Транспорт Молдови — Вікіпедія
Транспорт Молдови | |
---|---|
Територія | |
Площа | 33,9 тис. км² (140-ве) |
Рельєф | височинний |
Найвища точка | гора Баланешти (430 м) |
Повітряний | |
Аеропортів | 7 (169-те) |
Наземний | |
Автошляхів | 9,5 тис. км (138-ме) |
Залізниць | 1,2 тис. км (86-те) |
Водний | |
Узбережжя | 0 км |
Головний порт | Джурджулешти |
Водних шляхів | 558 км (82) |
Трубопровідний | |
Трубопроводів | 1906 км |
Адміністрування | |
Орган | Міністерство транспорту і шляхів сполучення |
Голова | міністр Юріу Чиринчиуч |
Транспорт Молдови представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 33 851 км² (140-ве місце у світі)[1]. Форма території країни — видовжена в субмеридіональному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 340 км, зі сходу на захід — 270 км[2][3]. Географічне положення Молдови дозволяє країні контролювати як сухопутні так і річкові транспортні шляхи між Україною і Румунією[4].
Загальна довжина автошляхів у Молдові, станом на 2012 рік, дорівнює 9 352 км, з яких 8 835 км із твердим покриттям і 517 км без нього (137-ме місце у світі)[1].
Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 1 171 км (86-те місце у світі), з яких 1 157 км широкої 1520-мм колії, 14 км стандартної 1435-мм колії[1].
У країні, станом на 2013 рік, діє 7 аеропортів (169-те місце у світі), з них 5 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 2 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):
- довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 1 (0);
- від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 2 (0);
- від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 2 (1);
- коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (1)[1].
У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 3 авіапідприємства, які оперують 12 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 1 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 489,63 тис. тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].
Молдова є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — ER, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Молдови мають літерний код ІКАО, що починається з — LU[1].
Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 121 морського судна з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (45-те місце у світі), з яких: балкерів — 7, суховантажів — 88, інших вантажних суден — 1, танкерів для хімічної продукції — 3, вантажно-пасажирських суден — 7, нафтових танкерів — 2, рефрижераторів — 1, ролкерів — 11, спеціалізованих танкерів — 1[1].
Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 63 (Болгарії — 1, Данії — 1, Єгипту — 5, Греції — 1, Ізраїлю — 2, Лівану — 1, Пакистану — 1, Румунії — 2, Російської Федерації — 5, Сирії — 5, Туреччини — 18, Великої Британії — 3, України — 14, Ємену — 4)[1].
Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2011 року становила 558 км (82-ге місце у світі)[1]. Головні водні транспортні артерії країни: Дністер, Прут і Дунай.
Загальна довжина газогонів у Молдові, станом на 2013 рік, становила 1 906 км[1].
Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту і шляхів сполучення. Станом на 6 січня 2017 року міністерство в уряді Павела Філіпа очолював Юріу Чиринчиуч[6].
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Moldova : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 29 January. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ Дубович І. А., 2008.
- ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
- ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
- ↑ Moldova : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 29 January. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
- (англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
- (англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
- (англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
- (англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
- (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
- Карти транспортної системи Молдови на Вікісховищі.
- Карти Молдови — Perry–Castañeda Library Map Collection.
- (рос.) Добірка публікацій про Молдову з часопису «Вокруг света».