I-402 — Вікіпедія

Історія
Японія
Назва: I-402
Будівник: верф ВМФ у Сасебо
Закладений: 20 жовтня 1943
Спуск на воду: 5 вересня 1944
На службі: 24 липня 1945
Доля: 1 квітня 1946-го затоплений у Східнокитайскому морі
Основні характеристики
Клас і тип: Підводний човен типу Сентоку (I-400)
Водотоннажність: 5307 на поверхні, 6670 при зануренні
Довжина: 122 м
Ширина: 12 м
Осадка: 7 м
Двигуни:
  • 4 дизелі потужністю по 1,68 МВт
  • 2 електромотори потужністю по 1,6 МВт
Швидкість: 18,7 вузла (над водою), 6,5 вузла (при зануренні)
Дальність
плавання:
69 400 км при швидкості 14 вузлів (над водою)
Максимальна
глибина:
100 м
Екіпаж: 144
Озброєння:
  • 8 × 533 мм торпедних апаратів (усі носові), 20 торпед
  • 1 × 140 мм палубна гармата / 40 калібрів Тип 11 року
  • зенітне озброєння 3 х 3 + 1 х 1 25-мм Тип 96
  • 3 літака Aichi M6A1 «Сейран» (за проєктом)

I-402 — підводний човен Імперського флоту Японії, який брав участь у Другій світовій війні.

Корабель, який спорудили на корабельні ВМФ у Сасебо, належав до типу Сентоку (він же клас I-400). Це були найбільші авіанесучі субмарини в історії, які могли приймати на борт три торпедоносці-бомбардувальники Aichi M6A1 «Сейран» (а також найбільші підводні човни до появи у 1960-х атомних ракетоносців). Сама концепція створення таких човнів передбачала їх використання у спеціальних операціях для ураження надзвичайно важливих віддалених об'єктів, тому тип Сентоку мав автономну дальність плавання понад 69 тисяч кілометрів.

Ще на етапі спорудження цільове призначення човна змінили та завершили І-402 як танкер, що міг би доправляти авіаційне пальне зі ще підконтрольних територій у Південно-Східній Азії до метрополії. Втім, до завершення війни човен так і не здійснив жодного походу.

11 серпня 1945-го під час атаки американських літаків на Куре І-402 зазнав певних пошкоджень внаслідок близьких вибухів.

У вересні 1945-го човен перейшов під контроль союзників, а 1 квітня 1946-го був затоплений у Східнокитайському морі.[1]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Imperial Submarines. www.combinedfleet.com. Процитовано 14 грудня 2022.