Зуївка — Вікіпедія

селище Зуївка
Герб Зуївки
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Донецький район
Тер. громада	Харцизька міська громада
Код КАТОТТГ	UA14080090050089622
Основні дані
Засновано	1775
Статус	із 2024 року
Населення	▼ 3131 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс	86781
Телефонний код	+380 6257
Географічні координати	48°3′20″ пн. ш. 38°15′9″ сх. д. / 48.05556° пн. ш. 38.25250° сх. д. / 48.05556; 38.25250
Висота над рівнем моря	108 м
Водойма	р. Кринка, Вільхова
Відстань
Найближча залізнична станція:	Харцизьк
До станції:	11 км
До райцентру:
- автошляхами:	11,3 км
До обл. центру:
- фізична:	34 км
- автошляхами:	40,9 км
Селищна влада
Адреса	86781, Харцизька міськрада, смт Зуївка, вул. Матросова, 1
Голова селищної ради	Сосновський Михайло Іванович
Карта
Зуївка
Зуївка
Зуївка у Вікісховищі

Зу́ївка — селище Харцизької міської громади Донецького району Донецькій області, Україна. Розташоване на берегах двох річок — Кринки та Вільхової.

Селище Зуївка розташовується в центрально-східній частині Донецької області на пологих схилах лівого берега Кринки, у місці впадання річки Вільхової (лівої притоки Кринки). Із заходу і півдня межа селища проходить по Кринці, а з півночі по річці Вільховій. Знаходиться за 40 км від обласного центра — міста Донецька, за 11 км від залізничної станції Харцизьк. Відстань до райцентру становить близько 11 км і проходить автошляхом місцевого значення.

На заході межує з селищем Гірне (Харцизька міська рада), на північному заході (вище за течією Кринки) з селищем Нижня Кринка, на півночі з селищем Молодий Шахтар, на північному сході з селищем Вільхівка, на сході з селищем Лобанівка та (вище за течією Вільхової) містом Шахтарськ, на південному сході з селами Цупки та Півче, на південному заході з селищем Ведмеже, селом Золотарівка, селищем Водобуд, ні півдні з містом Зугрес (примикає; нижче за течією Кринки).

Поруч із селищем розташовані три водосховища: на північному сході — Вільхівське, на північному заході — Ханжонківське та на півдні — Зуївське. На заході Вільхівського водосховища, північніше і західніше від його греблі, знаходиться вихід скельних порід Донецького кряжа. Висота скель місцями доходить до 30 м. Завдяки своїм ландшафтно-геологічним особливостям це місце користується широкою популярністю серед любителів альпінізму та скелелазіння всієї Донецької області і в повсякденній мові носить назва Зуївський скеледром.

Частина території, що належить Зуєвській селищній раді, входить до складу регіонального ландшафтного парку «Зуївський».

За даними на 1873 рік у слободі, центрі Зуївської волості Міуського округу Області Війська Донського, мешкало 2066 осіб, існувало 244 дворових господарства та 10 окремих будинків, у господарствах налічувалось 110 плугів, 504 коней, 437 пар волів, 1133 звичайних та 4100 тонкорунних овець^[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 1988 осіб (958 чоловічої статі та 1030 — жіночої), з яких 1979 — православної віри^[3].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

За даними перепису 2001 року населення селища становило 3679 осіб, із них 15,57 % зазначили рідною мову українську, 83,37 %— російську, 0,19 %— білоруську та 0,08 %— вірменську мову^[5].

Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.