Козакове — Вікіпедія
село Козакове | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Одеська область |
Район | Роздільнянський район |
Тер. громада | Новоборисівська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA51140110080049346 |
Облікова картка | Козакове |
Основні дані | |
Засноване | 1900 |
Населення | 232 |
Площа | 0,48 км² |
Густота населення | 483,33 осіб/км² |
Поштовий індекс | 67153 |
Телефонний код | +380 4859 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 47°3′23″ пн. ш. 30°4′17″ сх. д. / 47.05639° пн. ш. 30.07139° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 145 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 67153, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, с. Полішпакове, вул. Центральна, 5 |
Карта | |
Мапа | |
Козако́ве (у минулому — хутір Козака) — село в Україні, у Новоборисівській сільській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 232 осіб.
До 17 липня 2020 року було підпорядковане Великомихайлівському району, який був ліквідований[1].
Вперше на картах Російської імперії хутір Козакова з'являється в 70 рр 19 столітті.
Хутір виник на землях поміщика Брашевана і його синів. Всі православні були прихожанами Брашувановской Покровської церкви (1807 році побудованої).
Юридичні возаімоотношенія з поміщиком будувалися на оплату десятини від врожаю. Земля перебувала в оренді.
1865 році поряд з хутором проходить залізниця, таким чином роблячи використання земель навколо більш економічно вигідним і привертає німецьких колоністів, що надалі призводить до виникнення німецьких хуторів Байтельсбахера, Паідельшпак і Сутера
С 1923 року після організації Одеської губернії Козакова в ходить до складу Подколінскої сільрадм Цебриківського району.
З 1924 по 1928 в Козакова були переселени жителі Київської та Волинської губерній в складі 51 сімей 222 чоловік
Станом на 1 вересня 1946 року село входило до складу Підколінської сільської Ради[2].
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 263 особи, з яких 125 чоловіків та 138 жінок.[3]
За переписом населення 2001 року в селі мешкали 232 особи.[4]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 87,07 % |
молдовська | 11,21 % |
російська | 1,72 % |
- ↑ Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 Серпня 2020. Процитовано 25 липня 2020.
- ↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. — К.: Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 390.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 Липня 2014. Процитовано 30 вересня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 Липня 2014. Процитовано 30 вересня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 Липня 2014. Процитовано 30 вересня 2019.
- Сборная таблица Военно-Топографической карты Российской империи (Ф.Ф Шуберт.3 версты в одном дюйме) Сьемка 1846—1863
- Список населенных пунктов. Некоторые справчныя даныя по Тираспольскому уезду. Херсонской губерни. Одесса 1907
- Микола Заєць. Цебриківський (Гофнунгстальський) Край Одесса ,2011
- Немецкие колонии [Архівовано 10 Червня 2016 у Wayback Machine.]
- Сайт Краевед [Архівовано 17 Січня 2021 у Wayback Machine.]
- Казаково на сайте Верховной рады Украины[недоступне посилання з квітня 2019] (укр.)
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |