25
29 Шилкинський район 6074,09 47453 43194 38291 Шилка 14 43
1 Каларський округ 56691,80 9785 9051 7587 Нова Чара - 9
2 Приаргунський округ 5185,60 26959 21831 18921 Приаргунськ - 31
1 Агінський міський округ 65,00 11817 15667 18392 Агінське - 2
2 Горненський міський округ 6,20 9761 12341 9979 Горний - 1
3 Петровськ-Забайкальський міський округ 300,00 21164 18549 15626 Петровськ-Забайкальський - 1
4 Читинський міський округ 534,00 316643 324444 350861 Чита - 1

Найбільші населені пункти

[ред. | ред. код]

Населені пункти з населенням понад 10 тисяч осіб:

№ Населений пункт Населення,
осіб (2002) 		Населення,
осіб (2010) 		Населення,
осіб (2021)
1 Чита 316643 324444 350861
2 Краснокаменськ 55920 55666 51451
3 Борзя 31460 31379 29387
4 Агінське 11717 15596 18335
5 Петровськ-Забайкальський 21164 18549 15626
6 Нерчинськ 15748 14959 14648
7 Забайкальськ 10210 11769 13293
8 Могоча 13282 13258 12992
9 Чернишевськ 13031 13359 12834
10 Каримське 12440 13037 12771
11 Шилка 14748 13947 12339
12 Шерлова Гора 14623 12489 11592
13 Первомайський 13098 12154 11343
14 Могойтуй 8586 10231 10738
15 Балей 14797 12533 10630
16 Хілок 11152 11539 10320
17 Атамановка 9463 10381 10148
18 Новокручинінський 9817 10166 10075

Утворення Забайкальського краю

[ред. | ред. код]

Попередня робота по об'єднанню Читинської області і Агінського Бурятського автономного округу була почата на рівні влади регіонів в квітні 2006 року. Губернатор Читинської області Равіль Геніатулін, голова адміністрації АБАО Баїр Жамсуєв, глави регіональних парламентів Анатолій Романов і Даши Дугаров поводилися з листом до Президента Росії Володимира Путіна, і 17 листопада 2006 року він підтримав цю ініціативу[1].

Референдум про об'єднання відбувся 11 березня 2007 року. У Читинській області відповіли «Так» на питання:

«Чи згодні ви, щоб Читинська область і Агінський Бурятський автономний округ об'єдналися в новий суб'єкт Російської Федерації — Забайкальський край, у складі якого Агінський Бурятський автономний округ буде адміністративно-територіальною одиницею з особливим статусом, визначуваним статутом краю відповідно до законодавства Російської Федерації?»

90,29 % (535 045 виборців), проти висловилося 8,89 % (52 698). У референдумі взяло участь 72,82 % виборців Читинської області[2]. У Агінському Бурятському автономному окрузі за об'єднання висловилося 94 % (38 814 виборців), проти — 5,16 % (2 129 виборців), у референдумі взяло участь 82,95 % виборців округу[3].

23 липня 2007 року Президент Росії Володимир Путін підписав федеральний конституційний закон «О утворення у складі Російської Федерації нового суб'єкта Російської Федерації в результаті об'єднання Читинської області і Агінського Бурятського автономного округу», прийнятий Державною Думою 5 липня 2007 р. і схвалений Радою Федерації 11 липня 2007 р.

12 жовтня 2008 р. будуть проведені вибори депутатів Законодавчих зборів Забайкальського краю першого скликання[4].

5 лютого 2008 року, депутатами Читинської обласної думи і Агінської окружної Думи був вибраний перший губернатор Забайкальського краю — Равіль Геніатулін.

Оренда землі Китаєм

[ред. | ред. код]

За повідомленнями преси, китайська компанія «Хуае Сінбан», яка знаходиться в провінції Чжецзян, підписала з урядом Забайкальського краю договір про передачу в оренду 115 тис. га землі на 49 років. Китайці будуть вирощувати там ріпак та інші сільськогосподарські культури.

Обсяг китайських інвестицій повинен скласти близько 24 мільярдів рублів. Серед умов договору — не тільки передача в оренду цих земель, але потім, у разі успішної роботи протягом трьох років, ще 200 000 гектарів. При цьому журналісти посилаються на китайську газету «Женьмінь жибао», яка і оприлюднила новину. «Пустище знаходиться в Забайкаллі, протяжність його спільного кордону з півднем і південним сходом Китаю і Монголією становить 1500 км. За оголошеними розрахунками, оренда перелогових земель і пасовищ складе 250 рублів за гектар на рік, загальна сума за 49 років складе 176 млн юанів (близько 28 млн доларів)»[5] Забайкальські електронні ЗМІ опублікували статтю з заголовком «Нас подарують Китаю?»[6]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://archive.today/20120731173326/www.gazeta.ru/news/lenta/2006/11/17/n_1005441.shtml Газета.ру
  2. ↑ [Виборча комісія Читинської області, Результати референдуму (рос.). Архів оригіналу за 10 листопада 2007. Процитовано 19 травня 2008. Виборча комісія Читинської області, Результати референдуму (рос.)]
  3. ↑ [Виборча комісія Агінського Бурятського автономного округу, Результати референдуму (рос.). Архів оригіналу за 17 грудня 2013. Процитовано 19 травня 2008. Виборча комісія Агінського Бурятського автономного округу, Результати референдуму (рос.)]
  4. ↑ «РБК», «Підписаний закон про утворення Забайкальського краю», 23 липня 2007 (рос.). Архів оригіналу за 8 січня 2008. Процитовано 19 травня 2008.
  5. ↑ Китай берет Сибирь в аренду. Только начало?. www.mk.ru. Архів оригіналу за 24 січня 2016. Процитовано 11 січня 2016.
  6. ↑ Нас подарят Китаю? | Архив публикаций СМИ Забайкальского края. www.chita.ru. Архів оригіналу за 19 липня 2014. Процитовано 11 січня 2016.

Література

[ред. | ред. код]
  • (рос.) Энциклопедия Забайкалья: Читинская область [в 2-х томах] / Гл. ред. Р. Ф. Гениатулин. — Новосибирск : Наука, 2000. — 302 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Zabaykalsky Krai
 Іркутська область  Республіка Саха
 Бурятія  Амурська область
Монголія Монголія КНР КНР
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Забайкальський_край&oldid=42178964