Малиновський Олександр (священник) — Вікіпедія

	о. Олександр Малиновський
	Апостольський адміністратор Лемківщини
	Апостольський адміністратор Лемківщини
5 лютого 1941 — вересень 1945
Обрання:	5 лютого 1941
Церква:	УГКЦ
Попередник:	о. Яків Медвецький
Народження:	12 січня 1889; Жуків, нині Золочівський район Львівська область Україна
Смерть:	18 листопада 1957 (68 років); Бредфорд, Англія
Прийняття священичого сану:	1925

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Малиновський.

Олександр Малиновський (12 січня 1889, Жуків — 18 листопада 1957, Бредфорд)^[1] — священник, церковний і громадський діяч, член УГВР.

Життєпис

Народився в сім'ї священника Івана Малиновського, пароха парафій в селах Жуків та Кропивна Золочівського повіту та Валерії Перфецької.

Навчався у Перемиській чоловічій гімназії та правничому факультеті Львівського університету.

Після навчання відбув однорічну добровільну службу в австрійській армії, звідки повернувся в старшинсьому ранзі.

У 1912 році під час Першої Балканської війни призваний до війська і направлений до австрійського прикордоння до Боснії.

В 1914 році знову мобілізований до армії та скерований на фронт, як старшина (поручник, пізніше - старший поручник) 80 полку піхоти.

Під час визвольних змагань - сотник УГА. Був комендантом залоги в повітовому місті Золочів.

Душпастирська праця:

У 1925 році сотрудник, в 1926-1932 роках - перфект у місті Золочів.

1932 - 1939 — віце-ректор Львівської греко-католицької семінарії.

1937-1939 - ректор Християнського інтернату у Львові.

У 1932 році іменований радником митрополичої капітули.

У 1939 році спрямований митрополитом Андреєм Шептицьким на Лемківщину для проведення реєстрації речей музейної вартості в греко-католицьких храмах.

В 1941—1945 — апостольський адміністратор Лемківщини.

11 — 15 липня 1944 року поблизу сіл Недільна та Сприня на Самбірщині відбулися Установчі збори Української Головної Визвольної Ради — підпільного парламенту і уряду України, в яких О. Малиновський не зміг взяти участі, але був обраний членом УГВР.

На еміграції (за допомогою УПА перебрався на Захід) — ректор Української Католицької Духовної Семінарії у Німеччині.

з 1950 — Генеральний вікарій УГКЦ у Великій Британії. На цьому місці служіння о. О. Малиновський замінив хворого о. Володимира Маланчука, редемпториста.^[2]

Помер у місті Братфорд (Англія), похований на лондонському кладовищі Кенсінґтон.

Примітки

↑ Блажейовський Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії… — С. 292.
↑ Mcvay, Rev Dr Athanasius D. (22 червня 2018). Annales Ecclesiae Ucrainae: “In Exile No Longer” : Holy Family Cathedral Celebrates 50 years. Annales Ecclesiae Ucrainae. Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 10 листопада 2018.

Джерела

Мельник І. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів: Центр Європи, 2008. — 384 с.: 330 іл. ISBN 978-966-7022-79-2
Блажейовський Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том ІІ. — Духовенство і Релігійні Згромадження: англійською мовою. — Львів–Київ: КМ Академія, 2004. — 570 С. — ISBN 966-518-225-0.

Посилання

Дужий П. Роман Шухевич — Політик, Воїн, Громадянин
Кравець Р. Олександер Малиновський [Архівовано 23 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Українці в Сполученому Королівстві. Інтернет-енциклопедія
Father Oleksandr Malynowskyj † [Архівовано 22 квітня 2017 у Wayback Machine.] // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.)

[1] Блажейовський Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії… — С. 292.

[2] Mcvay, Rev Dr Athanasius D. (22 червня 2018). Annales Ecclesiae Ucrainae: “In Exile No Longer” : Holy Family Cathedral Celebrates 50 years. Annales Ecclesiae Ucrainae. Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 10 листопада 2018.

