Ландик Валентин Іванович — Вікіпедія

Ландик Валентин Іванович
Народився	22 листопада 1946(1946-11-22) (78 років) Часів Яр, Артемівський район, Донецька область
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	політик, інженер-механік
Alma mater	Донбаська державна машинобудівна академія
Науковий ступінь	доктор економічних наук[d]
Членство	Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада	народний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України[3], народний депутат України[4] і народний депутат України[5]
Партія	Партія регіонів
Мати	Олександра Володимирівна
Брати, сестри	Ландик Володимир Іванович
У шлюбі з	Неллі Володимирівна
Діти	Наталя і Андрій
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014

Валенти́н Іва́нович Ла́ндик (нар. 22 листопада 1946, м. Часів Яр, Артемівський район, Донецька область) — український промисловець і політик. Кандидат технічних наук (1997), доцент (1999), доктор економічних наук (2003).

Засновник Партії Праці. Один зі співзасновників та член Партії регіонів.^[6] Президент федерації настільного тенісу України (1997—2018)^[7]

Освіта: Краматорський індустріальний інститут, металургійний факультет (1964—1969), інженер-механік, «Обробка металів»; кандидатська дисертація «Розробка та дослідження вдосконалених технологічних методів обробки металів тиском при виробництві деталей побутових холодильних приладів»; докторська дисертація «Формування інноваційної стратегії великих машинобудівних підприємств» (Інститут економіки промисловості НАНУ, 2003).

08.-09.1969 — інженер-конструктор III категорії, 09.1969-05.70 — ст. інженер-технолог, Штеровський метизний завод, м. Міусинськ Луганської області.

05.1970-06.71 — служба в армії, в/ч 03192, Ленінградський ВО.

08.-10.1971 — майстер цеху ланцюгів № 1, 10.1971-09.73 — ст. інж.-технолог, 09.1973-02.77 — заступник нач. цеху ланцюгів № 3 з виробництва, 02.1977-01.80 — начальник цеху № 4, 01.1980-05.82 — начальник цеху ланцюгів № 3 Артемівського машинобудівного заводу «Перемога праці».

05.1982-11.85 — секретар парткому Артемівського машинобудівного заводу «Перемога праці».

11.1985-09.87 — директор Донецького заводу продовольчого машинобудування. 09.1987-06.93 — генеральний директор ВО «Електропобутмаш» (ПРаТ «Норд»), м. Донецьк. 06.1993-04.94 — Віце-прем'єр-міністр України з питань зовнішньоекономічної діяльності та інвестицій. 09.1993-08.94 — голова Агентства міжнародного співробітництва та інвестицій. 08.1993-02.95 — голова Міжвідомчого комітету України у справах ЄС.

1998-99 — президент ЗАТ «Група Норд», м. Київ. 1999—2001 — президент ПРаТ «Норд», м. Донецьк. 2001-02 — генеральний директор, головне підприємство ПРаТ «Група Норд», м. Донецьк.

Засновник та голова Партії праці (з 12.1992; 04.1998-11.2000 — Партія труда). Співголова Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України» (11.2000-03.2001), заступник голови Партії регіонів (03.2001-05.03).

Радник Прем'єр-міністра на громадських засадах (03.2003-02.05). Довірена особа кандидата на пост Президента України В. Януковича в ТВО № 44 (2004-05).

2001—2018 — Президент «АТ Норд». Вітання Валентина Ландика до 50-ти річного ювілею компанії NORD.^[8]

Батько Іван Петрович (1914—1979); мати Олександра Володимирівна (1923—1998); брат Володимир Ландік (1949) — український промисловець і політик, народний депутат України, член фракції Партії регіонів (через неуважність паспортистки у братів виявилися різні прізвища)^[9].

Народний депутат України 2-го скликання з 04.1994 (2-й тур) до 04.1998, Ленінський виборчий округ № 114, Донецької області. Голова підкомітету з зовнішньоекономічних зв'язків, заступник голови Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД. Член (уповноважений) групи «Незалежні».

1998 — кандидат в народні депутати, виборчий округ № 45 Донецької області. Зняв кандидатуру. 03.1998 — кандидат в народні депутати від блоку «Партія праці та Ліберальна партія — разом!», № 2 в списку.

Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-04.06, виборчий округ № 44 Донецької області, висунутий блоком «За єдину Україну!». За 46.61 %, 20 суперників. На час виборів: президент ПРат «НОРД» (м. Донецьк), член Партії регіонів. Член фракції «Єдина Україна» (05.-06.2002), член фракції «Регіони України» (06.2002-09.05), член фракції Партії «Регіони України» (з 09.2005), член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (з 06.2002).

Народний депутат України 5-го скликання з 25.05.2006 до 23.11.2007 р. від Партії регіонів, № 18 в списку. Член Комітету з питань економічної політики (з 07.2006), член фракції Партії регіонів (з 05.2006).

Народний депутат України 6-го скликання з 23.11.2007 до 12.12.2012 р. від Партії регіонів, № 18 в списку. Член комітету з питань бюджету.

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.^[10]

Восени 2013 року виступав проти підписання Україною угоди про асоціацію з Європейським союзом.^[11]

Президент Федерації настільного тенісу України з 1997 до 2018 р.; голова правління Всеукраїнської громадської організації «Україна. Порядок денний на XXI ст.»; заступник голови Політвиконкому Партії регіонів (з 04.2003); член президії і член правління Міжнародного союзу машинобудівників (з 03.2001).

Член Міжрегіональної асоціації промисловців України (з 1992), УСПП (з 1995). Академік Міжнародної академії холоду (з 1995).

Захоплення: настільний теніс.

Кандидат технічних наук (1997), доцент (1999), доктор економічних наук (2003).

Автор (співавтор) понад 50 наукових праць, зокрема автор монографії «Исследование технологических особенностей производства и использования в условиях машиностроительного предприятия холоднокатанных листов с переменной шереховатостью» (1996), брошур: «НОРД» и его люди" (1993), «Знаю куда идем…» (1994), «О реформах» (1994), «Еще имеет Украина шанс…» (1994), «Оздоровление экономики Украины через возрождение потребления» (2000), «Меморандум президента (откровения современного лидера)» (2002).

Відповідно до рішення РНБО України від 22 листопада 2024 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України  від 22 листопада 2024 року № 779/2024 позбавлений усіх Українських нагород.^[12]

• Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2003).
• Переможець Всеукраїнської акції «Золота фортуна» (1998).^[13]
• Знаки «Шахтарська слава» III (1974), II (1979), I ст. (1984).
• Ордени «За заслуги» III (08.1999), II ст. (07.2002), I ст. (08.2011).
• Герой України (з врученням ордена Держави, 21 листопада 2006).
• Ордени «За трудові досягнення» IV ст. (2000), «Слава на вірність Вітчизні» III ст. (1999).

• Ім'ям Ландика названа вулиця Петрівського району м. Донецька.
• Почесний громадянин Донецька^{[джерело?]}

• Ландик Валентин Іванович на сайт ВРУ [Архівовано 29 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Політична Україна сьогодні
• «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.»
• База даних Дело [Архівовано 9 серпня 2010 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про українського політика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.