Luigi Torelli (1940) — Вікіпедія

«Луїджі Тореллі»
Luigi Torelli
Однотипний ПЧ «Леонардо да Вінчі»
Верф Odero-Terni-Orlando, Ла-Спеція
Під прапором Королівство Італія
Належність  Королівські військово-морські сили Італії
Порт приписки BETASOM
На честь Луїджі Тореллі
Закладений 15 лютого 1939
Спуск на воду 6 січня 1940
Введений до складу флоту 15 травня 1940
На службі 1940—1943
Сучасний статус у вересні 1943 року захоплений німцями та перейменований на UIT-25, у травні 1945 року перейшов до Імперського флоту Японії як I-504. Після війни захоплений американськими ВМС. 16 квітня 1946 року затоплений у протоці Кії
Бойовий досвід Друга світова війна
Битва на Середземному морі
Битва за Атлантику
Проєкт
Тип ПЧ торпедний океанський підводний човен
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 17,8 вузлів (33 км/год)
Швидкість (підводна) 8,2 вузли (15,2 км/год)
Гранична глибина занурення 100 м
Дальність плавання 10500 миль (19450 км) на швидкості 8 вузлів у надводному положенні
110 миль (203 км) на швидкості 3 вузли (5,6 км/год) у підводному положенні
Екіпаж 57 офіцерів та матросів
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 70,04 м
Ширина корпусу найб. 6,82 м
Середня осадка (по КВЛ) 4,72 м
Водотоннажність надводна 1194 тонни
Силова установка
дизель-електрична; 2 дизельних двигуни CRDA, 2 електродвигуни Marelli
Гвинти 2
Потужність 2 × 3250 к. с. (дизелі)
2 × 1500 к. с. (електродвигуни)
Озброєння
Артилерія 1 × 100-мм гармата OTO Mod. 1924/1927/1928
Торпедно-
мінне озброєння
8 × 533-мм торпедних апаратів
12 торпед
ППО 4 × 12,7-мм зенітних кулемети Breda Model 1931
Історія служби
У складі BETASOM
Командувачі Alberto Carlo Teppati, Primo Longobardo, Antonio De Giacomo, Walter Auconi, Augusto Migliorini
Операції 11 походів
Перемоги 7 суден (42 968 GRT) затоплені
Luigi Torelli (1940). Карта розташування: Японія
«Луїджі Тореллі»
«Луїджі Тореллі»
Район затоплення «Луїджі Тореллі»

«Луїджі Тореллі» (італ. Luigi Torelli) — військовий корабель, океанський підводний човен типу «Марконі» Королівських ВМС Італії, Крігсмаріне та Імперського флоту Японії за часів Другої світової війни.

Історія створення

[ред. | ред. код]

«Луїджі Тореллі» був закладений 15 лютого 1939 року на верфі компанії Odero-Terni-Orlando у Ла-Спеції. 6 січня 1940 року він був спущений на воду, а 15 травня 1940 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.

Історія служби

[ред. | ред. код]

Коли Італія вступила у Другу світову війну в червні 1940 року, «Луїджі Тореллі» все ще завершував свою підготовку та період ходових випробувань. Після цього він здійснив коротку розвідувальну місію в Генуезькій затоці, а потім був відправлений в Атлантику до Бордо в окупованій Франції.

У вересні 1940 року до французького Бордо на базу BETASOM почали прибувати італійські підводні човни, яких незабаром стало 27[Прим. 1], котрі незабаром приєдналися до німецьких підводних човнів у полюванні на судноплавство союзників; поступово їхнє число збільшиться до 32. Вони зробили вагомий внесок у битву за Атлантику, попри те, що командувач підводного флоту ВМС Німеччини адмірал Карл Деніц відгукнувся про італійських підводників: «недостатньо дисципліновані» і «не в змозі залишатися спокійними перед обличчям ворога»[1].

14 березня 1943 року підводний човен відбув у похід з ртуттю, сталлю, 800 авіаційними гарматами Mauser MG 151/20, бомбою SG 500, торпедами, двома комплектами радарів Würzburg (всього 130 тонн матеріалів) і сімома пасажирами (серед яких японський полковник Сатаке Кінджо, німецький інженер Генріх Фодерс — відповідальний за пояснення японцям роботи радара, два цивільні механіки і троє німецьких техніків). Командиром був лейтенант Енріко Гропаллі. «Луїджі Тореллі» уникнув атаки кораблів і літаків поблизу острову Святої Єлени, і 12 серпня 1943 року довелося дозаправитися в Індійському океані з U-178, нарешті досягнувши Сабанга (Суматра) через два тижні. 29 серпня «Тореллі» дістався Пінанга (Малайзія), а через два дні Сінгапуру.

10 травня 1945 року у зв'язку з капітуляцією Німеччини човен був включений до складу Імператорського флоту Японії як І-504, а 14 липня його командиром став підпоручник Хірота Хідео.

30 серпня з зенітної установки корабля був збитий американський бомбардувальник B-25 «Мітчелл»; того ж дня він капітулював союзникам у Кобе. 16 квітня 1946 року був затоплений американцями у протоці Кії (між Хонсю і Сікоку).

«Луїджі Тореллі» та інший італійський підводний човен, «Команданте Каппеліні», були єдиними кораблями країн Осі, які служили під керівництвом усіх трьох флотів цих держав.

Командири

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
Джерела
  1. First Happy Time. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 12 квітня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Bagnasco, Erminio (1977). Submarines of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-962-6.
  • Giorgio Giorgerini, Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi, Mondadori, 2002, ISBN 978-88-04-50537-2.