Домбровський Олександр Георгійович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Домбровський.
Домбровський Олександр Георгійович
Народився7 липня 1962(1962-07-07) (62 роки)
м. Калинівка Вінницької області
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьекономіст, політик
Alma materВНТУ
Науковий ступінькандидат економічних наук
ЧленствоВерховна Рада України VIII скликання і Верховна Рада України VII скликання
Посаданародний депутат України[1] і народний депутат України
ПартіяБлок Петра Порошенка
Нагороди
Заслужений економіст України
Заслужений економіст України
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Сайтdombrowskiy.com
Україна Народний депутат України
7-го скликання
безпартійний 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Олекса́ндр Гео́ргійович Домбро́вський (нар. 7 липня 1962, м. Калинівка Вінницької області) — український політик, народний депутат України VII і VIII скликань, міський голова Вінниці (2002–2005); голова Вінницької ОДА (2005–2010).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 7 липня 1962 року в місті Калинівка Вінницької області. Батько — інженер-будівельник, мати була працівником бібліотеки (передчасно померла). Після закінчення Калинівської середньої школи № 3 у 1979 році вступив до Вінницького політехнічного інституту на факультет автоматики і телемеханіки, який закінчив з відзнакою.

Після закінчення інституту працював на комсомольській роботі, був обраний першим секретарем Вінницького міськкому комсомолу.

У 1990 році закінчив аспірантуру та працював науковим співробітником науково-дослідної частини кафедри Вінницького політехнічного інституту.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Протягом 1990–1991 років очолював відділ зовнішньоекономічних досліджень Вінницького міського центру НТТМ. Згодом був призначений директором зовнішньоторговельної фірми підприємства «Центр».

З 1995 року — президент акціонерного товариства «Подільський центр ділового співробітництва». Наступні роки — директор підрозділу «Філіал № 2» виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова».

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

У 1998 році був обраний депутатом Вінницької міської ради, очолював постійну комісію з питань промисловості, будівництва, транспорту та зв'язку.

З квітня 2002 року — Вінницький міський голова.

Під час Помаранчевої революції Вінницька міська рада, де головував Домбровський, не визнала результати другого туру.

У лютому 2005 року призначений головою Вінницької обласної державної адміністрації.

14 жовтня 2008 року, під час чергового загострення політичної кризи в країні, подавав у відставку через конфлікт з чиновниками секретаріату президента[2][3].

6 квітня 2010 року звільнений з посади голови ОДА президентом Віктором Януковичем.

У березні 2011 Олександр Домбровський заявив, що не планує повертатися у владу й повідомив про свій відхід від активної політичної діяльності.[4]

У 2012 обраний до Верховної Ради від БПП по окрузі № 11[5].

З грудня 2012 року — народний депутат України 7-го скликання. Член Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин. Безпартійний. Позафракційний.

8 лютого 2013 р. за позовом Юрія Кармазіна, Євгенія Угля і Анатолія Дацка до ЦВК Вищий адміністративний суд України визнав недостовірними результати виборів народних депутатів в одномандатних округах № 11 (Вінниця) та № 71 (Закарпатська обл.), де обрані відповідно Олександр Домбровський та Павло Балога[6]. ВАСУ скасував постанови ЦВК в частині реєстрації вказаних народних депутатів і визнав відсутність у них статусу і повноважень народних депутатів України.[7][8]

У 2014 був призначений позаштатним радником Порошенка. Про це сказано в указі № 781 від 13 жовтня 2014 року.[9]

Скандали

[ред. | ред. код]

У 2019 Домбровський фігурує у розслідування про депутатів що незаконно збагачуються за рахунок збереження високого зеленого тарифу.[10] Два колишні помічники депутата Володимир Житник, Олександр Нікіторович, і чинний помічник на громадських засадах Володимир Підлісний причетні до шести компаній із «зеленим» тарифом: «Агробудтехнології»(0,63 МВт), ТОВ «Гранд Солар» (3,62 МВт), ЗЕО «Новосвіт» (5,378 МВт), ТОВ «Сервістрансавто»(2,52 МВт), ТОВ «Енерегоінвест» (3,86 МВт), ТОВ «Він Солар» (2,42 МВт).[11]

Натомість 15 квітня 2019 Домбровський екстрено вніс поправку до закону, яка обмежує можливість заробітку на «зеленому» тарифі власникам домашніх сонячних станцій.[12]

Зафіксовано 6 випадків кнопкодавства депутата.[13]

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Заслужений економіст України (22 червня 2007) — за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня Конституції України[14]

У 2004 році визнаний переможцем у номінаціях «Людина року» та «Мер року».

Указом Президента України № 336/2016 від 19 Серпня 2016 року нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України».[15]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений. Разом з дружиною Іриною виховали сина Андрія та доньку Тетяну.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  2. ↑ УП: Вінницький губернатор йде через Ющенка. Архів оригіналу за 17 жовтня 2008. Процитовано 14 жовтня 2008.
  3. ↑ Вінницький губернатор подав у відставку. Архів оригіналу за 15 жовтня 2008. Процитовано 14 жовтня 2008.
  4. ↑ Екс-губернатора Вінниччини Домбровського не цікавить повернення у владу. Архів оригіналу за 8 березня 2011. Процитовано 25 вересня 2011.
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 серпня 2012. Процитовано 19 серпня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Рішення суду, згідно з яким Балога залишився без мандата (документ). Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 14 лютого 2013.
  7. ↑ Балогу і Домбровського позбавили мандатів за позовом Кармазіна. Архів оригіналу за 14 квітня 2013. Процитовано 14 лютого 2013.
  8. ↑ Нардепів позбавили мандатів за позовом Кармазіна. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 14 лютого 2013.
  9. ↑ Порошенко призначив своїм радником екс-мера Вінниці. ukranews.com. 13 жовтня 2014. Архів оригіналу за 21 жовтня 2014. Процитовано 13 жовтня 2014.
  10. ↑ Народні депутати, політики та бізнесмени збагачуються за рахунок збереження високого “зеленого” тарифу | Каталог ФАР | ЧЕСНО. www.chesno.org. Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 9 червня 2019.
  11. ↑ Бенефіціари “зеленого тарифу”: як нардепи, їхні сім’ї та помічники заробляють на електриці. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 9 червня 2019.
  12. ↑ Рада все ж заборонила встановлення домашніх сонячних електростанцій на землі. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 9 червня 2019.
  13. ↑ ЧЕСНО. knopkodavy.chesno.org. Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 9 червня 2019.
  14. ↑ Указ Президента України від 22 червня 2007 року № 549/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
  15. ↑ Указ Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року. Архів оригіналу за 8 вересня 2016. Процитовано 8 вересня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник: міські голови Вінниці
2002 — 2005 		Наступник:

'
Попередник: Голови Вінницької облдержадміністрації
2005 — 2010 		Наступник:
Калетнік Григорій Миколайович
 		Демішкан Володимир Федорович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Домбровський_Олександр_Георгійович&oldid=41971131