Труханов Геннадій Леонідович — Вікіпедія

Геннадій Леонідович Труханов
67-й міський голова Одеси
Нині на посаді
На посаді з	27 травня 2014
Попередник	Олег Бриндак (в.о) Олексій Костусєв
Народився	17 січня 1965(1965-01-17) (59 років) Одеса, УРСР,  СРСР
Виборчий округ	№ 136
Відомий як	політик
Громадянство	Україна,  Росія
Політична партія	Довіряй ділам
Звання	Капітан
Нагороди
truhanov.od.ua
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014

Генна́дій Леоні́дович Труха́нов (17 січня 1965(1965-01-17), Одеса) — український політик і діяч місцевого самоврядування, міський голова Одеси (з 2014), керівник регіональної політичної партії Довіряй ділам^[1]. Народний депутат VII скл. (2012—2014), колишній член Партії регіонів. До широкомасштабного вторгнення військ РФ до України в лютому 2022 року Труханов має проросійські погляди та російське громадянство^[2][3][4] , проте після 24 лютого 2022 р. змінив проросійську риторику на проукраїнську, засудивши війну та записавши звернення до російських окупантів^[5][6][7].

Геннадій Леонідович Труханов народився 17 січня 1965 року в Одесі.

• З 1982 по 1986 рік навчався в Одеському вищому артилерійському командному училищі, по закінченні якого отримав звання лейтенанта та здобув спеціальність інженера з ремонту та експлуатації автомобільної техніки^[8].
• 1986—1992 — служив у Північно-Кавказькому військовому окрузі, а закінчив службу у званні капітана.
• З 1993 по 1996 рік — директор охоронної фірми «Капітан і Ко».
• 1995 — Президент Української федерації тайського боксу.
• 2000 — помічник представника президента компанії з питань безпеки представництва російської нафтової компанії «Лукойл» в Україні.
• 2002—2006 — навчався у Київському національному університеті внутрішніх справ, де здобув кваліфікацією «юрист», у 2008 захистив дисертацію в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова^[8][9].
• 2004—2007 — працював в апараті Верховної Ради України.
• 2005 — депутат Одеської міськради.
• 2006 — переобраний депутатом Одеської міськради. Очолив постійну комісію у справах молоді та спорту в міськраді.
• у 2008 р. в Одеському національному університеті ім. І.І.Мечникова захістив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидат психологічних наук на тему " Основні конструкти симптомокомплексу психологічної жертви (на прикладі казусних та деліктних особистостей)".
• З 2008 по 2011 рік — головний спеціаліст відділу по роботі з регіонами Департаменту по роботі з ветеранами Державного комітету України у справах ветеранів^[10].
• 2010 — переобраний депутатом Одеської міськради. Очолив фракцію Партії регіонів в міськраді.
• 2013 — закінчив Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України^[8].
• 2003—2020 — президент української національної федерації «Муей-Тай» (таїландський бокс).

На парламентських виборах 2012 року обраний нардепом від Партії регіонів (мажоритарний округ № 136)^[11]. Голова підкомітету з питань взаємодії з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями Комітету ВРУ з питань верховенства права та правосуддя. З 2014 року — член депутатської групи «Економічний розвиток».

У червні 2013 року серед 148-ми народних депутатів України підписав Звернення депутатів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму з проханням «визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів».

2014 року переміг на позачергових виборах міського голови Одеси набравши 43,49 % виборців. 27 травня на позачерговій сесії Одеської міської ради склав присягу та приступив до виконання повноважень міського голови.^[12] З 2015 року керував політичним рухом «Доверяй делам»^[13].

На місцевих виборах 25 жовтня 2015 року переобраний міським головою Одеси (52,2 % голосів, 138,865 тис. осіб). 28 жовтня 2015 року відповідне рішення було затверджено сесією міської ради^[14].

2015 року місцеве інформаційне агентство «Одесса-медиа» включило Труханова на 1 місце впливових одеситів^[15]. У 2016 році він посів 15 сходинку^[16], а 2017 року — знову перше місце^[17].

У жовтні 2020 року Труханов зустрівся з очільником РПЦвУ Онуфрієм (Березовським) і передав йому оформлені документи земельної ділянки, на якій розташований Свято-Іверський монастир, у власність Одеської єпархії УПЦ (МП)^[18].

18 листопада 2020 року ВАКС закрив справу проти Труханова за декларування недостовірної інформації, що сталося щонайменше 2015 і 2016 року на суму 33 млн та 18 млн грн відповідно^[19]. 2015—2016 року Труханов не задекларував квартиру, два паркомісця, елінг, дачу, нежитлову нерухомість, два авто, власність, відсотки за вкладами у банках^[20].

