Мацує-Мару — Вікіпедія

Історія
Японія Японія
Назва:
  • Шоєй-Мару
  • Мацує-Мару (Matsue Maru)
Власник:
  • Matsuoka Kisen
  • Імперський флот Японії
Будівник: Tama Zosensho
Будівельний номер: 234
Закладений: 25 серпня 1937
Спуск на воду: 24 грудня 1937
Завершений: 26 лютого 1938
Доля: 12 травня 1942 потоплене поблизу Нової Ірландії
Основні характеристики
Тип:
  • вантажне
  • переобладнане ремонтне
Тоннаж: 5644 GRT
Довжина: 122,7 м
Ширина: 16,6 м
Осадка: 8,2
Двигуни: парова машина потрійного розширення, 306 к.с. (на гвинті)
Швидкість: 14 вузлів
Мацує-Мару. Карта розташування: Папуа Нова Гвінея
12.25.42
12.25.42
Район потоплення Котобукі-Мару № 5

Мацує-Мару (Matsue Maru) — судно, яке під час Другої світової війни взяло участь в операціях японських збройних сил на Соломонових островах.

Судно спорудили в 1938 році під назвою «Шоєй-Мару» на верфі компанії Tama Zosensho у Тамано для компанії Matsuoka Kisen[1][2].

13 січня 1941 року його реквізували для потреб Імперського флоту Японії. З 1 березня по 20 квітня «Шоєй-Мару» пройшло переобладнання на верфі ВМС у Сасебо та було перекласифіковане на допоміжне ремонтне судно. Його озброїли встановленими на кормі двома 120-мм гарматами[1][2]. Одночасно назва судна була змінена на «Мацує-Мару», щоб відрізняти його від канонерського човна «Шоєй-Мару».

«Мацує-Мару» обслуговувало південно-східний театр воєнних дій. Тут воно виконало ряд робіт, зокрема:

  • У кінці грудня 1941 року на Кваджалейні (Маршаллові острови) провело ремонт переобладнаного канонерського човна «Дайдо-Мару».
  • На початку січня 1942 року на Труку (розташована на сході Каролінських островів головна опорна база японців у цьому регіоні) надало ремонтний супровід легкому крейсеру «Тацута», який зазнав незначних пошкоджень під час захоплення острова Вейк та готувався для операції проти Рабаула (поселення в архіпелазі Бісмарка, яке на наступні два роки стане основною передовою базою у боротьбі за Соломонові острови та Нову Гвінею).
  • У середині січня 1942 року на Труку провело ремонт переобладнаного канонерського човна «Кейджо-Мару».
  • У другій половині березня 1942 року в Рабаулі провело ремонт переобладнаного канонерського човна «Ніккай-Мару».

Уночі 12 травня 1942 року американський підводний човен S-42  торпедував мінний загороджувач «Окіносіма», який вийшов із Рабаула на чолі загону по захопленню острова Науру. Переобладнаний легкий крейсер «Кінрю-Мару» узяв пошкоджений корабель на буксир та повів до гавані Бука (на однойменному острові біля північного завершення острова Бугенвіль), а «Мацує-Мару» та озброєний траулер отримали наказ надати допомогу Окіносімі. Утім, уже за дві години після влучання торпед мінний загороджувач затонув.

«Мацує-Мару», яке вже встигло вийти з Рабаула та пройшло через протоку Святого Георгія до Соломонового моря, попрямувало назад на базу. Утім, о 9:57 за пару кілометрів від мису Святого Георгія (найпівденніша точка острова Нова Ірландія зі складу архіпелагу Бісмарка) було атаковане іншим підводним човном S-44, котрий випустив чотири торпеди та досяг двох влучань. О 14:40 «Мацує-Мару» затонуло. Озброєний траулер скинув 16 глибинних бомб, проте так і не зміг вразити S-44[3][4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Shoei (Matsue) Maru Class Repair Ship. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 23 грудня 2020.
  2. а б Matsue Maru (Shoei Maru) (+1942).
  3. Japanese Repair Ships. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 23 грудня 2020.
  4. The Pacific War Online Encyclopedia: Matsue Maru, Japanese Repair Ship. pwencycl.kgbudge.com. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 23 грудня 2020.