Портал:Війна — Вікіпедія

Розділ Вікіпедії: Війна
Проєкт  |  Портал
Військовий портал
Війна
В. В. Верещагін. «Апофеоз війни» (1878)
В. В. Верещагін. «Апофеоз війни» (1878)
Чотири вершники Апокаліпсису
Чотири вершники Апокаліпсису

Війна — складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням протиріч між державами, народами, національними і соціальними групами з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їх збройними силами. Це специфічна форма вияву соціальних відносин, у якій домінує збройна боротьба як продовження політики, що підпорядковує своїм цілям усі сфери суспільного життя.

За визначенням К.фон Клаузевіца, «Війна є продовження політики іншими засобами»:::::::::::::::: Докладніше

Військова справа — питання військової теорії і практики, пов'язані з військовим будівництвом, підготовкою і діями Збройних сил, у мирний і воєнний час, підготовки населення країни на випадок війни; у вузькому розумінні — це система знань, необхідних військовослужбовцям і військовозобов'язаним для успішного виконання свого військового обов'язку:::::::::::::::: Докладніше

Скорочення:; Оновити кеш

Вибрана стаття

Міністерство оборони Естонії Міністе́рство оборо́ни Есто́нії, Міноборони Естонії (ест. Kaitseministeerium) — центральний орган виконавчої влади і військового управління в Естонії, у сфері управління якого перебувають Сили оборони Естонії, які включають Збройні сили Естонії та Кайтселійт, а також інші органи і департаменти.
Міноборони країни є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони. Місія міністерства полягає в захисті державного суверенітету та гарантіях захисту держави від зовнішніх загроз.
Міністерство було відтворено в 1992 році, після відновлення незалежності Естонії. В 1994 році Естонія приєдналася до програми НАТО «Партнерство заради миру», яка стала першим кроком до вступу в організацію, того року Росія остаточно вивела всі свої війська з території Естонії, а вже 29 березня 2004 року Естонія була прийнята до НАТО.
Збройні сили Естонії комплектуються відповідно до Закону про загальний військовий обов'язок. Юнаки від 18 до 28 років, які не мають звільнення, а також які є громадянами Естонії, зобов'язані проходити 8 або 11-місячну (окремі фахівці) службу.::::::::::::::::Докладніше

Архів

Добра стаття
Петер-Людвіг фон дер Пален
Петер-Людвіг фон дер Пален

Петер-Людвіг фон дер Пален (нім. Peter Ludwig von der Pahlen; 28 липня 1745(17450728) — 25 лютого 1826) — російський державний діяч, військовик. Наближений імператора Павла I, один із організаторів його вбивства (1801). Представник шляхетного німецького роду Паленів. Народився у Пальмсі, Російська імперія. Син естляндського фрайгера Аренда-Дідріха фон дер Палена і Магдалени-Єлизавети фон Дерфельден.
Генерал від кавалерії (1798). Вислужився в часи правління російської імператриці Катерини ІІ. Брав участь у поході на Пруссію (1761—1762), турецьких війнах (1768–1774, 1787–1792), війні з Барською конфедерацією (1771—1772), шведській війні (1789—1790). Командував українсько-російським авангардом при штурмі турецького Очакова (1788). За наказом цариці призначений головою Ризького намісництва (1792—1795). Сприяв анексії Курляндії, став її першим генерал-губернатором (1795—1797). З інтронізацією Павла І (1796) впав у короткочасну опалу (1797), але незабаром перетворився на улюбленця. Був військовим губернатором Санкт-Петербурга (1798—1801) і генерал-губернатором Ліфляндії (1800—1801).
Нагороджений спадковим титулом графа (1799) і посадою великого канцлера Мальтійського ордену (1801). Напередодні вбивства Павла І став директором пошти, фактичним керівником Колегії закордонних справ і членом Імператорської ради (1801). Після успіху заколотників присягнув Олександру І, але невдовзі був звільнений з усіх посад «через хвороби» й відправлений на проживання до своїх маєтків у Курляндії (1801).
Наприкінці життя приятелював із Павлом Пестелем, лідером декабристів в Малоросійському краї. Нагороджений орденами святого Георгія (1770, 1789), Анни (1790), Володимира (1790), Олександра Невського (1795), Андрія Первозванного (1798), Лазаря (1799), Іоанна Єрусалимського (1800). Помер у Мітаві, Росія. Похований у родовій усипальниці в Екау.::::::::::::::::Докладніше

