12,7×108 мм — Вікіпедія

12,7×108 мм
Тип набою:боєприпас великокаліберного кулемета
Країна-виробник:СРСР СРСР
Час експлуатації:кінець 1930-тих — досі
Було використано:СРСР та колишні республіки
Війни та конфлікти:Друга світова війна, Афганістан, війни в Чечні, Грузії, Іраку, та інші конфлікти за участі СРСР та інших країн
Характеристики
Тип гільзицентрального запалення, без виступаючої закраїни
Діаметр кулі, мм:12,98 мм (0,511 дюйм)
Діаметр шиї гільзи, мм:13,95 мм (0,549 дюйм)
Діаметр плеча гільзи, мм:18,90 мм (0,744 дюйм)
Діаметр фланця гільзи, мм:21,70 мм (0,854 дюйм)
Товщина фланця гільзи, мм:1,90 мм (0,075 дюйм)
Довжина гільзи, мм:108 мм (4,3 дюйм)
Довжина набою, мм:147,50 мм (5,807 дюйм)
Об'єм гільзи, см3:22,72 см3 (350,6 гр H2O)
Максимальний тиск, МПа:360 МПа (52 000 psi)
Балістичні властивості
Вага/тип кулі Швидкість Енергія
48,3 г (745 гр) API B32 820 м/с (2 700 фут/с) 16 240 Дж (11 980 фут⋅фунтс)
55,4 г (855 гр) API BS 820 м/с (2 700 фут/с) 18 625 Дж (13 737 фут⋅фунтс)
Джерело: world.guns.ru
12,7-мм патрон з бронебійно-запалювальною кулею

Великокаліберний набій 12,7×108 мм з бронебійної кулею Б-30 був створений в СРСР у 1930 році як боєприпас для великокаліберного кулемета. Незабаром була створена бронебійно-запалювальна куля Б-32 і бронебійно-запалювально-трасувальна куля БЗТ[1].

Вперше використано у великокаліберному кулеметі ДК (Дегтярьов великокаліберний).

Варіанти куль

[ред. | ред. код]

До 1938 року набій був модернізований, для нього були створені нові кулі:

  • Бронебійно-запалювальна куля Б32 зі сталевою серцевиною — основна. При стрільбі з кулемета ДШКМ по сталевий броні середньої твердості RHA (стандарту НАТО) бронепробивність кулі Б32 становить 20 мм/500 м/0 град. від нормалі.
  • Бронебійно-запалювальна трасувальна куля БЗТ-44
  • МДЗ — куля запалювальна миттєвої дії

Обидва останніх варіанти куль, зазвичай, складають лише частину боєкомплекту великокаліберних кулеметів.

Застосування

[ред. | ред. код]

Набій використаний в таких типах зброї (перелік не повний):

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Гнатовский Н. И., Шорин П. А. История развития отечественного стрелкового оружия. — М.: Военное изд-во Министерства обороны СССР, 1959, с. 235

Література

[ред. | ред. код]
  • Военный энциклопедический словарь. М.: Воениздат. 1984.
  • Мураховский В. И., Федосеев С. Л. (1997). Оружие пехоты. М.: Арсенал-Пресс.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]