U-511 — Вікіпедія

U-511
U 511
Японський (колишній німецький U-511) підводний човен Ro-500. 24 липня 1943
Верф	Deutsche Schiff- und Maschinenbau, Гамбург
Під прапором	Третій Рейх Японська імперія
Належність	Крігсмаріне  Імперський флот Японії
Порт приписки	Штеттін Лор'ян Пінанг
Замовлення	20 жовтня 1939
Закладений	21 лютого 1941
Спуск на воду	22 вересня 1941
Введений до складу флоту	8 грудня 1941
Переданий	16 вересня 1943
На службі	1941—1945
Сучасний статус	30 квітня 1946 року потоплений у затоці Майдзуру
Бойовий досвід	Друга світова війна Битва за Атлантику
Проєкт
Тип ПЧ	великий океанський торпедний ДПЧ
Основні характеристики
Швидкість (надводна)	18,2 вузлів (33,7 км/год)
Швидкість (підводна)	7,3 (13,5 км/год)
Робоча глибина занурення	100 м
Гранична глибина занурення	230 м
Дальність плавання	64 милі (119 км) км на швидкості 4 вузли (7,4 км/год) (у підводному положенні) 13 450 морських миль (24 910 км на швидкості 10 вузлів (19 км/год) (у надводному положенні)
Екіпаж	48 офіцерів та матросів
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ)	76,76 м
Ширина корпусу найб.	6,76 м
Висота	9,6 м
Середня осадка (по КВЛ)	4,7 м
Водотоннажність надводна	1 120 т
Водотоннажність підводна	1 232 т
Силова установка
Дизель-електрична: 2 дизельні двигуни MAN M 9 V 40/46 2 електродвигуни Siemens-Schuckert 2 GU 345/34
Гвинти	2
Потужність	2 × 2 200 к.с. (дизелі) 2 × 740 к.с. (електродвигуни)
Озброєння
Артилерія	1 × 105-мм палубна гармата SK C/32
Торпедно- мінне озброєння	4 носових і 2 кормових ТА; 24 торпеди або 48 мін TMA чи TMB
ППО	1 × 37-мм зенітна гармата SKC/30 2 (1 × 2) × 20-мм зенітні гармати FlaK 30

U-511 — німецький великий океанський підводний човен типу IXC, що входив до складу Військово-морських сил Третього Рейху за часів Другої світової війни. Закладений 21 лютого 1941 року на верфі Deutsche Schiff- und Maschinenbau у Гамбурзі під будівельним номером 307. Спущений на воду 22 вересня 1941 року, а 8 грудня 1941 року корабель увійшов до складу ВМС нацистської Німеччини^[1].

U-511 належав до серії німецьких підводних човнів типу IXC, великих океанських човнів, призначених діяти на морських комунікаціях противника на далеких відстанях у відкритому океані. Човнів цього типу було випущено 54 одиниці і вони дуже успішно та результативно проявили себе в ході бойових дій в Атлантиці. 8 грудня 1941 року U-511 розпочав службу у складі 4-ї навчальної флотилії, а з 1 серпня 1942 року переведений до бойового складу 10-ї флотилії ПЧ Крігсмаріне.

З липня 1942 року і до серпня 1943 року U-511 здійснив 4 бойових походи в Атлантичний океан, в яких провів 270 днів. Човен потопив 5 торгових суден (41 373 GRT) та 1 судно пошкодив (8 773 GRT).

Після прийняття на озброєння Імперського флоту Японії як Ro-500 (呂500), у вересні 1943 року він був досліджений групою японських військово-морських інженерів. Декілька елементів конструкції типу IXC пізніше були включені в конструкцію японських ПЧ класу I-201. Німецький екіпаж човна навчив японський персонал поводженню з ним, а потім наприкінці вересня відправився на Пінанг. Починаючи з листопада 1943 року, Ro-500 був приписаний до Військово-морської школи підводних човнів у Такей як навчальний корабель.

У травні 1944 року Ro-500 був приписаний до 33-го дивізіону підводних човнів разом з Ro-62, Ro-63 і Ro-64. Того ж місяця Ro-500 брав участь у випробуваннях протичовнових засобів боротьби з пікіруючими бомбардувальниками 634-ї морської авіагрупи. З липня 1944 року по травень 1945 року він використовувався в навчальних цілях у військово-морському окрузі Куре, після чого був перепризначений до 51-ї ескадрильї разом з Ro-68 і відправлений з Куре на військово-морську базу Майдзуру. До кінця війни Ro-500 перебував на Майдзуру, допомагаючи тренувати екіпажі в протичовновій боротьбі, імітуючи американський підводний човен. Після капітуляції Японії екіпаж Ro-500 на чолі з лейтенантом Ясухіса Ямамото приєднався до повстанців, які хотіли продовжити війну проти Радянського Союзу. 18 серпня 1945 року човен вийшов з Майдзуру, але штаб 6-го флоту зв'язався з екіпажем, і того ж дня Ro-500 повернувся на базу.

