Спаська, 12 — Вікіпедія

Спаська, 12
50°28′00″ пн. ш. 30°31′09″ сх. д. / 50.466636111111° пн. ш. 30.519202777778° сх. д. / 50.466636111111; 30.519202777778
Статус	пам'ятка архітектури (охоронний номер 291-Кв)
Статус спадщини	пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Київ Спаська вулиця
Архітектурний стиль	неокласицизм
Архітектор	Риков Валеріян Микитович
Будівництво	1912 — 1913
Адреса	Спаська вулиця, 12
Спаська, 12 (Київ)
Спаська, 12 у Вікісховищі

Особня́к Апште́йна — будинок у неокласичному стилі на Спаській вулиці, 12. Рідкісний зразок садибної забудови Подолу у стилі неокласицизму^[1].

Наказом Міністерства культури України № 869 від 15 жовтня 2014 року будівля внесена до обліку пам'яток архітектури (охоронний номер 291-Кв)^[2].

Садиба виникла внаслідок перепланування вулиць після великої пожежі 1811 року на Подолі. На ній містився малоповерховий дерев'яний будинок із кам'яним цоколем^[2].

Станом на 1882 рік, ділянкою володіла Наталія Бережецька. До 1899 року власником став київський купець першої гільдії Тев'є Мойсейович Апштейн^[3].

У 1912—1913 роках на замовлення Апштейна у садибі збудували кам'яницю за проєктом архітектора Валеріяна Рикова.

У будинку купець розмістив контору і правління акціонерного товариства «Т. М. Апштейн і сини для залізо-технічної торгівлі та лісопромисловості», а сам переїхав жити у «Будинок невтішної вдови», що на Лютеранській вулиці, 23^[4].

У січні 1918 року більшовики конфіскували будинок для потреб штабу кінного дивізіону Червоного козацтва, що воювало з Армією Української Народної Республіки і брало участь у захопленні Києва. У приміщенні розмістили редакцію пропагандистської газети «К оружию».

У 1919 року в будинку діяв молодіжний клуб комсомольців, яких більшовики кинули влітку на придушення антибільшовицького селянського повстання на Київщині під орудою отамана Зеленого^[5]. Згодом садибу передали ПТУ № 14.

У 1994—1997 роках в особняку провели ремонтно-реставраційні роботи. 2019 року кам'яницю знову відреставрували^[1].

З 1995 року приміщення будинку займає установа з охорони культурної спадщини^[2].

Одноповерхова цегляна, тинькована, Г-подібна у плані будівля має підвал, вальмовий дах, пласкі перекриття й мансарду з боку подвір'я.

Фасад оформлений у стилі неокласицизму. Стилістика особняка зближує його з будинком на Шовковичній, 14^[6].

Вісь фасаду акцентована порталом, який фланковано колонами з капітелями іонічного ордера й розірваним трикутним фронтоном. У полі фронтону — картуш із маскароном.

На фалангах розміщені величезні аркові вікна з архівольтами й замковими каменями. Над ними у фризі — картуші з акантом. Парапет прикрашений зображенням листа аканта і виробів з металів (швелера, ланцюга, зубчастого коліщатка), що символізувало рід діяльності власника. Аттик увінчаний декоративними вазами. Ближче до входу віконні прорізи — прямокутні. Під арковими вікнами ліпний орнамент у вигляді картушів, під квадратними — фестони-гірлянди^[2].

• 
  Картуш із маскароном у фронтоні
• 
  Портал із колонами іонічного ордера й розірваним трикутним фронтоном
• 
  Декоративна ваза

• Друг Ольга, Малаков Дмитро. Особняки Києва. — К. : «Кий», 2004. — С. 598—600.
• Малаков Дмитро, Мокроусова Олена, Устименко Володимир. Будинок на Спаській, 12 (1912) // Звід пам'яток історії та культури України: Київ. Кн. 1, ч. 3. С — Я / П. Тронько та ін. — К., 2011. — С. 1543.
• Антипович К. Київський комсомол // Соціалістичний Київ. — 1936. — № 2. — С. 38.