I-46 — Вікіпедія

Історія
Японія
Назва:	I-46
Будівник:	верф ВМФ у Сасебо
Закладений:	21 листопада 1942
Спуск на воду:	3 червня 1943
На службі:	29 лютого 1944
Доля:	ймовірно, 28 жовтня 1944 потоплений у Філіппінському морі
Основні характеристики
Клас і тип:	Підводний човен типу C (I-16)
Водотоннажність:	2595 над водою, 3618 при зануренні
Довжина:	109,3 м
Ширина:	9,1 м
Осадка:	5,3 м
Двигуни:	2 дизелі потужністю 9,2 МВт 2 електромотори потужністю 1,5 МВт
Швидкість:	23,5 вузла (над водою), 8 вузлів (при зануренні)
Дальність плавання:	26 000 км при швидкості 16 вузлів (над водою)
Максимальна глибина:	100 м
Екіпаж:	107
Озброєння:	8 × 533 мм торпедних апаратів (усі носові), 20 торпед 1 × 140 мм палубна гармата / 40 калібрів Тип 11 року зенітне озброєння 2 х 25 мм Тип 96

28.10.44

Район потоплення I-46

I-46 — підводний човен Імперського флоту Японії, який брав участь у Другій світовій війні.

Корабель спорудили на корабельні ВМФ у Сасебо (західне узбережжя Кюсю). Човни типу C (він же клас I-16), до яких належав I-46, мали великі розміри (їх надводна водотоннажність перевищувала підводний показник океанських субмарин США) та за проєктом могли нести мінісубмарину для диверсійних операцій. Втім, на момент входження І-46 до складу флоту застосування цих мінісубмарин стало неактуальним.

2 квітня 1944-го під час виконання тренувальних завдань у Внутрішньому Японському морі I-46 зіткнувся у підводному положенні з іншим човном Ro-46 та зазнав певних пошкоджень перископів і бойової рубки, що змусило відбути на ремонт до Сасебо (Ro-46 також не зазнав критичних пошкоджень і вже у червні зміг вирушити в бойовий похід).

19 жовтня 1944-го I-46 вийшов із Куре з завданням патрулювати в районі на схід від Філіппінського архіпелагу, який союзники обрали за наступну ціль свого наступу. 24 жовтня командування віддало човну наказ діяти між островом Самар та протокою Сурігао, де в найближчі дві доби розгорнулась вирішальна битва надводних флотів. Вранці 25 жовтня 1944-го I-46 був виявлений ворожим кораблем, після чого провів під водою 11 годин, за які екіпаж човна почув близько двох сотень віддалених вибухів глибинних бомб.

28 жовтня 1944-го за півтори сотні кілометрів на схід від входу до затоки Лейте есмінці «Хелм» та «Грідлі», що входили до ескорту ударного авіаносного з'єднання, виявили занурений підводний човен та провели чотири та три атаки глибинними бомбами відповідно. Після четвертої атаки «Хелма» стався потужний підводний вибух, а на поверхню вирвались повітряні пухирі та спливла нафта. Ймовірно, що саме цей бій став останнім для І-46, який загинув разом з усіма 112 особами, що перебували на борту (втім, за іншою версією ці події пов'язані з іншим японським підводним човном I-54).^[1]