[1]

[2]

п о р Керівництво українських державницьких структур (1940-ві — 1950-ті)
Українське Державне Правління (з 30.06.1941)	Голова та керівник ресорту соціальних реформ — Ярослав Стецько Перший заступник голови і міністр здоров'я — Мар'ян Панчишин, заступники— Роман Осінчук, Олександр Барвінський Другий заступник голови — Лев Ре́бет Міністр оборони — Всеволод Пе́трів, заступники — Роман Шухевич та Олекса Гасин Міністр внутрішніх справ — Володимир Лисий, заступник — Кость Паньківський Міністр державної безпеки — Микола Лебедь Міністр зовнішніх справ — Володимир Стахів, заступник — Олександр Марітчак Міністр справедливості (судове міністерство) — Юліян Федусевич, заступник — Богдан Дзерович Міністр народного господарства — Юліян Павликовський, держсекретарі — Дмитро Яців та Роман Ільницький Міністр сільського господарства — Євген Храпливий Міністр фінансів — Ілярій Ольховий Міністр лісництва — Андрій Пясецький Міністр освіти і віровизнання — Володимир Радзикевич Міністр інформації та пропаганди — Олесь Гай-Головко, держсекретарі — Осип Позичанюк, Ярослав Старух Міністр політичної координації — Іван Климів Міністр пошти і телеграфу — Н. Мороз Начальник державної канцелярії — Михайло Росляк Комісар Української народної міліції м.Львова — Євген Врецьона Заступник референта СБ — Іван Равлик
Українська Головна Визвольна Рада (з 11-15 липня 1944)	Учасники 1-го Великого Збору Кирило Осьмак — Президент УГВР, Іван Вовчук — Третій віцепрезидент УГВР, Ростислав Волошин — Генеральний секретар внутрішніх справ УГВР, о. Іван Гриньох — Другий віцепрезидент УГВР, Микола Дужий — Секретар Президії УГВР (з 12 вересня 1944 — в.о. Президента), Микола Лебідь — Генеральний секретар закордонних справ УГВР, Омелян Логуш — член ЗП УГВР, Катерина Мешко, Василь Мудрий — Перший віцепрезидент УГВР, Зенон Пеленський — член Президії УГВР, Йосип Позичанюк — 1-й Голова Бюро інформації УГВР (15.07.1944 — †22.12.1944) Василь Потішко — член ЗП УГВР, Мирослав Прокоп — член Президії УГВР, Дарія Ребет — член Президії УГВР, Павло Турула — член ЗП УГВР, Петро Чуйко — співпрацівник при УГВР і ЗП УГВР, Лев Шанковський — член ЗП УГВР, Павло Шумовський — член ЗП УГВР, Роман Шухевич — Голова Генерального секретаріату УГВР. Ярослав Біленький — Генеральний суддя УГВР. Дали згоду на членство в УГВР, але не змогли взяти участь у Зборі: Іван Багряний — член УГВР, Євген Врецьона — член ЗП УГВР, о. Микола Галянт — член УГВР, о. Олександр Малиновський — член УГВР, Василь Охримович — член УГВР і ЗП УГВР (1946 — 1951), Кооптовані члени УГВР: Осип Дяків-«Горновий» — заст.голови Генерального Секретаріату (друга половина 1950 — †28.11.1950) проф.«Г.Зелений» — член УГВР (1949), Василь Кук — заст.голови, і згодом Голова Генерального Секретаріату УГВР, Петро Федун-«Полтава» — 3-й Голова Бюро інформації УГВР (1946 — †23.12.1951) і заст.голови Генерального Секретаріату УГВР, о. Микола Хмільовський — член УГВР, Ніл Хасевич — член УГВР (1949 — †4.03.1952); Роман Кравчук-«Петро» — член УГВР (1950 — †21.12.1951), президент УГВР (1951). Михайло Дяченко-«Марко Боєслав» — член УГВР (1950 — †23.02.1952);
Українська Повстанська Армія	Роман Шухевич (травень 1943 — †5.03.1950) • Василь Кук (липень 1950 — арешт 23 травня 1954)
Головний Військовий Штаб (ГВШ УПА)	Дмитро Грицай-Перебийніс (січеь 1944 — † грудень 1945) • Олекса Гасин-Лицар (січень 1946 — † 31.01.1949)
УПА-Північ	Дмитро Клячківський-«Клим Савур» (1944 — †12.02.1945) • Михайло Медвідь-«Карпович-Крем'янецький» (лютий 1945 — †4.06.1945) • Іван Литвинчук-«Дубовий» (1945 — †19.01.1951)
УПА-Захід	Олександр Луцький-«Андрієнко» (липень 1943 — серпень 1944) • Василь Сидор-«Шелест» (вересень 1944 — †14.04.1949)
УПА-Південь	Омелян Грабець-«Батько» (літо 1943 — †10.06.1944) • Василь Кук-«Леміш» (червень 1944 — )
УПА-Схід	Командир не призначений
СБ ОУН	Микола Лебедь (березень 1940 — березень 1941) • Микола Арсенич (березень 1941 — †23 січня 1947) • в.о. Ярослав Дякон (січень 1947 — †9 листопада 1948)