Продивус Володимир Степанович — Вікіпедія

Продивус Володимир Степанович
Народився8 грудня 1962(1962-12-08) (62 роки)
СРСР Шахан, Карагандинська область
ГромадянствоУкраїна Україна
Місце проживанняВінниця
Діяльністьполітик, боксер, боксерський функціонер
Alma materВінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського (1986); Тернопільська академія народного господарства; Міжрегіональна академія управління персоналом; Українська академія державного управління при Президентові України
ЧленствоВерховна Рада України VII скликання
ПосадаГолова Ради директорів корпорації «Прем'єр-Фінанс», голова Наглядової ради ВАТ «Мостобуд», віце-президент AIBA
ПартіяПартія регіонів
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений будівельник України
Заслужений будівельник України
Сайтprodyvus.com.ua
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014

Володимир Степанович Продивус (нар. 8 грудня 1962(19621208), Шахан, Карагандинська область, Казахстан) — радянський боксер; український підприємець і спортивний функціонер. Колишній президент Федерації боксу України (з 2008[1] по червень 2022[2] і з травня 2024[3]до жовтня 2024[4]), почесний президент футбольного клубу «Нива» (Вінниця). Народний депутат України 7-го скликання.

У 1988 році розпочав комерційну кар'єру, ставши комерційним директором у виробничій організації «Буковина».[5][6] В українських ЗМІ неодноразово називався відомим кримінальним авторитетом.[7][8][9][10] Також журналістські розслідування пов'язують його з «бурштиновою мафією»[11][8][9][10].

Один зі 148 депутатів Верховної Ради України 7-го скликання, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події Волинської трагедії 1942—1944 років. Голосував за Диктаторські закони 16 січня 2014 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині шахтаря. У 1963 році сім'я Продивусів переїхала до України в містечко Новий Буг Миколаївської області, а згодом — на Вінниччину. З 1977 року проживає у Вінниці, почав займатися боксом[12].

Рано залишився без батька. Разом з братом стали годувальниками сім'ї, заробляли гроші на ліки та лікування мами — інваліда першої групи. Після автомобільної аварії мама не вставала з ліжка. Володимир піклувався про неї до останніх днів.

Записався до секції боксу, став чемпіоном області. Дворазовий чемпіон України, переможець Спартакіади України, 5 разів брав участь у чемпіонатах СРСР, виборов «бронзу» на Кубку Радянського Союзу і був серед кандидатів до збірної СРСР з боксу.

У 1986 році закінчив факультет фізичного виховання Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Пізніше — Тернопільську академію народного господарства за спеціальністю «фінанси», Міжрегіональну академію управління персоналом (присвоєно кваліфікацію «магістр психології») та Українську академію державного управління при Президентові України (присвоєно кваліфікацію «магістр державного управління»).

Кандидат наук з державного управління (2016)[12].

Кар'єру розпочав як тренер із боксу у одній із шкіл Вінниці. Служив у Радянській Армії з 1986 до 1988 року.[13]

У 1988 році став комерційним директором у виробничій організації «Буковина», де пропрацював три роки.[5][6]

Пов'язаний із кримінальними угрупуваннями наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років, про що писали різні ЗМІ. Прізвище Продивуса фігурує у книжці Миколи Мельниченка, який відомий касетним скандалом.[14]

Працював на керівних посадах кількох компаній, більшість з яких сьогодні складає кістяк бізнес-групи «Прем'єр-фінанс». Також став акціонером найбільшої в Україні мостобудівної компанії «Мостобуд» і був обраний головою наглядової ради цього акціонерного товариства. Компанії довіряли будівництво найвідповідальніших стратегічних об'єктів, серед яких масштабні позакласні мостові споруди в Запоріжжі, Подільсько-Воскресенський мостовий перехід у Києві, реконструкція мосту Патона у Києві.

У 2002 році балотувався до Верховної Ради України як самовисуванець у виборчому окрузі № 11, Вінницька область. В окрузі посів 2-е місце, набравши 17 % голосів (переміг Віктор Антемюк, 28 %)[15].

Голова Ради директорів корпорації «Прем'єр-Фінанс», що об'єднує 30 підприємств Вінницької області з харчової та переробної галузі промисловості, торгівлі та побутового обслуговування, фармації та юриспруденції. До складу корпорації входять такі підприємства як ВАТ «Вінницямолоко», ВАТ «Муровано-Куриловецький завод мінеральної води „Регіна“», ВАТ «Вендичанський комбінат хлібопродуктів», ЗАТ «Вінницький універмаг», ВАТ «Вінницяфармація», ЗАТ «Акцент» оптовий ринок «Привокзальний», готельний комплекс «Південний Буг» та інші підприємства Вінниччини[16][17].

У 2024 році Володимир Продивус через підставних осіб придбав на аукціоні Білгород-Дністровський морський торговельний порт в Одеській області[18].

Спортивний функціонер

[ред. | ред. код]

З 1992 по 2004 Володимир Продивус був президентом боксерського клубу «Акцент» (Вінниця).

Був головою Вінницької обласної федерації футболу, з липня 2004 почесним президентом ФК «Нива».

Перебував у керівництві Федерації боксу України з 2005 р. З 2008[19] до червня 2022 року[2] був її президентом.

З 2012 по 2014 — член виконавчого комітету Міжнародної федерації аматорського боксу (AIBA).

Восени 2020 року висловив підтримку генеральному секретарю Федерації боксу Росії Умару Кремльову на виборах президента Міжнародної федерації аматорського боксу (AIBA)[20] Він також написав лист-звернення, у якому закликав представника Росії балотуватися на пост президента AIBA. У цьому листі він називав Кремльова «другом» та «найкращим кандидатом»[21].

З 2022 р. є віце-президентом AIBA[12][22], яка визнавала його президентом ФБУ.

13 травня 2024 тимчасово повернувся на посаду президента ФБУ[3], проте остаточно програв суд проти ФБУ, і втратив посаду з 23 жовтня 2024, коли набрала законної сили постанова Верховного Суду[4].

Критика

[ред. | ред. код]

Наступний президент Федерації боксу України Кирило Шевченко звинуватив Продивуса у масштабних розкраданнях:

Все державне фінансування проходило через минулого президента Федерації боксу Володимира Продивуса. Весь бюджет вони, як і до цього, багато років розкрадали … У 2021 році він підробив результати виборів у Федерації боксу України та намагався втримати крісло президента. Останній раз це відбувалося з явними порушеннями … За правилами мало голосувати хоча б 17 федерацій із 27, 12 федерацій одразу написали йому протест, але він все одно провів вибори президента за зачиненими дверима у своєму офісі в «Мостобуді». Потім підробили підписи та оголосили, що Продивус став президентом … Володимир Продивус у перший день війни, тобто в день повномасштабного вторгнення, поїхав із країни … А головне — розповідає всім, що він президент Федерації України. Він це робить, щоб «відмивати» гроші. У них там спонсор «Газпром». Наприклад, виділяють 20 мільйонів доларів на бокс, вони вкладають 5 млн, а всі інші забирають собі.

— Кирило Шевченко, [23]

Головний тренер любительської збірної України з боксу Дмитро Сосновський звинуватив Продивуса у розвалі українського боксу[24].

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

Один зі 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події Волинської трагедії 1942—1944 років[25]. Цей вчинок народних депутатів України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду[26].