Архів

Вибрана особа
Фрідріх II
Фрідріх II

Фрідріх II ({{Фрі́дріх II (нім. Friedrich II.; 24 січня 1712(17120124) — 17 серпня 1786) — третій прусський король (1740—1786), маркграф Бранденбурзький, курфюрст Священної Римської імперії (1740—1786). Представник німецької династії Гогенцоллернів. Один із найзначніших німецьких правителів. Народився в Берліні, Пруссія. Син прусського короля Фрідріха-Вільгельма I.
До сходження на трон цікавився більше музикою і філософією, ніж політикою та військовою справою; мав конфліктні стосунки із батьком. Як король провів реформи, що укріпили прусську армію, промисловість та освіту країни. Вів затяжні війни з Австрією (1740—1742, 1744—1745, 1756—1763) за Сілезію; здобув її в результаті Семирічної війни. Внаслідок першого поділу Речі Посполитої (1772) приєднав до королівства Польську Пруссію (Західну Пруссію), таким чином об'єднавши усю історичну Пруссію.
Змінив власний титул «король в Пруссії» на «король Пруссії» (1772). Захистив Баварію від поглинання Австрією в ході війни за баварську спадщину (1778—1779). Підтримував Просвітництво, був одним із представників освіченого абсолютизму, називав себе «першим слугою держави».
Виступав патроном наук та мистецтв, заохочував німецьку еміграцію до Пруссії, проголосив свободу віросповідання, заборонив тортури, допустив до державного управління, судочинства та освіти вихідців з простолюду. Збудував палац Сансусі (1747). Помер бездітним у Потсдамі, Пруссія. Похований у палаці Сансусі. У німецькій традиційній історіографії ХІХ—ХХ століття зображується як національний герой Німеччини, видатний стратег, мудрий і ефективний правитель.
Прізвиська — Фрідріх Великий (нім. Friedrich der Große; за перетворення Пруссії на велику європейську державу); «Старий Фріц» (нім. Alter Fritz; за найтриваліше правління серед прусських королів); «картопляний король» (нім. der Kartoffelkönig; за насаджування культури картоплі).::::::Докладніше

Архів

Вибране зображення
Вигляд з борту гелікоптера SH-60 Seahawk на авіаносець класу «Німіц» «Дуайт Ейзенхауер». 3 листопада 2006

Архів

Вибрана зброя
Grumman F6F Hellcat
Grumman F6F Hellcat

Grumman F6F Hellcat (англ. Grumman F6F Hellcat, укр. F6F «Пекельний кіт») — американський палубний винищувач виробництва авіакомпанії Grumman за часів Другої світової війни. Розроблений для заміни попередньої версії винищувача F4F «Вайлдкет» та протидії японському A6M «Зеро». Літак був домінуючим палубним винищувачем ВМС США у другій частині війни на Тихому океані, перевершивши швидший F4U «Корсар», який однак мав проблеми з посадкою на авіаносець. У вересні 1943 року F6F дебютував у бою і незабаром став найвідомішого літака завдяки своїй славі надійного, добре продуманого винищувача морської авіації, який зміг перевершити A6M «Зеро» і допомогти в опануванні в повітрі на Тихоокеанському театрі війни.
На «Хеллкетах» літало 305 американських льотчиків-асів, у тому числі Девід Маккемпбелл, найрезультативніший ас ВМС США. За підрахунками авіаційних експертів льотчики F6F «Хеллкет», що перебували на озброєнні ВМС США, Корпусу морської піхоти США та морської авіації Королівського флоту, за час бойових дій записали на свій рахунок 5223 збитих літаки противника, що було більше ніж на «Корсарах», «Лайтнінгах» і «Уайлдкетах», разом узятих.
Загалом за трохи більше ніж два роки було побудовано 12 275 літаків. Перебував на озброєнні військово-морських сил США, Великої Британії, Франції, Парагваю та Уругваю.::::::::::::Докладніше

