Транспорт Беніну — Вікіпедія

Транспорт Беніну M:
Транспортна система Беніну (англ.)
Транспортна система Беніну (англ.)
Територія
Площа112,6 тис. км² (102-ге)
Рельєфрівнинний
Найвища точкагора Сакобаро (658 м)
Повітряний
Аеропортів6 (171-ше)
Наземний
Автошляхів16,0 тис. км (120-те)
Залізниць438 км (118-те)
Водний
Узбережжя121 км
Головний портЛоме
Водних шляхів150-те км (101)
Найдовша річкаВеме (480 кілометр)
Адміністрування
Органгалузеві міністерства

Транспорт Беніну представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим і лагунним) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 112 622 км² (102-ге місце у світі)[1]. Форма території країни — витягнута в меридіональному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 670 км, зі сходу на захід — 325 км[2][3]. Географічне положення Беніну дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи між Америкою, Європою та Азією з Австралією; сухопутне сполучення між країнами Західної Африки[4].

Історія становлення і розвитку

[ред. | ред. код]

Автомобільний

[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Беніні, станом на 2006 рік, дорівнює 16 000 км, з яких 1 400 км із твердим покриттям і 14 600 км без нього (119-те місце у світі)[1].

Залізничний

[ред. | ред. код]

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 438 км (118-те місце у світі), з яких 438 км вузької 1000-мм колії[1].

Повітряний

[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 6 аеропортів (171-ше місце у світі), з них 1 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і5 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 0 (1);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 1 (1);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 0 (2);[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 1 повітряним судном[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 112,4 тис. осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 805,3 тис. тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

Бенін є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — TY, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Беніну мають літерний код ІКАО, що починається з — DB[1].

Водний

[ред. | ред. код]

Морський

[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Котону. СПГ-термінали для імпорту скрапленого природного газу діє в порту Котону.

Річковий

[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2011 року становила 150 км (101-ше місце у світі)[1]. Сезонна навігація Нігером на північному кордоні.

Міський громадський

[ред. | ред. код]

Державне управління

[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерства житлово-комунального господарства і транспорту та морської економіки та портової інфраструктури. Станом на 3 жовтня 2014 року міністерства в уряді Паскаля Купакі очолювали Натонде Аке та Руфін Нансунон, відповідно[6].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и к л м Benin : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 22 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005.
  3. Дубович І. А., 2008.
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Benin : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 22 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Англійською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]