Мала Сквирка — Вікіпедія

село Мала Сквирка
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Білоцерківський район
Тер. громада	Фурсівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA32020250060091019
Основні дані
Засноване	1500
Населення	481
Площа	14 км²
Густота населення	34,36 осіб/км²
Поштовий індекс	09154
Телефонний код	+380 4563
Географічні дані
Географічні координати	49°40′16″ пн. ш. 29°57′0″ сх. д. / 49.67111° пн. ш. 29.95000° сх. д. / 49.67111; 29.95000
Середня висота над рівнем моря	175 м[1]
Водойми	р.Сквирка
Місцева влада
Адреса ради	с. Яблунівка, вул. Центральна, 66
Карта
Мала Сквирка
Мала Сквирка
Мапа
Мала Сквирка у Вікісховищі

Мала́ Скви́рка — село в Україні, у Білоцерківському районі Київської області. Населення становить 481 осіб.

У давнину було два поселення із назвою «Сквира» (менше у гирлі р. Сквирки при впадінні її в Рось — тепер це с. Мала Сквирка Білоцерківського району; більше — при впадінні р. Домантівки в Сквирку, тепер це м. Сквира.) І. М. Желєзняк вважала, що гідронім Сквирка можна датувати періодом ще до VI ст. н. е.

Біля села Мала Сквирка річка пробивається крізь скелясту місцевість, підвищені береги. Ще й зараз на крутому правому березі є висока скеля біля колишнього городища. Назву річки Сквирка виводять із давньоруського діалектного слова «сквира», що означає «тріщина, щілина»

За даними другої половини ХХ – початку ХХІ ст. у східній частині Малої Сквирки, а саме на мисі при усті р. Сквирки знаходиться середньовічне руське городище площею 1,2 га. По периметру пам’ятки збереглися залишки валів. Схили городища ескарповані – на 3-3,5 метри нижче краю розташована ділянка з ровом та валом. Його східний схил невисокий (близько 5 метрів) та пологий. Біля підніжжя городища простягнувся рів, що перерізає його напільну частину. Зараз городище зайняте кладовищем. З напільного боку городища розташоване сучасне йому селище. Частина східної надрічної тераси задернована, а її решта, що знаходиться під сівооборотом, прилягає до схилу городища і також має середньовічний культурний шар. У південному напрямку (під стадіоном і сусідніми садибами) фіксується ґрунтовий могильник, нівельований внаслідок господарської діяльності.

За підсумками спостережень середини – другої половини ХІХ ст. вважалося, що Малосквирківське городище слід датувати ХІІ-ХІІІ століттями. На підставі нових даних хронологія цієї пам’ятки розширена до ХІ-ХІІІ століть.

На частині середньовічних пам’яток Малої Сквирки зафіксовано випадкові знахідки 15 вислих печаток ХІ-ХІІ століть. Найцікавішим з малосквирківських молівдовулів є печатка із зображенням св. Іоанна Предтечі (на лицьовому боці) та грецьким текстом з іменами Георгія й Іоанна (на зворотньому боці).

Ще дві видані печатки атрибутовані як такі, що належали великим князям київським Всеволоду Ярославичу та Мстиславу Ростиславичу Хороброму. З решти попередньо атрибутовані О. Алфьоровим печатки київського тисяцького Ратибора, єпископа новгородського Івана Поп’яна, а також князів Мстислава Великого і В’ячеслава Володимировичів, Ізяслава і Ростислава Мстиславичів, Рюрика Ростиславича (?) та Святослава Всеволодовича. Лише одна з малосквирківських печаток знайдена поза посадом – імітація чи підробка, виготовлена шляхом вирізання.

Окрім вислих печаток на теренах Малої Сквирки знайдено також вісім митних пломб. Вони окреслюють досить значний за тривалістю період торговельної активності в граді на усті Сквирки, що тривав, щонайменше, з другої половини ХІ до другої половини ХІІІ ст. включно. Особливо слід наголосити на важливості верхньої межі цього періоду, адже він свідчить про те, що Середнє Поросся лишалося в системі оптової торгівлі Русі і після погрому Києва в 1240 р., а сам град на усті Сквирки лишався важливим місцевим торговельним центром впродовж кількох перших десятиліть монгольського панування у Руській землі.

В селі народився Міхеєв Михайло Віталійович — Герой Радянського Союзу.

• Алфьоров О. Печатка Ярослава-Іоанна Святополковича-Михаїловича // XIX Краєзнавчі читання імені о. Петра Лебединцева. 19 грудня 2013 р. — Біла Церква, 2013. — С. 5-14.
• Железняк І. М. Рось і етнолінгвістичні процеси Середньо-наддніпрянського Правобережжя. — К., 1987. — С. 106.
• Никонов В. А. Краткий топонимический словарь. — М., 1966. — С. 384–385.
• Павлюченко В. Полеміка щодо печатки з іменами Георгій та Іоанн з Малої Сквирки // XXV Краєзнавчі читання імені о. Петра Лебединцева. 5 лютого 2015 р. — Біла Церква, 2015. — С. 5-12.
• Павлюченко В. Висла печатка Великого князя Київського Всеволода Ярославовича, знайдена у с. Мала Сквирка // XXII Краєзнавчі читання імені о. Петра Лебединцева. 19 червня 2014 р. — Біла Церква, 2014. — С. 11-12.
• Павлюченко В., Чернецький Є. Вислі печатки ХІ-ХІІ ст. з с. Мала Сквирка Білоцерківського району // XIX Краєзнавчі читання імені о. Петра Лебединцева. 19 грудня 2013 р. — Біла Церква, 2013. — С. 5-14.
• Чернецький Є. Пам’ятки середньовічного Поросся: митні пломби з граду на усті Сквирки (село Мала Сквирка) // Сфрагістичний щорічник. — Київ: Антиквар, 2016. — Випуск VI. — С. 276-288.

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.