Архів

Вибране формування
Прапор Збройних сил Австро-Угорщини

Сухопутні війська Австро-Угорщини (нім. Österreichisch-Ungarischen Landstreitkräfte, угор. Császári és Királyi Hadsereg) — сухопутні війська, наземний компонент та найбільший вид Збройних сил Австро-Угорщини, який разом з Військово-морськими силами та Повітряними силами становили Збройні сили Австро-Угорщини.
Після Австро-Угорського угоди 1867 року на світ з'явилася, так звана, Троїста армія. У цьому виді вона проіснувала до розпаду Австро-Угорської імперії в 1918 році, після поразки дуалістичної монархії в Першій світовій війні. Сформована загальна «Імператорська і королівська Армія» (нім. kaiserlich und königliche Armee (k.u.k)) в основному була погано тренована і мала застаріле озброєння через те, що австрійська і угорська частини імперії часто воліли щедрому фінансуванню своїх формувань, замість того щоб однаково та рівномірно оснащувати усі три складові армії. Проте, імператорські і королівські підрозділи (нім. kaiserlich und königlich (k.u.k.) мали пріоритет у навчанні та доступі до нового обладнання над підрозділами ландверу та гонведу, саме тому останніх раніше вважали підрозділами другого сорту, призначеними діяти як «національна гвардія» Австрії та Угорщини, відповідно.
Єдине командування австро-угорськими військами було доручено імператорському уряду у Відні, хоча адміністрація Угорського королівства мала можливість мобілізувати гонвед самостійно, для цього було достатньо повноважень у парламенту Будапешта. Що стосується бюджетних питань, Австрія та Угорщина розподіляли витрати на «імператорські і королівські» частини пропорційно кількості офіцерів, які були «підпорядковані» кожному з двох королівств, що складали основу Імперії, враховуючи, що Австрія здійснювала свої панування над територіями італійської, словенської, чеської, польської та української національностей, тоді як Угорщина над словаками, хорватами та румунами. Широка етнічна та релігійна різноманітність Імперії відбилася на складі армії, де хоча офіцерський корпус складався переважно з католиків (майже 80 % офіцерів), існували також меншини протестантських офіцерів, православних християн і навіть євреїв.:::::::::Докладніше

Архів

Вибрана нагорода
Воєнний хрест (Бельгія)
Воєнний хрест (Бельгія)

Воєнний хрест (фр. Croix de Guerre, 1914—1918 рр.) — бельгійська військова нагорода, хрест, заснований 25 жовтня 1915 року після того, як Франція заснувала аналогічну нагороду для своєї армії в ході Першої світової війни. Статут бельгійського воєнного хреста значною мірою повторює статут його французького аналога. Право нагородження хрестом надавалося командувачу армією. Хрестом нагороджували особовий склад бельгійської армії всіх рангів від генерала до рядового за особисту хоробрість і відвагу, проявлені при безпосередньому зіткненні з ворогом і під час особистої участі в бойових діях. Хрестом також нагороджували за тривалу службу на фронті. За статутом, хрест носили відразу після орденів. У відмінності від інших нагород, воєнний хрест були зобов'язані носити постійно, а після смерті нагородженого він залишався в родині.
На передній стороні воєнний хрест, виготовлений з бронзи без емалі, має форму мальтійського хреста з кульками на гострих кінцях. Між сторонами хреста через його центр проходять два схрещені мечі вістрям вгору. У центрі, в круглому медальйоні, зображений бельгійський лев, до верхньої стороні хреста примикає королівська корона, до якої кріпиться стрічка.
Воєнним хрестом нагороджувалися не лише окремі особи, але також військові частини.:::::::::Докладніше

Архів


Чи Ви знаєте
Картина XVII століття, на якій зображений підводний човен Дреббель

Архів

Цей день у військовій історії
Цей день у військовій історії:
29 квітня30 квітня1 травня
Облога Шенкеншанса. 1636
Бій на річці Ялу. 1905
Альбрехт фон Роон
«Очаков»