Голосував за Диктаторські закони 16 січня 2014 року[27].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги» II ст. (15 серпня 2012) — за значний особистий внесок у розвиток олімпійського руху, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національної збірної команди України на XXX літніх Олімпійських іграх у Лондоні[28]
  • Орден «За заслуги» III ст. (12 жовтня 2011) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного спорту, досягнення високих результатів, зміцнення міжнародного авторитету України[29][30]
  • Заслужений будівельник України
  • орден «За розбудову України» імені Михайла Грушевського IV ступеня, Хрест пошани «За відродження України» II ступеня, орденський знак «Слава на вірність Вітчизні» II ступеня, орден Святого Рівноапостольного князя Володимира III ступеня РПЦвУ.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ФЕДЕРАЦІЯ БОКСУ УКРАЇНИ ПІДБИЛА ПІДСУМКИ 2012 РОКУ ТА ПЕРЕОБРАЛА ПРЕЗИДЕНТА ФЕДЕРАЦІЇ НА НОВИЙ ЧОТИРИРІЧНИЙ ОЛІМПІЙСЬКИЙ ЦИКЛ / КИЇВСЬКА МІСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ФЕДЕРАЦІЇ БОКСУ УКРАЇНИ, 17 січня 2013. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 24 січня 2017.
  2. ↑ а б Данило Слесь (15 червня 2022). Продивуса позбавлено посади: Мін'юст вніс до реєстру нового президента Федерації боксу України. Дзеркало тижня.
  3. ↑ а б Ексрегіонал Продивус оголосив про повернення на посаду президента ФБУ. Champion.com.ua (укр.). 13 травня 2024. Процитовано 13 травня 2024.
  4. ↑ а б Продивус остаточно програв суд і втратив посаду президента ФБУ. Champion.com.ua (укр.). 1 листопада 2024. Процитовано 1 листопада 2024.
  5. ↑ а б Володимир Продивус: регіонал-боксер із кримінальним минулим. Політека (укр.). 10 жовтня 2018. Процитовано 11 вересня 2019.
  6. ↑ а б Станет ли спорт профессией для украинских спортсменов?. СПОРТ.UA (рос.). Процитовано 14 вересня 2019.
  7. ↑ Мельниченко Н. Кто есть кто. На диване президента Кучмы. Юрий Кравченко. Часть вторая, Украинская правда, 25.12.2002.
  8. ↑ а б Павлов В. Винничанин Володимир Продивус попал в скандал со стрельбой на Ровенщине. / 14.05.2014 20minut.ua(укр.)
  9. ↑ а б Регионал Продивус «засветился» на бандитской «стрелке» в лесу с автоматчиками., 20.05.2014 / Телеканал ТСН.ua
  10. ↑ а б В сети появилось видео, подтверждающее участие нардепа Продивуса в перестрелке под Ровно 9 мая [Архівовано 2016-12-25 у Wayback Machine.] / 112 Украина, 14/05/2014.
  11. ↑ Вінницький підприємець Володимир Продивус видобуватиме бурштин на Рівненщині. vlasno.info. 24 грудня 2016. Процитовано 09.07.2019.
  12. ↑ а б в https://www.iba.sport/wp-content/uploads/2021/05/CV-Volodymyr-Prodyvus-for-AIBA-1-1.pdf
  13. ↑ Продивус Владимир — биография. Обозреватель (російською) . Процитовано 14-09-2019.
  14. ↑ Хто є хто. На дивані президента Кучми. Юрій Кравченко. Частина друга. Українська правда (укр.). Процитовано 15 вересня 2019.
  15. ↑ Результати голосування в одномандатному виборчому окрузі № 11 Вінницька область (Офіційна сторінка ЦВК). Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 9 вересня 2010.
  16. ↑ Корпорація «Прем'єр-Фінанс». Каталог підприємств України (rada.com.ua)
  17. ↑ Владимир Продивус, досье (Деловая столица) [Архівовано 24 травня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  18. ↑ Покупцем Білгород-Дністровського порту виявився екснардеп Продивус: угоду можуть скасувати. Економічна правда (укр.). 6 грудня 2024. Процитовано 6 грудня 2024.
  19. ↑ Владимира Продивуса переизбрали главой Федерации бокса Украины. СПОРТ.UA (рос.). Процитовано 14 вересня 2019.
  20. ↑ Україна підтримала кандидатуру росіянина на пост глави Міжнародної федерації боксу. УНІАН
  21. ↑ Федерація боксу України підтримала Кремльова. Офіційний лист Champion.com.ua
  22. ↑ Board of Directors. IBA (амер.). Процитовано 14 березня 2024.
  23. ↑ "Діти плакали, але проявили позицію держави": Шевченко про корупцію, російський вплив у боксі та протистояння з Продивусом. sport.novyny.live. 23 ЖОВТНЯ 2022. Процитовано 15.11.2022.
  24. ↑ Сосновський: Сильної команди в нас немає, лише окремі боксери. Champion.com.ua (укр.). 13 березня 2024. Процитовано 14 березня 2024.
  25. ↑ Депутати зі «списку 148-ми»: Ми не зрадники (СПИСОК). Радіо Свобода (укр.). Процитовано 14 вересня 2019.
  26. ↑ Kolesnikova, I. P.; Petrusevych, T. V.; Zublenko, O. V. (11 січня 2016). СТАВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ ДО ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЖИВУТЬ З ВІЛ. Інфекційні хвороби. № 4. doi:10.11603/1681-2727.2015.4.5530. ISSN 1681-2727. Процитовано 14 вересня 2019.
  27. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 14 вересня 2019.
  28. ↑ Указ Президента України від 15 серпня 2012 року № 474/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
  29. ↑ Указ Президента України № 978/2011 від 12 жовтня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 15 жовтня 2011.
  30. ↑ Президент нагородив переможців та призерів Чемпіонату світу-2011 з боксу // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 12.10.2011

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Продивус_Володимир_Степанович&oldid=44098313