French
DeutschМусій Олег Степанович — Вікіпедія
| Олег Степанович Мусій | |
|---|---|
 Олег Мусій у 2014 | |
| 18-й Міністр охорони здоров'я України | |
| 27 лютого 2014 — 1 жовтня 2014 | |
| Президент | Олександр Турчинов (в.о.) ; Петро Порошенко |
| Прем'єр-міністр | Арсеній Яценюк |
| Попередник | Раїса Богатирьова |
| Наступник | Василь Лазоришинець (в.о.) Олександр Квіташвілі |
| Народився | 12 травня 1965 (59 років) с. Переспа, Сокальський район, Львівська область, Українська РСР,  СРСР |
| Виборчий округ | № 124 — Сокаль, Червоноград, Добротвір — Львівська область |
| Відомий як | організатор Медичної Служби Штабу Національного Спротиву під час Євромайдану |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Alma mater | Національний медичний університет імені О.О. Богомольця |
| Політична партія | безпартійний |
| У шлюбі з | Одружений |
| Діти | Тетяна, Христина |
| Професія | лікар |
| Нагороди |   
 |
| musii.org | |
| Олег Степанович Мусій на сайті Верховної Ради | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
| Народний депутат України | |||
|---|---|---|---|
| 8-го скликання | |||
| безпартійний (самовисуванець) | 27 листопада 2014 | — | 29 серпня 2019 |
| | |||
Оле́г Степа́нович Мусі́й (нар. 12 травня 1965, село Переспа, Сокальський район, Львівська область) — український лікар, громадський діяч; організатор медичної служби на Євромайдані; міністр охорони здоров'я України в уряді Арсенія Яценюка (лютий — жовтень 2014 року); народний депутат України 8 скликання.[1]
Народився 12 травня 1965 року в селі Переспа Сокальського району Львівської області в родині службовців.
Після закінчення із золотою медаллю середньої школи середньої школи № 1 міста Сокаля у 1982 став студентом лікувального факультету Київського медичного інституту ім. О. О. Богомольця. Фах — анестезіологія і реаніматологія. Під час навчання активно займався науковою роботою.
З 1983 й до закінчення навчання у 1988 був членом правління Студентського наукового товариства ім. О. А. Киселя.
У 1987—1988, навчаючись, працював медбратом у відділенні реанімації Київської клінічної лікарні № 25.
У 1988 закінчив Київський медичний інститут ім. О. О. Богомольця, спеціальність — анестезіологія і реаніматологія.
Із серпня 1988, працюючи у Київському науково-дослідному інституті нейрохірургії, пройшов інтернатуру з анестезіології-реаніматології на відповідній кафедрі Київського медінституту.
До травня 1992 працював лікарем анестезіологом-реаніматологом відділення відновлюваного лікування НДІ нейрохірургії.
У 2008 після закінчення спеціалізації у Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика отримав другу лікарську спеціальність «Організація і управління охороною здоров'я».
У грудні 2009 отримав вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров'я».
Проходив навчання у Польщі, США, Фінляндії, Австрії, Німеччині.
Олег Мусій зарекомендував себе як громадський діяч з початку 1990-их років.
- Президент Всеукраїнського лікарського товариства (ВУЛТ).
- Голова правління Київського лікарського товариства.
- Віце-президент Світової федерації Українських лікарських товариств (СФУЛТ).
- Член Правління міжнародної лікарської організації — Південно-східний європейський лікарський форум (Southeast European Medical Forum, SEEMF, Bulgaria). Віце-президент Української медико-правової асоціації.
- Голова Громадської ради при Міністерстві охорони здоров'я України, голова сектору законодавчих ініціатив Дорадчої ради з питань охорони здоров'я Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я.
- Член Громадської ради з питань розвитку саморегулювання підприємницької та професійної діяльності при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва, Громадської ради при Київській міській державній адміністрації, Громадської ради при Міністерстві надзвичайних ситуацій України.
- Розробник 6 проєктів Законів України у сфері охорони здоров'я, громадянського суспільства, професійного самоврядування та саморегулювання ринків.
- Один із ініціаторів та авторів прийняття Етичного Кодексу лікаря України.
- Автор чотирьох та редактор семи медичних книг, автор більш як 40 наукових та науково-публіцистичних статей.
- Входив до Медичної сотні «Євромайдану», координатор Медичної служби Штабу Національного Спротиву (медичного штабу «Євромайдану»).[2]
27 лютого 2014 року був призначений міністром охорони здоров'я України, а вже 1 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів відсторонив Олега Мусія від виконання повноважень і призначив виконувачем обов'язків заступника міністра охорони здоров'я-керівника апарату Василя Лазоришинця.[3]
20 жовтня 2014 року прем'єр Арсеній Яценюк проголосив з парламентської трибуни, що міністра Мусія відсторонено від посади «за повний провал і корупцію в Мінздоров'я, за те, що не забезпечена закупівля медичних препаратів і лікарських засобів, за те, що ціни на ліки як зростали, так і зростають далі»[4].
Окружний адміністративний суд м. Києва визнав, що розпорядження Кабінету Міністрів України про відсторонення не відповідає законодавству, але відмовився прийняти позов про визнання його незаконним[5]. 2 грудня 2014 року Верховна Рада України звільнила Олега Мусія з посади Міністра охорони здоров'я України[6], а 3 грудня 2014 року Кабінет Міністрів розпорядженням № 1191-р скасував власне розпорядження про відсторонення Олега Мусія з посади[7].
На парламентських виборах 2014 року переміг по виборчому округу № 124.[1]
31 серпня 2015 року вийшов із складу фракції Блоку Петра Порошенка на знак протесту проти голосування законопроєкту про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади.[8]
З 2015 по 2019 рік, член політради партії Громадський рух «Народний контроль».[9]
З 2019 року — позапартійний.