30 квітня 1946 року Ro-500 був потоплений ВМС США у затоці Майдзуру разом з японськими підводними човнами I-121 та Ro-68.

• капітан-лейтенант Фрідріх Штайнгофф (8 грудня 1941 — 17 грудня 1942)
• капітан-лейтенант Фріц Шневінд (18 грудня 1942 — 20 листопада 1943)

Перелік затоплених суден та кораблів^[2]

№	Дата	Командир ПЧ	Назва	Тип	Належність	Водотоннажність (брт)	Вантаж	Конвой	Результат та координати	Наслідки атаки для екіпажу	Прим.
Перший похід (16.07—29.08.1942, 76 діб; Кіль—Лор'ян)[3]
1	27 серпня 1942	Kptlt. Фрідріх Штайнгофф	Esso Aruba[4]	танкер	США	8 773	104 170 барелів дизельного пального	Конвой TAW 15	пошкоджений 18°09′ пн. ш. 74°38′ зх. д. / 18.150° пн. ш. 74.633° зх. д. / 18.150; -74.633 (Esso Aruba)	60 (усі вціліли)
2	27 серпня 1942		Rotterdam[5]	танкер	Нідерланди	8 968	11 364 тонни бензину	Конвой TAW 15	потоплений 18°09′ пн. ш. 74°38′ зх. д. / 18.150° пн. ш. 74.633° зх. д. / 18.150; -74.633 (Rotterdam)	48 (10 загинули та 38 вціліли)
3	27 серпня 1942		San Fabian[6]	танкер	Велика Британія	13 031	18 000 тонн мазуту	Конвой TAW 15	потоплений 18°09′ пн. ш. 74°38′ зх. д. / 18.150° пн. ш. 74.633° зх. д. / 18.150; -74.633 (San Fabian)	59 (26 загинули та 33 вціліли)
Третій похід (31.12.1942—08.03.1943, 68 діб; Лор'ян—Лор'ян)
4	9 січня 1943	Kptlt. Фріц Шневінд	William Wilberforce[7]	суховантажне судно	Велика Британія	5 004	5054 тонни західноафриканської продукції, включаючи ядра пальми, пальмову олію та каучук		потоплено 29°20′ пн. ш. 26°53′ зх. д. / 29.333° пн. ш. 26.883° зх. д. / 29.333; -26.883 (William Wilberforce)	63 (3 загинули та 60 вціліли)
Четвертий похід (10.05—17.08.1943, 90 діб; Лор'ян—Куре)
5	27 червня 1943	Sebastian Cermeno[8]	суховантажне судно	США	7 194	баласт		потоплено 29°00′ пд. ш. 50°10′ сх. д. / 29.000° пд. ш. 50.167° сх. д. / -29.000; 50.167 (Sebastian Cermeno)	74 (5 загинули та 69 вціліли)	судно класу «Ліберті»
6	9 липня 1943	Samuel Heintzelman[9]	суховантажне судно	США	7 176	5644 тонни боєприпасів та вантажів загального призначення		потоплено 09°00′ пд. ш. 81°00′ сх. д. / 9.000° пд. ш. 81.000° сх. д. / -9.000; 81.000 (Samuel Heintzelman)	75 (усі загинули)	судно класу «Ліберті»

• Poncelet (Q141)
• Vesikko (підводний човен)
• HMS Otway (N51)
• Ettore Fieramosca (1931)
• USS Flounder (SS-251)
• К-51 (підводний човен)

Виноски

Джерела

• U-511. на uboat.net. (англ.)
• IJN Submarine RO-500 (Ex-U-511)

• Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). Die Schiffe der Deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939-45 und ihr Verbleib von Erich Gröner. Bearbeitet von Dieter Jung und Martin Maass. München, J. F. Lehmanns Verlag, (1972).
• Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). U-boats and Mine Warfare Vessels. German Warships 1815—1945. 2. Translated by Thomas, Keith; Magowan, Rachel. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-593-4.
• Блэйр К. Подводная война Гитлера (1939—1942): Охотники = Clay Blair: Hitler's U-Boat War. T. 1: The Hunters, 1939—1942. Nowy Jork: Random House, 1996 / Пер. с англ. A.B. Николаева, И.А. Николаева. — М. : ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 640 с. — (Военноисторическая библиотека) — 7000 прим. — ISBN 5-17-004952-8. (рос.)

• U 511(нім.)
• Type IXC(англ.)
• Type IX U-Boat(англ.)
• НЕМЕЦКИЕ ПОДВОДНЫЕ ЛОДКИ IX СЕРИИ(рос.)
• U-511(рос.)