Табалов Олександр Миколайович — Вікіпедія

Олександр Миколайович Табалов
Народився12 жовтня 1957(1957-10-12) (67 років)
місто Кіровоград
ГромадянствоУкраїна Україна
ДіяльністьБізнесмен
Alma materЦНТУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Посаданародний депутат України[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Партіябезпартійний

Україна Народний депутат України
7-го скликання
безпартійний (ВО «Батьківщина») 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014

Олександр Миколайович Табалов (нар. 12 жовтня 1957, Кіровоград) — український бізнесмен, був обраним народним депутатом по багатомандатному загальнодержавному округу політичної партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» на чергових виборах 28 жовтня 2012 року. Співвласник молочної компанії «Волошкове поле». Співзасновник Благодійної фундації родини Табалових.

Освіта

[ред. | ред. код]

1979 р. — Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинобудування, спеціальність — шляхові машини та обладнання, кваліфікація — інженер-механік[2].

Трудова та підприємницька діяльність

[ред. | ред. код]

Працював у міжобласному управлінні «Оргводоканал»[3], на виробничих підприємствах управління культури.

1992 р. — заснував власну справу — виробниче об'єднання «Формула»[4]. До складу ВО «Формула» входять 24 підприємства, які розташовані у 5 областях України.

2001 р. — очолив правління ВАТ «Кіровоградський хлібозавод»[2].

В 2009 році Олександр Табалов заснував ТОВ «Молочна компанія „Волошкове поле”»[5]. Того ж року в рамках реструктуризації напрямку молочного бізнесу Табалових підприємство стало акціонером ПрАТ «Юрія»[6] та ПрАТ «Первомайський молочно-консервний комбінат»[7].

На парламентських виборах 2012 р. був обраний народним депутатом України за списком Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина». Член Комітету Верховної Ради з питань бюджету.

З 2017 року родина Табалових інвестує у видобувний бізнес. ТОВ «Укрлітійвидобування» є власником спецдозволу на розробку Полохівського родовища літієвих руд[8][9]. Як йдеться на сайті YouControl, кінцевим бенефіціарним власником в ТОВ «Укрлітійвидобування» є син Олександра Табалова - Сергій Табалов із часткою 99,9%[10].

Згідно AgroPolit з посиланням на Фокус у 2017 бізнесмен посів 74 місце серед найбільш заможних українців, що є 3-тім місцем в категорії аграріїв[11]. Окрім того, Олександр з 2017 року ходить у рейтинги 100 найбагатших українців[12][13]. Станом на 2020 рік його статки оцінюються в $110 млн[14].

Благодійність

[ред. | ред. код]

Олександр Табалов є співзасновником Благодійної фундації родини Табалових[15]. Операційну діяльність організації провадить його син Андрій Табалов. Загалом з початку повномасштабного вторгнення підприємства родини Табалових допомогли ЗСУ на понад 20 000 000 грн[16][17][18][19].

Скандали

[ред. | ред. код]

Олександр Табалов після обрання народним депутатом на чергових виборах 28 жовтня 2012 року мав конфлікт з керівництвом парламентської фракції політичної партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина». У перший день роботи Верховної Ради 7 скликання тодішня об'єднана опозиція, а саме представники ВО «Свобода», звинуватити Олександра Табалова та його сина Андрія Табалова у небажанні входити до складу Об'єднаної опозиції[20]. Після чого в парламенті сталася бійка за участі депутатів ВО «Свобода», Олександра та Андрія Табалових[21][22][23]. В результаті цього скандалу Олександр Табалов вирішив залишитися позафракційним народним депутатом[24][25].

В контексті Табалова Олександра Миколайовича, в засобах масової інформації згадується голосування за диктаторські закони 16 січня 2014 року, яке відбувалось шляхом підняття рук. Втім пізніше Табалови заперечили участь у голосуванні та надали фото та відеодокази тодішньому керівництву Апарату ВРУ[26][27][28].

