A-37 Dragonfly — Вікіпедія

A-37 Dragonfly
A-37 Dragonfly
Cessna T-37 Tweet
Призначення:	штурмовик
Перший політ:	22 жовтня 1963
Прийнятий на озброєння:	1967
Знятий з озброєння:	1992
Період використання:	експлуатується частково в Латинській Америці
На озброєнні у:	ВПС США
Розробник:	Сессна
Всього збудовано:	577
Конструктор:	Сессна
Екіпаж:	2 особи
Крейсерська швидкість:	787 км/год
Максимальна швидкість (МШ):	816 км/год
Бойовий радіус:	740 км
Дальність польоту:	1 480 км
Дальність польоту з ППБ:	1 628 км
Практична стеля:	12 730 м
Швидкопідйомність:	35,5 м/с
Довжина:	8,62 м
Висота:	2,70 м
Розмах крила:	10,93 м
Площа крила:	17,09 м²
Споряджений:	5 430 кг
Двигуни:	2 × General Electric J85-GE-17A турбореактивні двигуни
Тяга (потужність):	2 × 12,7 kN
Гарматне озброєння:	1× 30-мм авіаційна гармата DEFA 550; 1×7,62-мм кулемет M134 Minigun
Кількість точок підвіски:	8
Підвісне озброєння:	AIM-9 Sidewinder
	A-37 Dragonfly у Вікісховищі

A-37 Dragonfly (укр. «Дре́гонфлай»)^[a] — американський легкий двомісний штурмовик, розроблений на базі навчального літака T-37 у середині 1960-х років. Активно застосовувався під час війни війни у В'єтнамі, перебував на озброєнні низки держав Латинської Америки (у невеликій кількості використовується досі). У конструкції A-37 відбулося повернення до ідеї штурмовика як добре броньованого літака безпосередньої підтримки військ, що згодом отримала розвиток при створенні штурмовиків Су-25 і A-10.