Байсаров Леонід Володимирович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Байсаров.
Байсаров Леонід Володимирович
Народився19 липня 1947(1947-07-19) (77 років)
Горлівка, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
Діяльністьполітик, гірничопромисловець
Відомий завдякипрезидент ПАТ Шахтоуправління «Покровське»
Alma materНТУ ДП і ДонНУ
Науковий ступінькандидат технічних наук
ЗакладШахтоуправління «Покровське»
ЧленствоВерховна Рада України VII скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посадагенеральний директор, народний депутат України і народний депутат України
ПартіяПартія регіонів
Конфесіяправославний
Нагороди
СайтСайт
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014

Картка на сайті Верховної Ради України

Байсаров Леонід Володимирович (нар. 19 липня 1947, с. Микитівка) — український політик і промисловець; народний депутат України; герой України; президент ПАТ Шахтоуправління «Покровське»; президент Благодійного фонду «Надія» (з 1998 р.).

Колишній член Партії регіонів. Був одним з депутатів, що голосували за «Диктаторські закони» у січні 2014 року[1]. Восени 2020 року очолив Донецький обласний осередок новоствореної партії Порядок[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

1972 року закінчив Дніпропетровський гірничий інститут, гірничий інженер; 1999 року — Донецький державний університет, фінансист. Кандидат технічних наук, захистив дисертацію «Обґрунтування параметрів і розробка технології комбінованого способу підтримки виробок, що використовуються повторно» в 2004 році, у Національному гірничому університеті.

1972—1975 рр. — гірничий майстер, заступник начальника дільниці, начальник дільниці, шахтоуправління 39 комбінату «Шахтарськантрацит», м. Шахтарськ.

1975—1990 — гірничий майстер, заступник начальника дільниці, начальник дільниці, заступник директора з виробництва шахти ім. О. Г. Стаханова ВО «Красноармійськвугілля» (м. Димитров, нині Мирноград).

1990—1996 — директор шахти «Красноармійська-Західна № 1» (м. Красноармійськ, нині Покровськ). З 1996 по 2002 рр. — директор шахти, голова правління ВАТ Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна № 1». Довірена особа кандидата на посаду Президента України від Януковича в ТВО № 49 (2004–05 рр.).

З квітня 2002 по березень 2005 — Нардеп 4-го скликання, обраний за виборчим округом № 49 (Донецька область)., висунений блоком «За єдину Україну!».

Член фракції «Єдина Україна» (травень — червень 2002 р.), член фракції «Регіони України» (червень 2002 р. — вересень 2005 р.), член фракції Партії регіонів «Регіони України» (з вересня 2005 р.), голова підкомітету з питань стратегії розвитку галузі, інвестицій та приватизації Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з червня 2002 р.).

З 2002 р. голова наглядової ради ВАТ Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна № 1».

З 2010 р. — генеральний директор ПАТ Шахтоуправління «Покровське».

Нагороди

[ред. | ред. код]

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2003 р.)[3]. Почесний член Міжнародної академії наук з екології, безпеки людини і природи. Почесний шахтар (1987 р.). Заслужений шахтар України (серпень 1995 р.). Ордени «За заслуги» III ст. (серпень 1997 р.)[4], II ст. (серпень 2000 р.)[5], I ст. (серпень 2003 р.)[6]. Медаль «За трудову відзнаку» (1986 р.). Знаки «Шахтарська слава» III, II та I ст. Знаки «Шахтарська доблесть» III та II ст. Герой України (з врученням ордена Держави, 27 серпня 2004 р.)[7].

  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (4 липня 2012) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурно-освітній розвиток Донецької області, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 80-річчя утворення області[8]
  • Почесний шахтар (1987).
  • Заслужений шахтар України (1995)[9].
  • Нагороджений знаками Шахтарська слава ІІІ, ІІ, І ступенів.
  • Нагороджений знаками Шахтарська доблесть ІІІ, ІІ, I ступенів.
  • Діяльність в інтересах УПЦ МП відзначена орденами Святого Князя Володимира I та IV ступенів, «Слава на вірність Вітчизні» II ступеня, Преподобного Нестора Літописця I ступеня, Ярослава Мудрого V ступеня.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 14 травня 2021.
  2. ↑ Сенникова, Анастасия (20.09.2020). Состоялась объединенная областная конференция партии «Порядок». 06239.com.ua - Сайт города Покровска и Мирнограда (рос.) . Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 14.05.2021.
  3. ↑ Указ Президента України від 23 грудня 2003 року № 1480/2003 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2003 року»
  4. ↑ Указ Президента України від 29 серпня 1997 року № 919/97 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги" працівників вугільної промисловості»
  5. ↑ Указ Президента України від 22 серпня 2000 року № 1010/2000 «Про відзначення державними нагородами України працівників вугільної промисловості»
  6. ↑ Указ Президента України від 27 серпня 2003 року № 932/2003 «Про нагородження працівників вугільної промисловості з нагоди професійного свята Дня шахтаря»
  7. ↑ Указ Президента України від 27 серпня 2004 року № 1007/2004 «Про присвоєння Л. Байсарову звання Герой України»
  8. ↑ Указ Президента України № 433/2012 від 4 липня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Донецької області». Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 6 липня 2012.
  9. ↑ Указ Президента України від 27 серпня 1995 року № 808/95 «Про присвоєння почесних звань України працівникам вугільної промисловості»

Посилання

[ред. | ред. код]
Це незавершена стаття про українського політика.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Байсаров_Леонід_Володимирович&oldid=43396571