Привласнення землі

6 жовтня 2021 року, Генеральний прокурор Ірина Венедіктова підписала підозру Труханову в рамках розслідування кримінального провадження силами детективів НАБУ та прокурорів САП. За версією слідства, Труханов один із причетних до цілого ряду злочинних дій, спрямованих на заволодіння земельними ділянками в Одесі на 689 млн грн та легалізації незаконно отриманих доходів. Крім Труханова, підозру оголошено 15 особам, серед яких: одеський бізнесмен та кримінальний авторитет Володимир Галантерник, експрокурор Одеської області Олег Жученко, директор департаменту комунальної власності Одеської міської ради Олексій Спектор та інші.^[21]

У жовтні 2021 року в рамках розслідування справи Труханова було обрано запобіжний захід для Дмитра Димарського, співзасновника одеської будівельної компанії «Будова» із заставою в 59 млн грн^[22].

11 жовтня 2021 року Вищий антикорупційний суд обрав запобіжний захід Труханову, відпустивши його під заставу в 30 млн грн^[23]. 29 жовтня ВАКС призначив екс-заступнику Труханова заставу розміром 3,8 млн грн^[24].

У вересні 2016 року Одеська міськрада придбала будівлю заводу "Краян" за 185 млн грн у приватної компанії, яка раніше купила його на аукціоні за 11,5 млн грн. Продавець спробував перерахувати отримані гроші на фіктивну компанію, але НАБУ і САП запобігли цьому і арештували рахунки. Детективи НАБУ встановили, що посадовці Одеської міськради включно з міським головою змовилися з комерційними структурами для заволодіння коштами міського бюджету через завищену ціну угоди. Геннадій Труханов та інші посадовці переконали депутатів міськради в економічній обгрунтованості витрат і повідомили недостовірну інформацію про співфінансування з державного бюджету.^[25][26]

В рамках розслідування 14 лютого 2018 року Труханова та його заступника Павла Вугельмана затримано по прибуттю в Україну, але згодом суд відпустив обох на поруки. У липні 2019 року одеський районний суд визнав невинуватими міського голову Геннадія Труханова та інших фігурантів справи. Проте 11 лютого 2021 року Апеляційна палата ВАКС скасувала виправдувальний вирок меру Одеси Геннадію Труханову та іншим обвинуваченим. Вищий антикорупційний суд України розглядає справу з весни 2021 року.^[27]

25 квітня 2023 року суд призначив Труханову заставу в 30,9 млн грн та зобов'язав носити електронний браслет^[28][29][30]. 4 травня 2023 року ВАКС змінив запобіжний захід, оскільки Труханов не сплатив заставу. Його взяли під варту на 60 днів із можливістю внесення 13,4 млн грн застави^[31], яку було внесено наступного дня депутатом фракції «Довіряй ділам» Дмитром Танцюрою^[32][33].

19 липня 2023 року пресслужба САП повідомила, що запобіжний захід у вигляді електронного браслета для Труханова припинив дію через несвоєчасний розгляд клопотання судом^[34][35].

28 лютого 2023 року судді звернулися до Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора через втручання Одеського міського голови Геннадія Труханова після його двох публічних відеозвернень, які містили оцінку роботи суддів і викликали обурення. 14 березня 2023 року було зареєстровано кримінальне провадження щодо цього втручання^[36][37]. У липні 2024 року Труханов висловив сподівання, що будинок Руссова може перейти до Агентства з розшуку та менеджменту активів, що, на його думку, допоможе повернути пам’ятник архітектури місту через підтримку державної структури^[38].

Був співкерівником партії «Довіряй ділам» разом із Геннадієм Кернесом^[39]. Кандидат у народні депутати від партії «Опозиційний блок» на парламентських виборах 2019 року, № 4 у списку^[40][41].

Після широкомасштабного вторгнення військ РФ до України в лютому 2022 року Труханов змінив риторику з проросійської на проукраїнську, засудив війну та підтримав Україну^[5][6]. 3 червня 2022 року розпочав свою роботу Муніципальний центр сприяння працевлаштуванню внутрішньо переміщених осіб^[42].

З метою соціальної адаптації та реабілітації військових міська влада створила Сервісний центр «Хаб Ветеран» з питань забезпечення реалізації прав і свобод ветеранів, родин військовослужбовців^[43][44].

Від початку повномасштабного вторгнення Одеса надавала допомогу в розміщенні, харчуванні, працевлаштуванні українцям, які вимушені були покинути свої домівки. З початку введення воєнного стану до районних управлінь соціального захисту населення м. Одеса станом на 01.01.2024 звернулись та отримали довідки про взяття на облік 85,5 тис. внутрішньо переміщених осіб^[45].