Військові свята

Події

Зброя

Народились

Померли

Архів

Вибрана карта
Карта битви під Оршею
Карта битви під Оршею

Битва під Оршею — битва, що відбулася 8 вересня 1514 року між 15-тисячним військом під командуванням князя Костянтина Івановича Острозького та московською армією на чолі з воєводою Іваном Челядніним.
Згідно з «Rerum Moscoviticarum Commentarii» Сигізмунда фон Герберштейна, першоджерелом інформації про битву, значно менша армія Великого князівства Литовського і Руського разом із поляками (менше 30 000 осіб) розбила 80 000 московських солдатів, захопивши їхній табір і командувача. Ці цифри і пропорції оскаржуються деякими сучасними істориками.::::::Докладніше

Архів

Вибраний конфлікт
Третя македонська війна
Третя македонська війна

Третя македонська війна — війна між Римом і царем Македонії Персеєм, що відбувалась в 171 — 168 роках до н. е. Після смерті Філіппа V (179) його син Персей почав готуватися до війни з Римом. Він подавив протидію македонській знаті, укріпив економіку країни, створив 40-тисячну армію і встановив зв'язки з ворожими Риму країнами (зокрема з Карфагеном). Римський сенат звинуватив Персея в порушенні колишніх договорів та проголосив війну Македонії. 30-тисячна римська армія висадилася в Греції. Спочатку військову перевагу отримувала Македонія, перемагаючи Рим у невеликих сутичках та знищуючи розділені частини римської армії. На військовій арені перемагала Македонія, на дипломатичній — Римська республіка. Проте завдяки дипломатії Рим фактично ізолював Македонію. Персей вимагав миру, римляни скористались цим, і відновили армію. В 168 в командування римськими військами у Фессалії вступив консул Луцій Емілій Павел, який 22 червня 168 року в битві біля Підни розгромив македонські війська. Персей втік, а потім потрапив в полон. Римська армія окупувала і розграбувала Македонію. Римський сенат скасував царську владу і розділив країну на 4 округи, позбавлених політичних і економічних зв'язків між собою.::::::::Докладніше

Архів

Вибраний список
Сулейман І Пишний

Список військових кампаній Сулеймана I Пишного — список військових кампаній турецького султана Сулеймана І Пишного, які він очолював особисто. Султан Сулейман, відомий на Заході як Сулейман Пишний, а в Туреччині і на Сході як Сулейман Законодавець (Кануні), посів престол Османської імперії у 1520 році. Правив він 46 років — найдовше серед усіх турецьких султанів. За час свого правління Сулейман І очолив особисто 13 військових кампаній, направлених проти країн Європи та Близького Сходу.::::::::Докладніше

Похід Дата Зміст Зображення
1 Белградський, або Перший Угорський похід червень 1521 — 28/29 серпня 1521 року Свого часу султан Мехмед ІІ Завойовник не зміг взяти Белград. Тому Сулейман І починає підготовку до походу. Місто захищав гарнізон від 400 до 900 осіб. Проти нього виступило військо розміром від 30 до 100 тисяч осіб. У серпні 1521 року місто здалося.
Белград у XVI столітті
::::::::Докладніше

Архів


Нові статті
  • U-773 — започаткував 29 квітня 2025 користувач Erik tavr
Категорії

Категорія: Вибрані статті з військової справи

Чим допомогти
Запрошуємо Вас взяти участь у написанні статей про війну, військову справу

Ви можете написати власні статті. Для цього наберіть слово або термін, про який ви бажаєте створити статтю, у панелі «Пошук», що знаходиться згори зліва, і натисніть кнопку «Перейти». Якщо статті за вказаним словом або терміном Ви не знайшли, можете створити її використовуючи панель «Створити статтю» розміщену нижче.


Як робити, з чого почати першу свою публікацію:

Якщо Ви помітили коротку чи незавершену, на Вашу думку, про війну чи військову справу, розмістіть знизу шаблон {{War Stub}}
Редагувати Братні портали


Довідка · Пісочниця · Кнайпа · Портали · Проєкти · Запити · Портал спільноти

Оновити кеш