Я (літера) — Вікіпедія
Літера Я | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Кирилиця | ||||||
А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
З́ | Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й |
Ј | К | Л | Љ | М | Н | Њ |
О | П | Р | С | С́ | Т | Ћ |
Ќ | У | Ў | Ф | Х | Ц | Ч |
Џ | Ш | Щ | Ъ | Ы | Ь | Э |
Ю | Я | |||||
Неслов'янські літери | ||||||
А̄ | А́ | А̀ | Ӑ | А̂ | А̊ | Ӓ |
Ӓ̄ | А̃ | А̨ | Ә | Ә́ | Ә̃ | Ӛ |
Ӕ | Ғ | Г̧ | Г̑ | Г̄ | Ӻ | Ӷ |
Ԁ | Ԃ | Ꚃ | Ꚁ | Ꚉ | Ԫ | Ԭ |
Ӗ | Е̄ | Е̃ | Ё̄ | Є̈ | Ӂ | Җ |
Ꚅ | Ӝ | Ԅ | Ҙ | Ӟ | Ԑ | Ԑ̈ |
Ӡ | Ԇ | Ӣ | И̃ | Ҋ | Ӥ | Қ |
Ӄ | Ҡ | Ҟ | Ҝ | Ԟ | Ԛ | Ӆ |
Ԯ | Ԓ | Ԡ | Ԉ | Ԕ | Ӎ | Ӊ |
Ң | Ԩ | Ӈ | Ҥ | Ԣ | Ԋ | О̆ |
О̃ | О̄ | Ӧ | Ө | Ө̄ | Ӫ | Ҩ |
Ԥ | Ҧ | Р̌ | Ҏ | Ԗ | Ҫ | Ԍ |
Ꚑ | Ҭ | Ꚋ | Ꚍ | Ԏ | У̃ | Ӯ |
Ӱ | Ӱ́ | Ӳ | Ү | Ү́ | Ұ | Х̑ |
Ҳ | Ӽ | Ӿ | Һ | Һ̈ | Ԧ | Ꚕ |
Ҵ | Ꚏ | Ҷ | Ӵ | Ӌ | Ҹ | Ꚓ |
Ꚗ | Ꚇ | Ҽ | Ҿ | Ы̆ | Ы̄ | Ӹ |
Ҍ | Э̆ | Э̄ | Э̇ | Ӭ | Ӭ́ | Ӭ̄ |
Ю̆ | Ю̈ | Ю̈́ | Ю̄ | Я̆ | Я̄ | Я̈ |
Ԙ | Ԝ | Ӏ | ||||
Застарілі літери | ||||||
Ꙁ | Ꙇ | Ҁ | Ѻ | Ѹ | Ѡ | Ѽ |
Ѿ | Ѣ | Ꙑ | ІЯ | Ѥ | Юси | Ѧ |
Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | Ѱ | Ѳ | Ѵ |
Ѷ | Ꙟ | Ꙡ | Ꙣ | Ꙥ | Ꙧ | Ꙩ |
Ꙫ | Ꙭ | ꙮ | Ꚙ | Ꚛ | Ꚏ̆ | Ꙏ |
Літери кирилиці |
Я, я — літера кирилиці. Є в багатьох абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. Становить поєднання /ja/, або /a/ після м'якої приголосної. Літера звучить як «йа» (Наприклад: яблуко, м'ята, соя), коли літера стоїть на початку слова, після голосного звуку та після апострофа (ясний, мрія, зав'язь, камарилья). Я звучить як «а», коли пом'якшує попередній м'який приголосний звук (лящ, сяйво). У драгоманівці замінювалась на «ja» або «ьа», залежно від способу читання.
З точки зору походження сучасна літера «я» поєднує дві різні кириличні букви, відомі як «малий юс» і «йотоване А», яких звучання давно збіглося, але залишилася формальна орфографічна різниця. Форма сучасної літери я, схожа на дзеркальне відображення латинської літери R, відтворює курсивне написання літери ѧ («малий юс»), котре поширилося вже в середині XVI століття (під час швидкого писання поступово зникла ліва ніжка, а ціла фігура повернулася за годинною стрілкою; рукописна лігатура ꙗ («йотоване А») виглядала як рукописне а з чубчиком, схожим на с). У такому виді («я») її закріпили під час запровадження гражданського шрифту.
Я — тридцять третя літера української абетки.
Застаріла форма українського рукописного я походить власне від лігатури іа і виглядає як сполучене внизу «ɛı», або волапюкова літера «ꞛ». Велика рукописна я при цьому може виглядати й як «Я» або «Ꙗ».
- В українській мові існує слово, що складається з одної цієї літери — особовий займенник «я», що може в певних випадках вживатися і в функції іменника (як філософський термін). «Я» — один з ключових термінів у психоаналізі.
- У церковнослов'янській мові з одної букви ѧ (читається як «я») складаються кілька займенників третьої особи: однини жіночого роду у називному відмінку і множини всіх родів у знахідному відмінку, що відповідають українським «вона», «їх».
Кодування | Регістр | Десятковий код | 16-ковий код | Вісімковий код | Двійковий код |
---|---|---|---|---|---|
Юнікод (Я, я) | Велика | 1071 | 042F | 002057 | 00000100 00101111 |
Мала | 1103 | 044F | 002117 | 00000100 01001111 | |
Юнікод (Ꙗ, ꙗ) | Велика | 42582 | A656 | ||
Мала | 42583 | A657 | |||
Юнікод (Ѧ, ѧ) | Велика | 1126 | 0466 | 002146 | 00000100 01100110 |
Мала | 1127 | 0467 | 002147 | 00000100 01100111 | |
ISO 8859-5 | Велика | 207 | CF | 317 | 11001111 |
Мала | 239 | EF | 357 | 11101111 | |
KOI 8 | Велика | 241 | F1 | 361 | 11110001 |
Мала | 209 | D1 | 321 | 11010001 | |
Windows 1251 | Велика | 223 | DF | 337 | 11011111 |
Мала | 255 | FF | 377 | 11111111 |
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Півторак Г. П. Я // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.
- Я // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.