В Одесі було збудовано нову школу – Європейський ліцей^[46], а також відкрито нові стадіони при школах та впроваджено систему харчування «шведський стіл»^[47], побудовано дитячу поліклініку у Пересипському районі з 83 кабінетами^[48]. За підтримки Геннадія Труханова у 2015 році відкрито новий заклад дошкільної освіти^[49]. У 2019 році відкрито Інклюзивно-ресурсний центр, пристосований для людей з інвалідністю, під патронатом якого перебуває 300 осіб^[50].

За каденції Геннадія Труханова у 2016 КП «Одесьміськелектротранс» модернізувало трамвайні вагони та ремонтні майстерні, було розроблено власний каютний трамвай «Одіссей», встановлено електронні знаки для інформування про прибуття трамваїв і тролейбусів, розроблено портал для відстеження руху муніципального електротранспорту^[51][52][53].

Труханов підтримав реставрацію низки відомих пам’яток архітектури: зокрема, Потьомкінські сходи, Будинок Руссова, будинок Фальц-Фейна, дохідний дім Скаржинського, а також інші будинки^{[54][55][56][57]}.Також було модернізовано існуючі та побудовано нові парки відпочинку, зокрема Стамбульский парк — спільний проєкт мера Одеси та міського голови Стамбула Кадира Толбаша, відкрито арт-зону Грецького парку; сам парк створено за підтримки грецької діаспори^[58][59].

У 2020 році Геннадій Труханов відкрив естакаду на 10-й станції Великого Фонтану, яка дозволила з'єднати дві частини «Траси здоров'я», загальна довжина якої склала 15 кілометрів і стала найбільшою велопішохідною доріжкою в Україні^[60][61].

За каденції Труханова було введено мораторій на забудову узбережжя Одеси^[62]. В 2014 році Геннадій Труханов ввів мораторій на демонтування мафів^[63].

Під патронатом Одеського міського голови Геннадія Труханова щорічно проводиться традиційний Дипломатичний Різдвяний ярмарок. Представники дипломатичних місій іноземних держав, акредитованих в Одесі, національних культурних центрів, громад, діаспор та інших організацій активно долучаються до організації та проведення ярмарку. За ініціативи Геннадія Труханова створена Рада «Одеської асоціації національностей» при Одеському міському голові. За останні роки склалися робочі відносини з дипломатичними представництвами, акредитованими в Одесі^[64][65].

Після початку повномасштабного вторгнення Труханов розпочав перемовини з керівником Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Лазаром Елунду Ассомо, який допоміг зібрати робочу групу, до якої увійшли працівники Міністерства культури Італії, дослідники Політехнічного університету міста Турин, учасники номінаційного комітету ЮНЕСКО та одеські історики, культурологи й архітектори, завдяки чому Одеса отримала статус пам’ятки ЮНЕСКО^[66][67][68].

За 2017 рік Труханов задекларував 106 тис. грн доходу. При цьому він є власником годинника A. Lange & Sohne вартістю близько 100 тис. євро^[69].

Відповідно до звітів італійської поліції, Труханов у 1990-х роках був членом організованих злочинних угрупувань, жив у Римі, де 1998 року одружився з італійкою Лідією Россі. Під час поліційної перевірки влітку 1997 року в Бельгії він показав грецький паспорт на ім'я Геннадія Узопулоса^[70].

Починаючи з 2014 Генндаія Труханова звинувачували в отриманні російського громадянства^[71]. 2016 року підстави для цього дала публікація Панамських документів^[72]. 2024 року з подібними звинуваченнями виступив Сергій Стерненко, посилаючись на "відомості зі злитих російських баз даних".^[73] Такі звинувачення спростовували Працівники управління СБУ в Одеській області^[74] і неодноразово сам Г. Труханов^[73][75].

• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2005)^[76];
• Орден Данила Галицького (2008)^[77];
• Орден «За заслуги» III ступеня (2010)^[78];
• Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (2011)^[79];
• Орден «За заслуги» II ступеня (2013)^[80];
• Найвпливовіший одесит 2019 року у рейтингу журналу «Новое время»^[81].

Одружений. Має двох доньок — Катерину (нар. 1986) та Алісу (нар. 2000).

•  Труханов Геннадій Леонідович у соцмережі «Facebook»
• Офіційний сайт
• Офіційний сайт Верховної ради

Попередник: Олег Бриндак 2013 — 2014 (в. о.)

67-й Мер Одеси 27 травня 2014 — Нині

Наступник: '