Клячківський Дмитро Семенович — Вікіпедія

Дмитро-Роман Клячківський
Полковник
Загальна інформація
Народження	4 листопада 1911(1911-11-04)[1] Збараж, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Смерть	12 лютого 1945(1945-02-12)[1] (33 роки) Оржів, Ровенський район, Ровенська область, Українська РСР, СРСР
Alma Mater	Станиславівська українська гімназія
Псевдо	«Блонд», «Охрім», «Роман», «Клим Савур», «Білаш», «Панас Мосур», «Омелян Кримський»
Військова служба
Роки служби	1942–1945
Війни / битви	Друга світова війна
Командування
УПА-Північ
Нагороди та відзнаки
Клячківський Дмитро Семенович у Вікісховищі

Дмитро́-Рома́н Семе́нович Клячкі́вський, псевдо: «Блонд», «Охрім», «Роман», «Клим Савур», «Білаш», «Панас Мосур», «Омелян Кримський» та інші (4 листопада 1911, м. Збараж, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 12 лютого 1945, біля села Суськ, Костопільський район, Рівненська область, УРСР) — український військовий діяч, член ОУН та УПА. Полковник УПА, лицар Золотого Хреста Заслуги та Золотого Хреста бойової заслуги 1 класу (посмертно).

Народився 4 листопада 1911 року в Збаражі (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Тернопільської області, Україна). 1932 року закінчив Станиславівську гімназію, де став членом ОУН. 1933 року закінчив торгові курси у Львові. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету. З 1932 по 1934 року служив у польській армії.

До 1939 року Клячківський працював в кооперативних організаціях Галичини, зокрема у «Народній торговлі» у Збаражі та Станіславі. З 1938 по 1939 роки був членом Управи спортової організації «Сокіл» у Збаражі, де перебував під сильним впливом українських націоналістів з ОУН. У жовтні 1937 р. був заарештований польською поліцією, деякий час перебував в ув'язненні. Його звинувачували в антиурядовій діяльності, але через відсутність доказів невдовзі звільнили. З 1939 по 1940 року Клячківський був обласним провідником «Юнацтва» ОУН Станіславівщини, де підпільно займався організаційною роботою серед молоді під псевдом «Блонд».

Був заарештований енкаведистами 10 вересня 1940 в Долині. В січні 1941 у Львові відбувся Процес 59-ти, в якому 59 молодих українців звинувачували у приналежності до ОУН та антирадянській діяльності. 18 січня Клячківський був засуджений до смертної кари, яка була замінена на 10 років тюремного ув'язнення та 5 років заслання. Після початку війни його вивезли до тюрми в Бердичеві, Житомирська область, звідки йому вдалося втекти у липні 1941 року.

Керівництво ОУН Степана Бандери спочатку відкидало можливість створення власних мілітарних структур, але у квітні 1942 року на ІІ-й Конференції ОУН(б) під Львовом, було прийнято рішення про створення власних «військових сил». У другій половині 1941 року Клячківський — Провідник ОУН м. Львова, під псевдо «Охрім» Крайовий Провідник ОУН ПЗУЗ (01.1942—02.1945); член Проводу ОУН, організатор і перший командир УПА на Волині (05.1943—11.1943). Причетний до необґрунтованих репресій щодо вояків УПА та цивільного (українського й польського) населення^[2].

Крайовий командир УПА-Північ (11.1943-02.1945). Член ГВШ УПА. Майор (22.01.1944), полковник УПА (посмертно). З лютого по серпень 1944 Дмитро Клячківський перебував на німецькій частині за лінією фронту, тому керував усім повстанським рухом краю Яків Бусел («Галина»), як заступник провідника ОУН і заступник командира УПА-Північ. Відіграв значну роль в організації та розбудові відділів УПА на Поліссі і Волині. Займався розробкою тактики боротьби з гітлерівцями, формуванням кінних підрозділів УПА, організацією самооборони.

12 лютого 1945 року загинув у бою з переважаючими силами НКВС біля Оржівських хуторів Клеванського району на Рівненщині. Ймовірно, похований у Рівному^[3]. Посмертно іменований УГВР полковником УПА. 1946 року «Охрім» нагороджений Золотим хрестом бойової заслуги УПА 1 класу. 1952 року «Клим Савур» нагороджений Золотим хрестом заслуги УПА^[4][5][6].

На місці смерті в урочищі Лісничівка, поблизу селища Оржів на Рівненщині встановлено пам'ятний знак. 9 липня 1995 року на батьківщині Дмитра Клячківського у місті Збаражі йому було встановлено пам'ятник. Ще один пам'ятник було встановлено у місті Рівному. На честь Клима Савура названі вулиці у Володимирі, Тернополі, Ковелі, Костополі, Стрию. На честь нього також названий 83 курінь Уладу пластунів-юнаків та пластунок-юначок імені Клима Савура.

На думку частини польських та українських істориків, зокрема Ігоря Ільюшина^[7], Ярослава Грицака^[8], Володимира В'ятровича^[9], Ґжегожа Мотики^[10], Мірослава Шумило^[pl][11], а також за матеріалами міжнародної наукової конференції «Українсько-польський конфлікт на Волині в роки Другої світової війни»^[12], проєкту «Волинь-43» Історичної Правди^[13] та сайту польського Інституту Національної Пам'яті^[14] саме за керівництва Дмитра Клячківського загони ОУН та УПА провели перші масові антипольські акції, які переросли в обопільні етнічні чистки, відомі як Волинська трагедія.

Спірним залишається існування наказу Д. Клячківського проводу УПА. Польські^[10] та деякі українські історики^[12][13], зокрема Ігор Іллюшин^[7], посилаються на існування наказу Клячківського щодо масового знищення польського населення на території. Про такий наказ згадується в допитах НКВС членів ОУН, зокрема Юрія Стельмащука^[10][7][9] та в його листі Миколі Лебедю^[10]. Володимир В'ятрович та інші дослідники^[15] вважають, що джерела щодо такого письмового наказу були сфальсифіковані, а протоколи допиту могли бути редаговані радянськими службами^[9]. Володимир В'ятрович, розглядаючи допит Стельмащука, висуває гіпотезу, що антипольські акції були місцевою ініціативою Дмитра Клячківського і що рішення керівництва ОУН проводити їх не було^[9], він також наводить протокол допиту Олександра Луцького, в якому той зазначає, що він і Центральний Провід були проти масового знищення населення^[9]. Польські та українські історики зазначають, що також інші члени проводу ОУН та УПА висловлювались проти політики Клячківського^{[10][7][9][12]}.

Антипольські акції стали причиною розгляду дій Дмитра Клячківського на III Великому Зборі ОУН, де його дії засуджували Микола Лебедь і Михайло Степаняк. На думку Ігоря Іллюшина^[7] наслідком загострення суперечок між керівниками ОУН стало те, що замість Миколи Лебедя головою бюро Центрального проводу в квітні 1943 р. було обрано Романа Шухевича, який встав на захист політики Клячківського^[10][9]. Восени 1943 р. Провід ОУН на чолі з Романом Шухевичем ухвалив рішення про подальше реформування структури УПА, організувавши УПА-Північ на чолі з Д. Клячківським, що цілком охоплювала своєю діяльністю Волинь і Полісся і де в 1943—1944 рр. відбулися найбільш драматичні події українсько-польської війни^[7].

• Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА
• Лицарі ОУН та УПА
• Командири УПА

• Веденєєв Д. В. Клячківський Дмитро-Роман Семенович [Архівовано 5 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — С. 369. — ISBN 978-966-02-6814-2.
• Лисенко О. Є. Клячківський Роман-Дмитро [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 357. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Марчук І. Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський-«Клим Савур». — Рівне : Видавець Олег Зень, 2009. — 168 с. — ISBN 978-966-2096-57-6.
• Мірчук П. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К. : Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1008 с. — С. 703. — ISBN 966-410-001-3.
• Олещук І., Ханас М. Клячківський Дмитро-Роман Семенович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 92—93. — ISBN 966-528-199-2.
• Позняк Н. «Таємна директива Клима Савура» та польські міфи про Волинську трагедію [Архівовано 16 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Тиждень. — 2018. — 13 липня.

• Д. Вєдєнєєв. Пастка для «Щура». 4 листопада 2007 р. одному з засновників УПА Дмитрові Клячківському виповнилося 95 років [Архівовано 2 травня 2013 у Wayback Machine.].
• Володимир Ковальчук. Скільки ж солдатів було в УПА? Секрети розкриває Клим Савур [Архівовано 24 вересня 2014 у Wayback Machine.].
• Ігор Марчук: Останній бій Клима Савура (фраґмент з історичної розвідки).
• Як загинув і де похований Клим Савур.