Малишев Володимир Степанович — Вікіпедія

Ця стаття має виражений рекламний характер. Будь ласка, допоможіть, переписавши рекламний вміст згідно з нейтральною точкою зору та вилучивши недоречні зовнішні посилання. (січень 2024)

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (Січень 2024)

Володимир Степанович Малишев
Народився	26 липня 1950(1950-07-26) (74 роки) м.Донецьк
Громадянство	Україна
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Посада	народний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3]
Військове звання	Генерал-полковник міліції
Партія	Партія регіонів
Нагороди	Орден преподобного Іллі Муромця 2 ступеня Орден преподобного Нестора Літописця 2 ступеня Орден Почаївської ікони Божої Матері Орден 1025-річчя Хрещення Київської Русі Орден Української Православної Церкви свт. Петра Могили
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
5-го скликання 6-го скликання 7-го скликання
Партія регіонів	12 грудня 2012	—

Ма́лишев Володи́мир Степа́нович (26 липня 1950, м.Донецьк) — генерал-полковник міліції України^[4], Народний депутат України V, VI, VII скликань від Партії регіонів (2006—2014 рр.), кандидат юридичних наук (2013), Заслужений юрист України (1997 р.)

Народився 26 липня 1950 року Донецьку у сім'ї металурга та домогосподарки.

44 школа Ленінського району м. Донецька  з 1957 по 1965 рік

45 школа Ленінського району м. Донецька з 1965 по 1967 рік.

У 1974 році закінчив вечірнє відділення Донецького металургійного технікумуза спеціальністю «Технік-металург».

З 1975 по 1980 рік навчався у Харківському юридичному інституті, спеціальність: «Правознавство»; кваліфікація: юрист.

З 1989 по 1991 рік навчався в Академії МВС СРСР, спеціальність: «Організація управління у сфері правопорядку», кваліфікація: юрист-організатор.

З 1967 по 1969 рік — слюсар цеху металевих конструкцій Донецького металургійного заводу.

З 1971 по 1975 рік — старший контролер відділу технічної якості мартенівського цеху Донецького металургійного заводу.

З березня 2005 по травень 2006 року обіймав посаду директора департаменту з безпеки АТ «Систем Кепітал Менеджмент»

• З листопада 1969 по листопад 1971 рік — служба у Групі радянських військ в Німеччині

• 05.1975 — 06.1976 — дільничний інспектор міліції Куйбишевського райвідділу внутрішніх справ м. Донецька. Перший вчитель — Дмитро Єгорович Баличевцев.
• 06.1976 — 10.1978 — інспектор з профілактичної служби ОКР Куйбишевського РВВС м. Донецька
• 10.1978 — 02.1980 — слідчий слідчого відділу Куйбишевського РВВС м. Донецька
• 02.1980 — 11.1983 — заступник начальника Куйбишевського РВВС м. Донецька
• 02.1984 — 04.1984 — начальник Калінінського РВВС м. Донецька
• 04.1984 — 03.1988 — начальник Куйбишевського РВВС м. Донецька
• 03.1988 — 08.1989 — заступник начальника УВС Донецького міськвиконкому
• 01.1991 — 03.1994 — начальник Калінінського РВВС м. Донецька
• 04.1994 — звільнений з МВС України у зв'язку з обранням суддею Калінінського районного суду м. Донецька
• 04.1994 — 05.1995 суддя Калінінського районного суду м. Донецька
• 05.1995 — 06.1998 — заступник начальника Управління — начальник слідчого управління МВС України в Донецькій області
• 06.1998 — 05.2000 — перший заступник начальника, начальник УБОЗ УМВС України в Донецькій області.
• 05.2000 — 01.2005 — начальник УМВС України в Донецькій області.

Депутат Донецької облради (03.2002 — 04.2006), член Комісії з питань економічної політики, бюджету і фінансів

06.2006 — 11.2007 — народний депутат Верховної Ради України 5-го скликання (від Партії регіонів, № 64 у списку). Член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з 07.2006)

З 11.2007 — народний депутат Верховної Ради України 6-го скликання (від Партії регіонів, № 64 у списку) Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з 12.2007), голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення і парламентського контролю за діяльністю органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів (з 01.2008).

З листопада 2012 по 27 листопада 2014 — народний депутат Верховної Ради України VII скликання (№ 62 у партійному списку Партії Регіонів України) Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з 12.2007), голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення і парламентського контролю за діяльністю органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів.

• «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо введення відповідальності за незаконні дії стосовно отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів», прийнятий в 5.04.2007 р. Основна мета закону — введення кримінальної відповідальності за незаконні дії з отруйними та сильнодіючими лікарськими засобами, у тому числі з отруйним лікарським засобом «Трамадол».
• «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо кваліфікації злочинів та правопорушень)», ухвалений як Закон України 4 червня 2009 р. Основна мета — зниження мінімальної вартості майна, за крадіжку якого настає кримінальна відповідальність.
• «Про внесення змін до Закону України „Про міліцію“ щодо вдосконалення соціального захисту працівників міліції», прийнятий 18 березня 2009 року. Метою прийняття даного закону є збереження досягнутого рівня соціального захисту працівників міліції, запобігання спроб перепрофілювати заклади охорони здоров'я, підпорядковані в даний час МВС України, що загрожувало б їх розбазарюванню і втратою.
• "Про внесення змін до статей 155,156 Кримінального кодексу України (щодо розбещення неповнолітніх), прийнятий у 25.09.2008 р.
• "Про внесення змін до статей 304 та 323 Кримінального Кодексу України (щодо посилення відповідальності за злочини проти сім'ї та дітей), прийнятий у 01.10.08 р.
• «Про внесення змін до Закону України „Про застосування амністії в Україні“, прийнятий 02.06.2011. Вступив у законну силу з 01.01.2012 року. Прийняття Закону у новій редакції сприяло утвердженню дійсно гуманних засад у суспільстві і в той же час унеможливлює застосування амністії до осіб, засуджених за вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів.

Співавтор книжок: «Історія Донецької міліції» (2000), «Анатомія зла» (2001), «Кар'єра жертви» (2002), «Легенда донецького футболу» (2006 рік)

Одружений, має 2 дітей

• Орден «За Заслуги» III ступеня (03 липня 2002 р.)^[5]
• Орден «За Заслуги» II ступеня (26 липня 2010 р.)^[6]
• Орден преподобного Іллі Муромця 2 ступеня (2002 рік)
• Орден преподобного Нестора Літописця 2 ступеня (2008 рік)
• Орден святого рівноапостольного князя Володимира 2 ступеня (2010 рік)
• Почесний знак МВС України (2000).

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [Архівовано 15 лютого 2016 у Wayback Machine.]