З лютого 2014 року народний депутат Олександр Табалов увійшов до складу депутатської групи «Економічний розвиток» у Верховній Раді України, і залишався у складі зазначеної депутатської групи  до завершення каденції Верховної Ради VII скликання[29].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  2. ↑ а б Табалов Олександр. LIGA (укр.). Процитовано 5 лютого 2025.
  3. ↑ Табалов Олександр Миколайович. LB.ua. 21 лютого 2023. Процитовано 5 лютого 2025.
  4. ↑ Табалов Олександр - досьє, зв'язки, кар'єра, біографія, сім'я. The Page (укр.). 29 червня 2020. Процитовано 5 лютого 2025.
  5. ↑ Олександр Табалов: Біографія, досьє, фото Олександр Табалов. forbes.ua (укр.). 28 січня 2025. Процитовано 29 січня 2025.
  6. ↑ Волошкове поле (рос.). Процитовано 29 січня 2025.
  7. ↑ Kitsoft. Посольство України в Республіці Казахстан - Комерційні пропозиції українських компаній. kazakhstan.mfa.gov.ua (ua) . Процитовано 29 січня 2025.
  8. ↑ Полохівське родовище літію: відповідальний видобуток через оцінку впливу на довкілля. UkrLithiumMining LLC (ULM) (укр.). Процитовано 29 січня 2025.
  9. ↑ Найбільше літієве родовище України відійшло Табаловим та Кривецькому-«Пупсу». НАШІ ГРОШІ (укр.). Процитовано 29 січня 2025.
  10. ↑ УКРЛІТІЙВИДОБУВАННЯ — Код ЄДРПОУ 37153919. youcontrol.com.ua. Процитовано 29 січня 2025.
  11. ↑ В 10-ку найбагатших людей України увійшли 3 аграрії. agropolit.com. 12 травня 2017. Процитовано 19 травня 2021.
  12. ↑ 100 найбагатших: Табалов – 46-й, Порошенко – 12-й. Весь Кіровоград - Суб'єктивно та упереджено про Кропивницький та область (укр.). 6 травня 2019. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 19 травня 2021. [Архівовано 2021-05-19 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Коваленко, Наталка; Закалюжний, Микола (12 грудня 2012). «Герої дня» – Табалови. Хто ж вони?. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 5 лютого 2025.
  14. ↑ Александр Табалов — Forbes.ua. forbes.ua (рос.). Процитовано 19 травня 2021.
  15. ↑ Благодійна фундація родини Табалових | Інтервʼю. tabalovsfoundation.com.ua (укр.). Процитовано 5 лютого 2025.
  16. ↑ Благодійна фундація родини Табалових передала 30 FPV-дронів військовим Миколаївщини. Novosti-N (ua) . Процитовано 9 лютого 2025.
  17. ↑ Благодійна фундація родини Табалових передала для розвідників дрон SHARK. Гард.City (укр.). Процитовано 9 лютого 2025.
  18. ↑ Фонд Табаловых передал для фронта автомобиль Volkswagen (фото). News.Telegraf (рос.). 29 січня 2025. Процитовано 9 лютого 2025.
  19. ↑ «Це звичайний спосіб збереження грошей у часи інфляції»: депутат у 2023 році купив собі два годинники за майже мільйон гривень. Slidstvo.info (укр.). Процитовано 9 лютого 2025.
  20. ↑ У нас Табалови вже були б у реанімації – свободівець. ТСН.ua (укр.). 12 грудня 2012. Процитовано 13 лютого 2025.
  21. ↑ Тушка Табалов ховається в Раді за колонами регіоналів (фото)
  22. ↑ Тушка Табалов пришел в Раду и уселся среди регионалов
  23. ↑ Тушка Табалов ледь не розорився через виборчу кампанію опозиції (відео)
  24. ↑ Редакція "Гречки" (30 листопада 0001). Якого «кольору» тепер нардепи від Кіровоградщини?. Гречка - Новини Кропивницький (англ.). Процитовано 13 лютого 2025.
  25. ↑ Путь «тушек»: Табаловым не привыкать менять ориентацию. Архів оригіналу за 14 грудня 2012. Процитовано 16 січня 2013. [Архівовано 2012-12-14 у Wayback Machine.]
  26. ↑ Депутат Табалов заявив, що не розумів, за що голосує, а його батько взагалі не голосував. KP.UA (укр.). Процитовано 9 лютого 2025.
  27. ↑ Александр Табалов: Мы не голосовали за законы 16 января — это подтверждают фото и видео хода заседания. Telegraf (рос.). 23 січня 2014. Процитовано 9 лютого 2025.
  28. ↑ parashutist100 (17 січня 2014), Конец демократии в Украине. Начало тоталитарного строя., процитовано 9 лютого 2025
  29. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 5 лютого 2025.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Табалов_Олександр_Миколайович&oldid=44615618