Í — Вікіпедія

Í
Латинська абетка
A	B	C	D	E	F	G
H	I	J	K	L	M	N
O	P	Q	R	S	T	U
V	W	X	Y	Z
Додаткові і варіантні знаки
À	Á	Â	Ã	Ä	Å	Æ
Ā	Ă	Ą	Ȧ	Ả	Ɐ	Ɑ
Ɓ	Ƀ	Ç	Ć	Ĉ	Ċ	Ȼ
Č	Ɗ	Ď	Ð,ð	Ɖ,ɖ	Đ,đ	È
É	Ê	Ë	Ē	Ė	Ę	Ě
Ə	Ɠ	Ĝ	Ğ	Ġ	Ģ	Ƣ
Ɡ	Ĥ	Ħ	Ì	Í	Î	Ï
Ī	Į	İ	I	IJ	Ĵ	Ķ
Ḱ	Ǩ	Ƙ	Ⱪ	Ļ	Ł	Ĺ
Ľ	Ŀ	LJ	Ñ	Ń	Ņ	Ň
N̈	Ɲ	Ƞ	Ŋ	NJ	Ò	Ó
Ô	Õ	Ö	Ǫ	Ø	Ő	Œ
Ơ	Ƥ	Ɋ	ʠ	Ŕ	Ř	Ɍ
Ɽ	ß	ſ	Ś	Ŝ	Ṡ	Ş
Š	Þ	Ţ	Ť	Ŧ	Ⱦ	Ƭ
Ʈ	T̈	Ù	Ú	Û	Ü	Ū
Ŭ	Ů	Ű	Ų	Ư	Ŵ	Ⱳ
Ẋ	Ý	Ŷ	Ÿ	Ɏ	Ƴ	Ẑ
Ẕ	Ȥ	Ⱬ	Ź	Ż	Ƶ	Ž

Í, í — літера розширеного латинської абетки, утворена буквою I з додаванням акута. Використовують у фарерській, угорській, ісландській, чеській, словацькій і татарській мовах, де вона часто вказує на довгий /i/ (ee в англійському слові feel). Ця форма також зустрічається в каталонській, ірландській, італійській, окситанській, португальській, іспанській, арагонській, галісійській, леонській, навахо та в'єтнамській мовах як варіант літери «і». У латинській мові довге i ⟨ꟾ⟩ використовують замість í для довного звуку /i/.

Í — 11-та літера фарерської абетки і позначає /ʊi/ .

Í — 16-та літера угорської абетки, 12-та — ісландської, 16-та — чеської та 18-та - словацької. Вона передає /iː/.

Í — 14-та літера татарської абетки (на основі Заманаліфа). Вона передає /ɨɪ/ .

У в'єтнамській абетці í — це мішковий тон (високий тон) «i».

У китайській мові піньінь í — тон янпін (阳平, високий тон) «і».

В іберо-романських мовах «í» вважають не буквою, а буквою «і» з наголосом. Її використовують для позначення складу «і» з ненормальним наголосом.

Í/í — варіант I з акутом; вона передає /i/, що несе тонічний акцент. Її використовують лише в тому випадку, якщо це остання буква слова, за винятком словників або коли інша вимова може вплинути на значення слова: víola («порушує», pronounced [ˈviːola]) і viòla («фіолетовий», pronounced ['vjɔːla ]).