CHa-29 — Вікіпедія

CHa-29


Служба
Тип/клас допоміжний мисливець за підводними човнами
Держава прапора Японія Японія
Належність
Корабельня верф у Фунея / верф ВМФ у Йокосуці, будівельний № 528
Замовлено 1941 фінансовий рік
Закладено 25 лютого 1942
Спущено на воду 12 квітня 1943
Введено в експлуатацію 5 серпня 1943
На службі 1943—1944
Загибель 18 лютого 1944 потоплений в архіпелазі Бісмарка
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 130
Довжина 29,2 м
Ширина 5,7 м
Осадка 2,0 м
Технічні дані
Рухова установка 1 дизель
Потужність 400 к.с.
Швидкість 11 вузлів
Дальність плавання 1000 миль (1900 км) на швидкості 10 вузлів
Екіпаж 32
Озброєння
Торпедно-мінне озброєння 22 глибинні бомби
Зенітне озброєння 1 × 7,7-мм кулемет
CHa-29. Карта розташування: Папуа Нова Гвінея
22.02.44
22.02.44
Район потоплення CHa-29

CHa-29 — мисливець за підводними човнами Імперського флоту Японії, який взяв участь у Другій світовій війні.

CHa-29 належав до серії допоміжних мисливців, споруджених з використанням можливостей малих суднобудівних підприємств. Ці кораблі мали дерев'яний корпус та при зникненні зацікавленості в них зі сторони збройних сил мали бути перетворені на риболовецькі судна.

Спорудження корпусу CHa-29 здійснили на верфі у Фунея (Funeya), а його оснащення озброєнням провели на верфі ВМФ у Йокосуці (Токійська затока).

Відомо, що корабель ніс службу в Меланезії. 13 вересня 1943-го він вийшов з Йокосуки у складі конвою № 3912, що прямував на Трук у центральній частині Каролінських островів (тут була головна японська база в Океанії), а потім 29 вересня — 3 жовтня супроводив конвой № 1291 до Рабаула (головна передова база в архіпелазі Бісмарка).

22 лютого 1944-го CHa-29 перебував у Кавієнзі (друга за значенням японська база в архіпелазі Бісмарка, розташована на північному завершенні острова Нова Ірландія), де був виявлений та потоплений ворожою авіацією.[1][2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Materials of IJN (Vessels - CHa-1 class Auxiliary submarine chasers). admiral31.world.coocan.jp. Процитовано 29 березня 2024.
  2. 第二十九號驅潜特務艇. www.tokusetsukansen.jpn.org. Процитовано 29 березня 2024.