11 серпня 2015 року народний депутат Олег Мусій зареєстрував законопроєкт № 2491а «Про внесення змін до деяких законів України щодо введення історично обґрунтованого найменування рубль як меншої частини грошової одиниці України гривні».[10]
- Медичний словник лікарських рослин (російсько-латинсько-український). — Київ: КЛТ, Фонд ТТ, 2002. — 208 с.
- орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ-го ступеня (2010) за заслуги з відродження духовності в Україні[11];
- орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІ-го ступеня (2015) за заслуги з відродження духовності в Україні;
- почесна відзнака SEEMF (2011) за внесок в галузь управління та політики в системах охорони здоров'я Південно-Східної Европи[12];
- медаль «За працю та звитягу в медицині» (2011);
- медаль «За розповсюдження медичних знань» (2012);
- Відзнака МВС «Вогнепальна зброя»[13];
- Грамота Верховної Ради України[11];
- Почесна Грамота Верховної Ради України.
Одружений. Має двох доньок — Тетяну та Христину.
- ↑ а б Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 4 липня 2019. Процитовано 15 червня 2019.
- ↑ Олег Мусій: Медична служба Майдану надавала допомогу всім, у тому числі й пораненим беркутівцям. DT.ua. Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 15 червня 2019.
- ↑ Кабмін відсторонив голову МОЗ Мусія. ukranews.com. 1 жовтня 2014. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 1 жовтня 2014.
- ↑ Цензор.НЕТ. Мусий отстранен "за полный провал и коррупцию в Минздраве", - Яценюк. Цензор.НЕТ (рос.). Процитовано 17 грудня 2020.
- ↑ Суд визнав звільнення екс-глави МОЗ Мусія незаконним. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 17 грудня 2020.
- ↑ Верховна Рада України прийняла Постанову "Про звільнення з посад членів Кабінету Міністрів України". www.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 17 грудня 2020.
- ↑ Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 887. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 17 грудня 2020.
- ↑ Нардеп Мусій заявляє про вихід із фракції "Блок Петра Порошенка". interfax.com.ua. 31 серпня 2015. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 3 вересня 2015.
- ↑ Новая партия «Народный контроль» идет на местные выборы [Архівовано 29 вересня 2015 у Wayback Machine.] // НБН. — 2015. — 4 липня.
- ↑ Мусій пропонує Раді перейменувати копійку на рубль [Архівовано 12 серпня 2015 у Wayback Machine.] // Економічна правда, 11.08.2015.
- ↑ а б Мусій Олег Степанович :: Керівники галузі охорони здоров’я :: Історія :: Галузь :: МОЗ України. web.archive.org. 13 лютого 2015. Архів оригіналу за 13 лютого 2015. Процитовано 17 грудня 2020.
- ↑
{{cite web}}: Порожнє посилання на джерело (довідка) - ↑ Нагородний фронт. Кому Аваков подарував 400 стволів. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 15 липня 2017. Процитовано 17 грудня 2020.
Олег Мусій у соцмережі «Facebook»- Олег Мусій //Електронний ресурс: Всеукраїнська громадська організація «Асоціація членів громадських рад України». Офіційний сайт. — Переглянуто 1.3.2014
- Олег Мусій: «Громадська діяльність — моя улюблена справа» // Медичний часопис українського лікарського товариства у Львові та Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького «Народне здоров'я», № 7-8 (280—281) липень-серпень 2012 р., 25 липня 2012. — Переглянуто 1.3.2014
- Швидка Медична Допомога Майдану у соцмережі «Facebook» — сторінка медиків-волонтерів ЄвроМайдану.
- Медична Служба Штабу Національного Спротиву у соцмережі «Facebook»
- МедАвтоМайдан у соцмережі «Facebook»
- Майдан. Медики у соцмережі «Facebook»
| Прем'єр-міністр України |  | |
|---|---|---|
| Перший віце-прем'єр-міністр | ||
| Віце-прем'єр-міністри | ||
| Міністри | Арсен Аваков · Максим Бурбак · Дмитро Булатов · Валерій Гелетей · Володимир Гройсман · Людмила Денісова · Андрій Дещиця (в. о.) · Сергій Квіт · Павло Клімкін · Михайло Коваль (в. о.) · Андрій Мохник · Олег Мусій · Євген Нищук · Павло Петренко · Степан Полторак · Юрій Продан · Остап Семерак · Ігор Тенюх (в. о.) · Ігор Швайка · Павло Шеремета · Олександр Шлапак | |
| Юрій Спіженко (1991—1994) • Володимир Мальцев (1994) • Володимир Бобров (1994—1995) • Андрій Сердюк (1995) • Євген Короленко (1995—1996) • Андрій Сердюк (1996—1999) • Раїса Богатирьова (1999—2000) • Віталій Москаленко (2000—2002) • Андрій Підаєв (2002—2005) • Микола Поліщук (2005) • Юрій Поляченко (2005—2007) • Юрій Гайдаєв (2007) • Василь Князевич (2007—2010) • Зіновій Митник (2010) • Ілля Ємець (2010—2011) • Олександр Аніщенко (2011—2012) • Раїса Богатирьова (2012—2014) • Олег Мусій (2014) • Олександр Квіташвілі (2014—2016) • Олександра Павленко (в. о.) (2016) • Віктор Шафранський (в. о.) (2016) • Уляна Супрун (в. о.) (2016—2019) • Зоряна Скалецька (2019—2020) • Ілля Ємець (2020) • Максим Степанов (2020—2021) • Віктор Ляшко (2021—) |  | |
| Тематичні сайти | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
